Справа №597/1382/21

Провадження №2-а/597/25/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2021 р.         Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Дудяка С.В.

за участі:

секретаря судового засідання Богдана В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики, в порядку визначеному главою одинадцятою параграфом другим кодексу адміністративного судочинства України, з повідомленням (викликом сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач в позовній заяві просить скасувати постанову серії ДПО18 №710837 від 20.09.2021 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.132-1 ч.1 КУпАП і справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь понесені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 454 грн.

При цьому позивач покликається на те, що він не згідний з постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 ч.1 КУпАП та накладеним стягненням у виді 510 гривень штрафу в дохід держави, оскільки 20.09.2021 року він на 380 км автодороги М-06 Київ-Чоп керував автомобілем марки “MAN” TGX 26.500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки JUMBO 55-6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозив великогабаритний вантаж.

Однак був зупинений представником відповідача і звинувачений у перевезенні великогабаритного вантажу, шириною 3 метри при дозволених 2,6 м без узгодження з органами Національної поліції України МВС, чим порушив п.22.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.132-1 ч.1 КУпАП.

Позивач вважає, що оскільки в процесі складання постанови у нього не було можливості надати письмові пояснення, щодо наявності Дозволу та дозвільних габаритів. Дану постанову вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, тому просить даний позов задовольнити в повному обсязі, скасувати постанову та закрити провадження у справі.

У судове засідання позивач не з`явився, однак у своїй позовній заяві просить суд розгляд справи проводити у його відсутності.

Ухвалою суду 07.10.2021 року про відкриття провадження у справі відповідачу надано строк для подання відзиву на даний позов та роз`яснено наслідки його неподання без поважних причин.

Відповідач відзиву на даний позов у визначений судом строк не подав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, в судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини неявки, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, а, тому, справу слід розглянути без його участі і позов задоволити на підставі письмових пояснень позивача та наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.159 ч.4 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено, що 20.09.2021 року інспектор УПП у Рівненській області Ковальчук В.П. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №710837, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.132-1 ч.1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 510 гривень за те, що позивач 20.09.2021 року о 19 годині 00 хвилин керував на 380 км А/Д М-06 Київ-Чоп автомобілем марки “MAN” TGX 26.500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки JUMBO 55-6, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перевозив великогабаритний вантаж, шириною 3 метри при дозволених 2,6 м без узгодження з органами Національної поліції України МВС, чим порушив п.22.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.132-1 ч.1 КУпАП.

Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами КАС України.

Відповідно до вимог ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.23 ч.1 п.8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиною першою статті 132-1 КУпАП.

Відповідно до ст.9 ч.1 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст.132-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, уста нов і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до ст.14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до п.1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.                                Згідно п.4 “Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами” затверджених постановою КМУ 18.01.2001 року №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Приписи ст.251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або с відками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання м правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до оскаржуваної постанови серії ДПО18 №710837, вимірювання габаритів транспортного засобу та вантажу працівниками поліції не проводилося та докази вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення працівниками поліції не надано.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.

У оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення відсутні докази порушення позивачем ПДР України, про що свідчить пусте поле у графі 8 постанови “До постанови додаються”.

Згідно вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ч.1, 2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення його представником адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог ПДР України, про що представником відповідача зазначено в оскаржуваній постанові.

Суд вважає, що інспектором поліції факт порушення позивачем ПДР України не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи інспектором поліції не зібрано.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з ст.2 ч.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не було надано та досліджено доказів на підтвердження винуватості позивача, вина його не доведена будь-якими доказами, притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим. У зв`язку із викладеним, інспектором поліції безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, а висновки посадової особи уповноваженої державою на виконання функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, вказані у оскаржуваній постанові, не ґрунтуються на законі та дійсних обставинах.

У зв`язку з цим постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №710837 від 20.09.2021 року відносно позивача підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат по справі, суд враховує положення ст.139 ч.1 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, і вважає необхідним відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати по справі в розмірі 454 гривні, які підтверджені квитанцією №5027-1576-2696-8035 від 24.09.2021 року.

Керуючись ст.ст.254, 258, 287, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.77, 139, 143, 159, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Постанову серії ДПО18 №710837 від 20.09.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.132-1 ч.1 КУпАП скасувати і справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м.Рівне вул.Степана Бандери 14А, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання:  АДРЕСА_1 ,                       РНОКПП НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесять чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 11.11.2021 року.

        Суддя: