РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року                                                                               справа № 580/5345/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кучеренко І.О.,

представника позивача – Скаленської С.С. (за ордером),

представника відповідача – Желізняк Ю.В. (за посадою),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу відповідача від 24.06.2021 №1741 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо звільнення зі служби в поліції старшого дізнавача сектору дізнання Уманського РУП ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 24.06.2021 №180 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції старшого дізнавача сектору дізнання Уманського РУП ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 ;

- поновити майора поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого дізнавача сектору дізнання Уманського РУП ГУНП в Черкаській області з 24.06.2021;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.06.2021 по день поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 18.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом відповідача від 24.06.2021 №1741 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби та наказом відповідача від 24.06.2021 №180 о/с його звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, однак позивач вважає притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади незаконним, відповідно, вказані накази такими, що прийняті передчасно та без дотримання вимог законодавства. Позивач вважає, що притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачем, у порушення ст. 19 Дисциплінарного статуту, не встановлено у визначеному законом порядку, якими конкретно винними діями чи бездіяльністю позивача порушені його службові обов`язки у співставленні з приписами закону і посадової інструкції позивача, не містить пояснень позивача та його безпосереднього керівника. Також позивач зазначає, що Дисциплінарною комісією однобічно та поверхово проведено службове розслідування, а притягнення особи до кримінальної відповідальності за ніби то отримання неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції після набрання обвинувальним вироком суду законної сили, тоді як для звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення недостатньо одного факту відкриття кримінального провадження. Також зазначено, що позивач не вчиняв будь-яких дій із розголошення інформації з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків. Крім того, відповідачем винесено оскаржувані накази у період тимчасової непрацездатності позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначила, що за результатами службового розслідування встановлено, що позивач скоїв дії, що підпадають під визначення дисциплінарного проступку, зокрема позивачем порушено приписи Закону України “Про Національну поліцію”, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, оскільки своїми діями позивач вчинив проступки, зокрема, вимагав та отримав неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США, не з`являвся на службу без поважних причин (допустив прогули), які є несумісними із подальшим проходженням служби в Національній поліції України, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, які суперечать інтересам законності та компрометують звання поліцейського. На підставі вищевикладених обставин представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді старшого дізнавача сектору дізнання Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 15.06.2021 № 1663 призначено службове розслідування за рапортом заступника начальника УКЗ ГУНП – начальника відділу ІОС майора поліції ОСОБА_2 від 15.06.2021 №8/48-2021 щодо вчинення поліцейськими Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, про внесення 06.05.2021 Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62021100030000014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом прийняття пропозиції, обіцянки або одержання старшим дізнавачем сектору дізнання Уманського районного управління поліції ГУНП майором поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди.

Під час проведення службового розслідування відповідачем встановлено, що 01.07.2013 слідчим відділом Уманського МВ УМВС України в Черкаській області, за фактом знищення, підробки або заміни ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміни без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером автомобіля AUDI A6 р.н. НОМЕР_1 , яким користувався гр. ОСОБА_3 , розпочато кримінальне провадження №12013250250001113, яке 28.06.2020 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України та у подальшому передано до архіву Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.

У висновку службового розслідування зазначено, що у квітні 2021 року майор поліції ОСОБА_1 отримав з архіву зазначене кримінальне провадження №12013250250001113 та 21.04.2021 близько 14.30 год. до приміщення Уманського РУП за його запрошенням прибув ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним записом у Журналі відвідувачів, запрошених та доставлених, якому позивач у порушення вимог ч. 1 ст. 222 КПК України, п. 5 ч. 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 №405, п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 11 ч. 1, п. 4 ч. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, надав для ознайомлення матеріали кримінального провадження №12013250250001113, чим розголосив інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків. У подальшому, позивач у порушення вимог ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції»,  п. 5 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, використовуючи свої службові повноваження запропонував   ОСОБА_3 вирішити питання щодо повернення за 500 доларів США вилученого у нього автомобіля AUDI A6 р.н. НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, про що 06.05.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві, розпочато кримінальне провадження №62021100030000014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

15.06.2021 в робочий час близько 16 год. 35 хв., позивач не повідомив безпосереднього керівника - начальника сектору дізнання Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_4 і самовільно залишив межі адміністративної будівлі Уманського РУП ГУНП та направився у власних справах, чим порушим вимоги пунктів 2, 7 розділу ІІ, п. 1 розділу ІІІ Правил внутрішнього службового (робочого) розпорядку дня апарату ГУНП та його територіальних (відокремлених) підрозділів, затверджених наказом ГУНП від 14.08.2020 №2106.

Цього ж дня, позивача за фактом отримання неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві та Черкаського управління ДВБ НП України, як наслідок поміщено його до ІТТ №1 ГУНП в Черкаській області.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 16.06.2021 №177 о/с на період проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Черкаській області від 15.06.2021 №1663, відсторонено позивача від виконання службових обов`язків (посади) з 16.06.2021.

17.06.2021 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси, майору поліції ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб та визначено розмір застави – 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 340500 грн.

18.06.2021 о 14.20 год. після внесення застави та звільнення з ІТТ № 1 ГУНП майор поліції ОСОБА_1 не повідомив безпосереднього керівника капітана поліції ОСОБА_4 про своє місце перебування і на службу не вийшов.

22.06.2021 у період часу з 09 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. позивач перебував на своєму робочому місці, однак о 14.00 год. він залишив межі Уманського РУП ГУНП та на службу не з`явився, тому за фактом відсутності позивача на службі комісією складені акти від 18.06.2021 №7261/15 та від 22.06.2021 №7404вн.

Крім того, мобільною групою відділу ІОС УКЗ ГУНП відповідно до наказу ГУНП від 02.03.2021 №620 «Про організацію діяльності постійно діючих мобільних груп з контролю за станом дотримання поліцейськими службової дисципліни та законності, запобігання надзвичайним подіям за їх участі», здійснено перевірку службової діяльності майора поліції ОСОБА_1 , під час якої встановлено:

- позивач відповідно до Книги нарядів Уманського РУП ГУНП заступав на чергування, однак в порушення вимог п. 10 розділу XIII Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, 03.03.2021 та 12.06.2021 не отримував табельну вогнепальну зброю, а саме пістолет з двома спорядженими магазинами, а 23.02.2021, 03.03.2021, 11.03.2021, 20.03.2021, 05.04.2021, 10.04.2021, 12.05.2021, 15.05.2021, 20.05.2021, 25.05.2021, 29.05.2021, 08.06.2021 та 12.06.2021 не отримував засоби індивідуального захисту (бронежилет та захисний шолом), активної оборони (гумовий або пластиковий кийок, засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, засоби обмеження рухомості);

- 20.03.2021 та 12.06.2021 позивач відповідно до Книги нарядів заступив на чергування та отримав табельну вогнепальну зброю, однак в порушення вимог п. 1 ч. 4 розділу ІІ Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, перед отриманням зброї не проходив цільовий інструктаж, що підтверджується відсутністю підпису останнього у графі «підпис особи, яку інструктують» в Журналі реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю Уманського РУП ГУНП;

- у службовому кабінеті позивача виявлено велику кількість кримінальних проваджень, які були у вільному доступі та зберігались не в сейфі та/або металевому ящику, що має запірний пристрій та пристрій для опечатування, що є порушенням вимог п. 1 розділу ІІІ Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 №296;

- згідно довідки відділу дізнавання ГУНП від 23.06.2021 №451/34/01-2021 виявлено ряд порушень з боку майора поліції ОСОБА_1 , а саме вимог ст. 2, ч. 1 ст.7, ч. ч. 1, 2 ст. 9, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 40-1 КПК України та п. 1, 2 ч. 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 № 405, щодо всебічного, повного і неупередженого проведення досудового розслідування, законності та дослідження обставин кримінальних проваджень, виконання у розумні строки процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, не вжитті всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

24.06.2021 начальником ГУНП в Черкаській області полковником поліції М.Куратченком затверджено висновок службового розслідування, п. 2 якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог ст. 2, ч. 1 ст.7, ч. 1, 2 ст. 9, ч.1 ст. 28, ч. 1 ст. 40-1, ч. 1 ст. 222 КПК України, п. 1 ст. 8, п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 18, ч. 2, 3 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 22, ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», п. 1, 2, 5 ч. 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 № 405, п. 5 розділу І, п. 1, 2, 5, 11 ч. 1, п. 4 ч. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, п. 1 розділу ІІІ, розділу V Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 № 296, пунктів 2, 7 розділу ІІ, п. 1 розділу ІІІ Правил внутрішнього службового (робочого) розпорядку дня апарату ГУНП та його територіальних (відокремлених) підрозділів, затверджених наказом ГУНП від 14.08.2020  № 2106, п. 10 розділу XIII Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020 № 357, п. 1 ч. 4 розділу ІІ Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, п. 1, 2, 4, 6, 8, 13 ч. 3 ст. 1, ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на старшого дізнавача сектору дізнання Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі вказаного висновку та встановлених під час службового розслідування обставин, ГУНП в Черкаській області видано наказ від 24.06.2021 №1741 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», п. 1 якого на старшого дізнавача сектору дізнання Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 24.06.2021 №180 о/с старшого дізнавача сектору дізнання Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 відповідно до п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі – Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У пункті 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (надалі – Порядок №893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до положень п. 1, 4, 7 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку №893).

Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 24.06.2021 №1741 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 24.06.2021 №180 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції - прийнято за результатами службового розслідування щодо вчинення поліцейськими ГУНП порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, які відображені у висновку службового розслідування, затвердженому 24.06.2021 начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Так, під час проведення службового розслідування відносно позивача у висновку службового розслідування, затвердженому 24.06.2021 начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області, встановлено та відображено, зокрема: «У квітні 2021 року майор поліції ОСОБА_1 отримав з архіву зазначене кримінальне провадження №12013250250001113 та 21.04.2021 близько 14.30 год. до приміщення Уманського РУП за його запрошенням прибув ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним записом у Журналі відвідувачів, запрошених та доставлених, якому позивач у порушення вимог ч. 1 ст. 222 КПК України, п. 5 ч. 3 розділу V Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 №405, п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 11 ч. 1, п. 4 ч. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, надав для ознайомлення матеріали кримінального провадження №12013250250001113, чим розголосив інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків. У подальшому, позивач у порушення вимог ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції»,  п. 5 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, використовуючи свої службові повноваження запропонував   ОСОБА_3 вирішити питання щодо повернення за 500 доларів США вилучений у нього автомобіль AUDI A6 р.н. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, про що 06.05.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві, розпочато кримінальне провадження №62021100030000014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 15.06.2021 в робочий час близько 16 год. 35 хв., позивач не повідомив безпосереднього керівника - начальника сектору дізнання Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_4 і самовільно залишив межі адміністративної будівлі Уманського РУП ГУНП та направився у власних справах, чим порушим вимоги пунктів 2, 7 розділу ІІ, п. 1 розділу ІІІ Правил внутрішнього службового (робочого) розпорядку дня апарату ГУНП та його територіальних (відокремлених) підрозділів, затверджених наказом ГУНП від 14.08.2020 №2106. Цього ж дня, позивача за фактом отримання неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві та Черкаського управління ДВБ НП України, як наслідок поміщено його до ІТТ №1 ГУНП в Черкаській області.».

Таким чином, за вчинення, зокрема, вищезазначеного дисциплінарного проступку, на старшого дізнавача сектору дізнання Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

З аналізу наведених вище норм слідує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №813/3279/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття “дискредитація” перебуває у тісному зв`язку із поняттям “дотримання морально-етичних норм” та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.02.2020 у справі №260/1118/18 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі “X. v. Austria” про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі “C. v. the United Kingdom” про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі “Ringvold v. Norway”, заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року у справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

З матеріалів справи вбачається, що однією із підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 15.06.2021 позивач скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку: вимагання та отримання неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на те, що вину ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного правопорушення не доведено, оскільки остаточне рішення по кримінальному провадженню №62021100030000014 не прийняте, так як вчинення дисциплінарного проступку є окремою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. Крім того, предметом службового розслідування було порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню. У даному випадку, звільнення позивача відбулось у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі №804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі №804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв`язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII.

З урахуванням суспільного резонансу та загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, вчинений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Щодо посилання позивача на поважність причин відсутності його на робочому місці 22.06.2021 у зв`язку зі перебуванням на лікарняному – не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 13.11.2001 №455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується лише листком непрацездатності, який станом на 22.06.2021 не був наданий позивачем до ГУНП в Черкаській області.

Судом також не приймається до уваги твердження позивача про те, що відповідачем 24.06.2021 протиправно винесено оскаржувані накази у період його тимчасової непрацездатності, оскільки відповідно до п. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. Крім того, позивачем станом на 2.06.2021 не було надано до ГУНП в Черкаській області листка непрацездатності, як наслідок, вказані обставини не обмежували право відповідача застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Разом з цим, необґрунтованим є твердження відповідача про те, що у кабінеті позивача виявлено велику кількість кримінальних проваджень, які були у вільному доступі та зберігались не в сейфі та/або металевому ящику, що має запірний пристрій та пристрій для опечатування, що є порушенням вимог п. 1 розділу ІІІ Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 №296, оскільки у матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що позивачу  видано та він тримав сейф та/або металевий ящик, що має запірний пристрій та пристрій для опечатування.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Виходячи із зазначеного суд не надає оцінки іншим доводам сторін, оскільки вони не мають істотного значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду, які зазначені вище.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається у вищевказаний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                                                 Віталіна ГАЙДАШ

Рішення суду складено у повному обсязі 19.11.2021.