печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7607/14-ц

У Х В А Л А

05 листопада 2021 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі - Романченко Д.Л.,

за участю:

приватного виконавця: Корольова М.А.,

представника стягувача: не з`явився,

боржника: не з`явився,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві подання Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича про надання дозволу на примусову реалізацію арештованого майна боржника, -

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Михайло Андрійович (далі - заявник, Приватний виконавець Корольов М.А.) звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (далі - боржник, ОСОБА_1 ), в порядку примусового виконання виконавчого листа № 757/7607/14-ц від 11.11.2016 року, виданого Печерським районним судом м. Києва.

В обґрунтування подання заявник зазначає, що 02.02.2021 року йому на виконання надійшов виконавчий лист, виданий Печерським районним судом м. Києва 11.11.2016 року у справі № 757/7607/14-ц, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «АБ «Укргазбанк», стягувач) заборгованості за кредитним договором від 27.11.2006 року № 172-Ф/06 у розмірі 126 782,20 дол. США та 113 505,24 грн., яка складається із: 90 777,36 дол. США заборгованості за кредитом строкової; 17 519,94 дол. США заборгованості за кредитом простроченої; 952,13 дол. США заборгованості за процентами поточної; 17 532,77 дол. США заборгованості за процентами простроченої; 65 263,03 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 48 242,21 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Постановою Приватного виконавця Корольова М.А. від 02.02.2021 року відкрито виконавче провадження № 64357331; копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження.

Постановою Приватного виконавця Корольова М.А. від 02.02.2021 року накладено арешт на майно боржника; запис про обтяження майна внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 40533565 від 12.02.2021 року.

В ході примусового виконання, з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2020 року у справі № 757/7607/14-ц, якою надано дозвіл на реалізацію нерухомого майна, яке не зареєстроване в установленому законом порядку, реалізоване майно боржника, а саме по 1/2 частині трьох земельних ділянок, розташованих на території садівничого товариства «Острів» Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Грошові кошти від реалізації цього нерухомого майна в розмірі 495 661,59 грн. перераховано на рахунок стягувача в рахунок погашення заборгованості.

Звернути стягнення на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 станом на 04.10.2021 року неможливо, оскільки в квартирі зареєстровані неповнолітні.

В ході перевірки майнового стану боржника при примусовому виконанні рішення встановлено, що задовольнити вимоги стягувача в повному обсязі за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та рухоме майно неможливо.

Станом на 04.10.2021 року загальна заборгованість боржника в солідарному порядку за виконавчим провадженням № 64357331 з урахуванням основної винагороди приватного виконавця становить 91 959,34 дол. США.

Записи про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні.

Разом з тим, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 року у справі № 757/8854/14-ц визнано право власності ОСОБА_1 , зокрема, на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

З огляду на зазначене, на підставі ч. 10 ст. 440 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) приватний виконавець звернувся до суду з даним поданням.

В судовому засіданні Приватний виконавець Корольов М.А. подання підтримав, просив його задовольнити.

Згідно з ч. 11 ст. 440 ЦПК України, суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Вислухавши думку Приватного виконавця, дослідивши подання та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.11.2016 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 757/7607/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором від 27.11.2006 року № 172-Ф/06 у розмірі 126 782,20 дол. США та 113 505,24 грн., яка складається із: 90 777,36 дол. США заборгованості за кредитом строкової; 17 519,94 дол. США заборгованості за кредитом простроченої; 952,13 дол. США заборгованості за процентами поточної; 17 532,77 дол. США заборгованості за процентами простроченої; 65 263,03 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 48 242,21 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Постановою Приватного виконавця Корольова М.А. від 02.02.2021 року відкрито виконавче провадження № 64357331 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Постановами Приватного виконавця Корольова М.А. від 02.02.2021 року в межах виконавчого провадження № 64357331 накладено арешт на грошові кошти та майно боржника - ОСОБА_1 .

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 за боржником ОСОБА_1 не зареєстровано, про що свідчить відсутність відповідних записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с. 45, 46).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 року у справі № 757/8854/14-ц позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя, набуте ним за час шлюбу, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці наступного майна: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,70 кв.м, житловою площею 55,80 кв.м; двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 55,00 кв.м, житловою площею 37,70 кв.м; колісний транспортний засіб - легковий автомобіль BMW моделі 118 І, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску; трьох земельних ділянок площею 0,060 га кожна, розташованих на території садівничого товариства «Острів» Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області; земельної ділянки площею 0,120 га, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. В решті вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.11.2018 року у справі № 757/8854/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 року в частині поділу земельної ділянки площею 0,120 га, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, та в частині поділу автомобіля BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у поділі земельної ділянки площею 0,120 га, розташованої на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну йому 1/2 частку у праві власності на автомобіль в розмірі 75 290 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 року залишено без змін.

Згідно ч. 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Порядок звернення стягнення на майно боржника передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 5 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 48 цього Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (ч.ч. 6, 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 50 цього Закону, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повинен у повному обсязі вчинити виконавчі дії, зокрема, щодо виявлення у боржника рухомого та нерухомого майна, майнових прав, рахунків боржника, отримання інформації про доходи боржника.

В розумінні наведених норм Закону, звернення стягнення на житлові приміщення є крайнім заходом, який здійснюється після вчинення виконавцем всіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Приватний виконавець Корольов М.А. у поданні вказує, що в ході перевірки майнового стану боржника при примусовому виконанні рішення встановлено, що задовольнити вимоги стягувача в повному обсязі за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та рухоме майно неможливо.

Разом з тим, приватним виконавцем залишено поза увагою, що згідно з відповіддю на запит № 117040816 від 04.10.2021 року до Державної фіскальної служби України (а.с. 223) ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка має рахунки в АТ «УкрСиббанк», (інформацію від цього банку про наявність грошових коштів на цих рахунках приватним виконавцем не надано); згідно з відповіддю на запит № 117040815 від 04.10.2021 року до Державної фіскальної служби України (а.с. 224) ОСОБА_1 є самозайнятою особою, яка самостійно нараховує (сплачує) дохід від здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності; згідно з інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві Головного сервісного центру МВС від 12.02.2021 року № 31/26-141/1 станом на 10.02.2021 року за боржником ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб (а.с. 76).

Виходячи зі змісту ст.ст. 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 440 ЦПК України, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, право власності на яке боржником не зареєстровано в установленому законом порядку, застосовується судом у випадку встановлення факту відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

З огляду на викладене, суд вважає, що примусова реалізація 1/2 частини квартири боржника, право власності на яку не зареєстроване в установленому законом порядку, є крайнім заходом, а тому вважає його передчасним та недоведеним, оскільки саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним судовим рішенням за відсутності відповідних вичерпних доказів не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Крім зазначеного, суд вважає, що в даній справі необхідно врахувати, що згідно з виконавчим листом, виданим Печерським районним судом м. Києва 11.11.2016 року у справі № 757/7607/14-ц, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню солідарно з двох боржників: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

При цьому рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 року у справі № 757/8854/14-ц у порядку поділу майна подружжя визнано також за ОСОБА_2 по 1/2 частині квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та по 1/2 частині трьох земельних ділянок площею 0,060 га кожна, розташованих на території садівничого товариства «Острів» Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Тобто за рахунок вказаного майна та іншого майна, належного солідарному боржнику - ОСОБА_2 також можливо здійснити часткове погашення заборгованості, що підлягає примусовому стягненню на підставі виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 11.11.2016 року у справі № 757/7607/14-ц.

Крім зазначеного, за положеннями п.п. 1, 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»; заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Судом встановлено, що оцінка майна боржника (квартири), на примусову реалізацію якого Приватний виконавець Корольов М.А. просить надати дозвіл, не проводилась, та в матеріалах, доданих до подання, відсутня, що є важливим для вирішення вказаного питання, оскільки вартість спірного майна може перевищувати розмір боргу за виконавчим провадженням.

Крім того, Приватний виконавець Корольов М.А. у поданні просить суд прийняти рішення, яким надати йому дозвіл на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в порядку примусового виконання виконавчого листа № 757/7607/14-ц від 11.11.2016 року, виданого Печерським районним судом м. Києва.

За змістом ст. 440 ЦПК України під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) за поданням державного виконавця, приватного виконавця, судом вирішуються питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Однак в даному випадку приватним виконавцем заявлено вимоги не про звернення стягнення на нерухоме майно, а про надання дозволу на примусову реалізацію арештованого майна боржника, що чинним законодавством не передбачено.

Також, зміст ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що виконавець накладає арешт на об`єкт нерухомого майна тільки після документального підтвердження належності цього майна боржнику на праві власності, та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. А якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Разом з тим Приватний виконавець Корольов М.А. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусову реалізацію арештованого майна боржника та просив прийняти це подання до розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Ураховуючи наведені норми закону, а також те, що право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 не зареєстроване за боржником ОСОБА_1 в установленому законом порядку, тобто на вказану квартиру не може бути накладено арешт виконавцем, то вимоги приватного виконавця про надання дозволу на примусову реалізацію арештованого майна боржника, а саме квартиру за вказаною адресою, є суперечливими та такими, що не передбачені чинним законодавством.

З огляду на викладене, передбачених ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 440 ЦПК України правових підстав для задоволення подання Приватного виконавця Корольова М.А. немає.

Аналізуючи наведене, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні подання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 268, 353, 354, 440, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича про надання дозволу на примусову реалізацію арештованого майна боржника - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя Є.С. Хайнацький