2-3626/07
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 листопада 2007 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста
Дніпропетровська, в складі:
головуючого Уварова О.М.
секретаря Захарової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ВИКОНКОМУ АМУР-НИЖНЬОДНЇПРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В
МІСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ РАДИ про визнання права проживання в квартирі,
В С Т А Н О В И В:
позивачка звернулася до суд з позовом до відповідача про визнання за нею
права проживання в квартирі АДРЕСА_1 в місті
Дніпропетровську посилаючись на слідуюче: 21 березня 1993 року на сумісному
засіданні адміністрації і профкому Річного порту, їй, як працівникові Річного
порту з її сім'єю було виділено для проживання у відомчому будинку Річного
порту приміщення № АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську. Це
приміщення мало планіровку двокімнатної квартири та мало всі необхідні
комунальні розводки (воду, каналізацію, опалення та електропостачання). Коли їй
надавали цю квартиру, то вона вважала її житловим приміщенням і не знала, що
надаваєме їй приміщення не є житловою квартирою. В тому ж березні 1993 року
своєю родиною заселилася в цю квартиру, де і мешкє до сьогодні. Тим більше,
вона потім дізналася, що 23 березня 1993 року профком, надаючи їй цю квартиру
під житло зобов'язав адміністрацію Річкового порту належним чином перевести
квартиру, де вона мешкає зі своєю сім'єю перевести з нежитлового в житлове
приміщення належним чином оформивши документи і дозволи. Але адміністрація
Річкового порту своєчасно це переведення нежитлового приміщення в житлове не
зробила, бо в грудні 1993 року- квітні 1994 року передала відомчий будинок НОМЕР_1
на баланс місцевих рад.
За весь цей термін більше 14 років, скільки вона мешкає у вищепойменованій
квартирі, вона за свій рахунок робила поточні і капітальні ремонти, проводила
заміну батарей опалення, замінила сантехніку та газову плиту; Окрім цього, з
моменту її вселення в це приміщення, а потім передачі відомчого будинку АДРЕСА_1 в М.Дніпропетровську з балансу Річкового порту на баланс місцевих
рад до коммунального господарства міста вона, за квітанціями, надаваємими їй
Річковим портом, а потім і наданими ЖЕКом та іншими комунальними службами
здійснвала оплату комунальних послуг. І річковий порт у відомчому домі, і ЖЕК у
коммунальной власності стягував з неї оплату за це приміщення, як за житлову
квартиру. І інші коммунальні служби брали з неї оплату як з житлової квартири
відповідно до встановлених тарифів. Тому вона вважала, що приміщення, надане їй
під житло, і в якому вона мешкає більше 14 років є житловою квартирою. Коли у
2002 році вона захотіла використати надане їй державою та Конституцією України
право на приватизацію своєї квартири, то з подивом дізналася, що квартира, в
якій вона мешкала з 1993 року не є житловим приміщенням, і приватизації не
підлягає. Тому вона звернулася с заявою до ВРЖЕ П АНД району м.
Дніпропетровська, про оформлення належним чином квартири, як окремого житлового
приміщення. На заяву ВРЖЕП АДД району м. Дніпропетровська 16. 08. 2002 року
виконком Амур-Нйжньодніпровської районної ради виніс Рішення за № 271,
відповідно до якого надав дозвіл ВРЖЕП АНД району на переобладнання моєї
квартири в житлову. Але офіційні документи належним чином оформлені не були, і
квартира належним чином в експлуатацію введеною не була, 20.09.2002 року
виконкомом Амур-нижньодніпровського району було винесене Рішення № 317, яким
були внесені зміни до Рішення № 271 про надання дозволу на переобладнання цієї
квартири в двокімнатну і передачу її Дніпропетровському річковому порту. Але і
це рішення виконане не було, і вона постіно мешкаючи в квартирі і сплачуючи усі
комунальні послуги все одно не мала змоги її приватизувати.
У лютому 2006 року вона знов звернулася до адміністрації Річкового порту з
проханням закінчити документальне оформлення цієї квартири по переведенню
нежитлового приміщення в житлове . Але отримала відмову з посиланням на те, що
будинок НОМЕР_1 не є відомчими а переданий до місцевих рад. Тоді вона звернулася
до міського Голови ОСОБА_2, з проханням посприяти оформленню документів.
Але ні згоди ні відмови в своєму проханні вона неотримала і на сьогодні.
Відповідно до статті 100 Житлового Кодексу України переобладнання та
перепланування житлового будинку або житлового приміщення проводиться з метою
їх благоустрою. В протоколі засідання профспілкового к омітету від 21.03.1993
року та належним чином затвердженому проекті будинку НОМЕР_1 по вул. Янтарній в м.
Дніпропетровську ця квартира була запланована як звичайна двокімнатна квартира,
але потім у 1987 році перепланована в нежитлове приміщення задля надання
диспетчерської для працівників ліфтового господарства. Потім ця диспетчерська
була ліквідована, а їй в 1993 році надано це приміщення як житлове для
проживання їй і її родини.
Відповідно до статті 379 Цивільного Кодексу України житлом фізичної особи є
житловий будинок, квартира інше приміщення, призначені та придатні для
постійного проживання в них. Ч. 1 статті 382 ЦК України передбачено, що
квартирою с ізольване помешкання в житловому будинку призначене та придатне для
постійному у ньому проживанні.
Квартира № НОМЕР_2 є ізольованним помешканням, придатним для постійного
проживання. Вона з сім'єю мешкає в цій квартирі більш ніж 14рокІв.Ще в 1993
році профкомом та адміністрацією Річкового порту було встановлено, що ця
квартира придатна для проживання. І надавалася вона їй як житлове приміщення.
Але до сьогодні її квартира рахується як нежитлове приміщення.
Тому вона просить визнати за нею право проживання в квартирі № АДРЕСА_1 в м.Діпнронсгровську, тому що вона більше 14 років
користується цією квартирою,снлачучи усі комунальні послуги.
Відповідач позов визнав і просив його задовільнити.
Третя особа по справі - Дніпропетровський річковий порт, просила аправу
слухати без його участі.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріал и справи, вважаю, що позов потрібно
задовільнити.
В судовому засіданні встановлено, що 21 березня 1993 року на сумісному
засіданні адміністрації і профкому Річного порту, позивачці, як працівникові
Річного порту з сім'єю було виділено для проживання у відомчому будинку Річного
порту приміщення № 78 в будинку №32 но вул. Янтарній в м. Дніпропетровську. Це
приміщення мало планіровку двокімнатної квартири та мало всі необхідні
комунальні розводки (воду, каналізацію, опалення та електропостачання), але
було не житловою квартирою. В тому ж березні 1993 року позивачка зі своєю
родиною заселилася в свою квартиру, де і мешкає до сьогодні. 23 березня 1993
року профком, зобов'язав адміністрацію Річкового порту належним чином перевести
квартиру, з нежитлового в житлове приміщення належним чином оформивши документи
і дозволи. Але адмістрація Річкового порту своєчасно це переведення нежитлового
приміщення в житлове не зробила, бо в грудні 1993 року- квітні 1994 року
передала відомчий будинок НОМЕР_1 на баланс місцевих рад.
За весь цей термін більше 14 років, скільки позивачка мешкає у
вищепойменованій квартирі, вона за свій рахунок робила поточні І капітальні
ремонти, проводила заміну батарей опалення, замінила сантехніку та газову
плиту, сплачувала всі наданні комунальні послуги, платила квартирну плату. Коли
у 2002 році позивачка захотіла приватизувати квартиру, то дізналася, що
квартира, з 1993 року не є житловим приміщенням, і приватизації не підлягає.
Позивачка звертилася в різні орган ізації з цього приводу, але статус квартирі
так і не був зміненний.
Відповідно до статті 379 Цивільного Кодексу України житлом фізичної особи с
житловий будинок, квартира інше приміщення, призначені та придатні для
постійного проживання в них. Ч. 1 статті 382 ЦК України передбачено, що
квартирою с ізольване поменшання в житловому будинку призначене та придатне длж
постійному у ньому проживанні.
Вказана квартира № НОМЕР_2 є ізольованним помешканням, придатним для постійного
проживання.
Позивачка з сім'єю мешкає в цій квартирі більш ніж 14рокїв.Ще в 1993 році
профкомом та адмтістрацією Річкового порту було встановлено, що квартира
придатна для проживания і надавалася вона позивачці як житлове приміщення. Про
це свідчить і технічний паспорт на квартру виданний КП ДМБТІ від 01.11.06.
Зважаючи на викладене, позивачка набула право проживання в спірній квартирі
як в жилій, про що повинний зробити свій висновок відповідач.
Керуючись ст..ст.213-215 ЦПК України та ст..ст.31,61,100 ЖК України, ст..379
ЦК України,
В И Р І Ш И В:
Визнати за ОСОБА_1, право проживання в квартирі № НОМЕР_2
в будинку АДРЕСА_1 в м.Дніпронетровську.
Рекомендувати виконкому Амур-Нижньодніпровської в місті Дніпропетровську раді
розглянути питання про правовий статус квартири АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження
протягом 10 днів з послідуючею подачею апеляції в термін 20 днів, або подачею
самої апеляції протягом 10 днів.
С У Д Д Я: