Справа № 2 - 2427/09

РІШЕННЯ

Іменем України

2 червня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді -             Нежури В.А.

при секретарі -                         Тарковській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на житловий будинок

ВСТАНОВИВ

Позивач в березні 2009 року звернувся в суд із позовом до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання за права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що цей будинок був збудований ним господарським способом протягом у 1985-89 років за власні кошти на земельній ділянці, яка була виділена їх бабці ОСОБА_2 В 1990 році будинок було газифіковано за кошти позивача.

Позивач звертався в 2005 році до відповідача з проханням узаконити проведено будівництво, але подані документи були втрачені. В 2007 році він вдруге звернувся з аналогічною заявою, але позитивної відповіді до цього часу не отримав.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги в судовому засіданні.

Представник Голосіївської РДА проти позову заперечувала, вказуючи на те, що спірний будинок на даний час не введений в експлуатацію у встановленому порядку, без чого неможливо визнати на нього права власності за позивачем.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 376 п. 5 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Встановлено, що протягом у 1985-89 років на земельній ділянці по АДРЕСА_1 позивач господарським способом, за власні кошти, збудував житловий будинок загальною площею 74, 0 кв. м. і жилою площею 51, 2 кв. м. (а.с. - 9).

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0, 24 га, згідно Земельної шнурової книги радгоспу "Хотівський", знаходилася в користуванні колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_2, яка померла в 1982 році (а.с. - 26).

ОСОБА_2 належав на прав власності житловий будинок під літ. А по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Московської райради м. Києва № 16326 від 17.07.1962 року (а.с-27).

Після смерті ОСОБА_2, 1\2 частину належного їй домоволодіння успадкувала дочка ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першої Київської державною нотаріальною конторою 14.02.1991 року, а після смерті 14.10.2005 року ОСОБА_3, 1\2 частина домоволодіння успадкована її сином -позивачем, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другої Київської державною нотаріальною конторою 07.09.2007 року (а.с. - 56, 57).

З чого вбачається, що позивач є співвласником частини будинку, який знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 і відповідно до нього перейшло і право користування вказаною земельною ділянкою, як до цього часу не передана у приватну власність співвласникам будинку 17 (літ. А).

Відповідно до матеріалів справи, позивач збудував господарським способом і за власні кошти новий будинок (позначений літ. И), на земельній ділянці, якою він має користуватися (а.с. - 36-42).

Вказаний будинок відповідає протипожежним, екологічним, санітарно-гігієнічним та будівельним нормам, встановленим для індивідуальних забудовників України, але оформити належним чином свої права на новобудову позивач не має можливості (а.с-19, 20, 32).

Позивач разом із своєю родиною поживає з 1990 року у збудованому будинку до цього часу, за власні кошти здійснив його газифікацію, несе всі необхідні витрати сплаті комунальних платежів і по утриманню будинку, а також користується земельною ділянкою (а.с. - 22, 32-42).

Враховуючи наведене, у відповідності до вимог ст. 376 ЦК України, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на будинок, АДРЕСА_1, оскільки він збудований на земельній ділянці, відведеній для цієї мети, а сам будинок відповідає всім необхідним вимогам, встановленим для індивідуальних забудовників України на час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 328, 376 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58- 60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на будинок на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 74, 0 кв. м., жилою площею 51, 2 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 - денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано, але апеляційна скарга не була подана у 20- денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.