Судове рішення #13218005

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ


"18" січня 2011 р.       справа № 2а-3380/2010


Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Мельник В.В.

          суддів:                     Проценко О.А.  Туркіної Л.П.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду  м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2010 року у справі  № 2а-3380/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

                                                     

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Бабушкінського районного суду  м. Дніпропетровська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту відповідач), в якому просив поновити пропущений строк для звернення до суду з позовом, визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати його здійснти перерахунок  та виплати позивачу підвищення  пенсії згідно ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»з 01 липня 2007 р. по 30 вересня 2010 р..

Постановою Бабушкінського районного суду  м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2010 року у справі  № 2а-3380/2010 (суддя Бібік М.М.) позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 08 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 р. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 08 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 р. з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених в зазначений період коштів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом  відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Колегія суддів переглядає справу  в межах доводів апеляційної скарги позивача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає,             що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення             до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно                         до ст. 1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності                        з 01.01.2006р., набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг                       та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

          Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін             до деяких законодавчих актів України», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладалась в такій редакції: «Дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії                 або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,                 що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,                 що виплачується замість пенсії, відповідно до цього  Закону  та  Закону  України                       «Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підвищення провадиться                 за їх вибором згідно з одним із законів.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі №10рп/2008, визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України»стосовно внесення змін до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.

Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення,  що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення  про  їх неконституційність та з урахуванням застосування  шестимісячного строку звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, зроблений правильний висновок, що в період з 08.04.2010р. по 30.09.2010р. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Що стосується  оскарження позивачем відмови суду першої інстанції в поновленні строків на звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

В контексті наведених норм, поважними визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення стороною певних процесуальних дій.

Тобто, визнання причин пропуску строків поважними чи не поважними є категорією оціночною і залежить виключно від волевиявлення судді, його суб’єктивного сприйняття  цих обставин,  що не є порушенням норм процесуального права. Тому, переглядати рішення суду першої інстанції в частині  відмови у задоволенні строків звернення до суду з позовом не має законних підстав.

Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно                для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України              «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії                за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права                         на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком,                            як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини                     і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб,                    що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої                     та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах                         і відповідно до законів України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної  інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу                       без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального              і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -  залишити без задоволення.

          Постанову Бабушкінського районного суду  м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2010 року у справі  № 2а-3380/2010   -  залишити без змін.

          Ухвала суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                            В.В. Мельник

          Суддя:                                                            О.А. Проценко


          Суддя:                                                            Л.П. Туркіна

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація