Справа  № 2-325/11

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 січня 2011  року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                  Бусик О.Л.

за участю секретаря -                Борисенко А.В.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву»про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, матеріальної допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з березня 1988 року до 14 липня 2010 року працював у відповідача. З грудня 2009 року позивач не отримував заробітну плату, останній раз заробітну плату отримав 17 травня 2010 року, за травень 2010 року.

На день звільнення та до теперішнього часу ОСОБА_1 заробітну плату не отримав.

На підставі наведеного, позивач вважає, що з боку відповідача порушуються його права та  просив суд стягнути з ПАТ «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву»заборгованість із заробітної плати з грудня 2009 року до 14 липня 2010 року, враховуючи кошти за невикористану відпустку за 2010 рік в розмірі 8959 грн.               84 коп., компенсацію за невикористані  відпустки за 2005-2006 роки в розмірі 976 грн.                 56 коп., матеріальну допомогу відповідно до умов колективного договору в розмірі                   14 400 грн., а також завдану з боку відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з викладених підстав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 Судом встановлено, що відповідно до наказу №240к  від 14 липня 2010 року позивач звільнився за власним бажанням з посади начальника штабу цивільної оборони ВАТ «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву». Однак, розрахунку при звільненні  ОСОБА_1 не отримав, даний факт не заперечується сторонами.  

 Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що на підприємстві мала місце сплата заробітної плати у більшому розмірі, при цьому зазначивши, що позивачу сплачено на 5 016 грн. 96 коп. більше, ніж це встановлено.      

Як вбачається з платіжних відомостей про отримання заробітної плати (а.с. 77-90), позивачем не отримувалася заробітна плата за грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року.

В матеріалах  справи (а.с.79-90)  містяться відомості про виплату грошей за період з січня 2009 року до листопада 2009 року, які підтверджують факт отримання заробітної плати позивачем за вказаний період. Представником відповідача надано розрахунковий листок (а.с. 110), в якому зазначено також вказаний період отримання заробітної плати, однак деякі суми отримані ОСОБА_1 згідно відомостей не співпадають із сумами вказаними у розрахунковому листі.

          Оцінюючи зазначені обставини, слід зазначити, що відповідачем не надано належних доказів того, що ОСОБА_1 виплачено заробітну плату  в повному обсязі, а також, що має місце виплата заробітної плати у більшому розмірі.

При цьому, представником відповідача не надано доказів того, що позивач був повідомлений про те, що підприємство не має перед ним заборгованості із заробітної плати.

Частиною 1 ст. 115 КЗпУ України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом                 (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

 Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

 В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

 При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100  нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного)  заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним  законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахункового листа, що надано представником відповідача (а.с.110),  середній заробіток позивача  за останні 2 місяці перед звільненням складав 346 грн. 81 коп. З моменту звільнення до дня ухвалення рішення час затримки розрахунку при звільненні  складає 188 днів, тобто, враховуючи викладені норми закону, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні  ставить 13 039 грн. 68 коп.

Крім того, відповідно до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не використав щорічну відпустку за 2005-2006 роки та 2010 рік, що підтверджується копією особової картки (а.с. 132). При цьому, компенсацію за невикористані відпустки позивач при звільненні не отримав. Компенсація за невикористані відпустки становить 3 641 грн. 71 коп.

Однак, позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги у зв’язку з виходом на пенсію на підставі п. 8.2.9 Колективного договору №358 від 26 лютого 2008 року в розмірі 14 000 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 509 від 13.11.2008 р. ВАТ «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву»заборонено приймати рішення щодо використання коштів на оплату додаткових соціальних гарантій працівників, визначених у колективному договорі, положенні про оплату працю або про матеріальне стимулювання (преміювання) працівників (додаткова відпустка, безвідсоткова грошова позика, безповоротна матеріальна допомога, оплата мобільних телефонних переговорів, придбання проїзних квитків (документів) тощо). Оскільки, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України є засновником відповідача і відповідач є підзвітним і підконтрольним Міністерству, відповідно, цей наказ є обов'язковим до виконання для відповідача.

На підставі даного наказу, ВАТ «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву»було видано ряд наказів про тимчасове скасування надбавок, премій та доплат до заробітної плати, а саме: наказ № 28 від 16.03.2009 р., який видано на виконання наказу № 509 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 13.11.2008 р.; наказ № 47к від 10 березня 2010 р. про тимчасове скасування надбавок до заробітної плати на період подолання фінансових труднощів; наказ  №   1к від  13.03.2010  р.  про  скасування наказів попереднього керівництва на виплату надбавок, премій та інших доплат та про їх недійсність.

Із зазначеними наказами позивач був ознайомлений, що підтверджується матеріалами справи (а.с.38).

Крім того, не підлягають задоволенню й позовні вимоги про відшкодування завданої з боку відповідача моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим  органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для відшкодування моральної шкоди, наявність якої фактично під час судового розгляду доведена не була.

           З відповідача необхідно також стягнути судові витрати в дохід держави.

Відповідно до вимог п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України,  суд допускає рішення суду в частині присудження позивачеві виплати заробітної плати за один місяць до негайного виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 88, 214, 215, 367 ЦПК України,   ст. 24, 40, 149, 235, 237-1 КЗпП України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву»про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, матеріальної допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

           Стягнути з  публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву»на користь ОСОБА_1  2774 грн. 71 коп. заборгованості із заробітної плати, 13 039 грн. 68 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3 641 грн. 71 коп. компенсації за невикористані відпустки за 2006 рік та 2010 рік.

            Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі                1 352 грн. 52 коп. допустити до негайного виконання.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву» в дохід держави судовий збір в розмірі              208 грн. 08 коп. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя