Справа  № 2-а-48/11

Категорія 85

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

13 січня 2011 року                                    Корюківський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Чурупченка М.І.,

при секретарі –Макуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки  відповідно  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -  

                                                               в с т а н о в и в:

16 грудня 2010 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, аргументуючи свої вимоги тим, що вона є інвалідом 2-ї групи, віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Згідно зі ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»їй повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, але відповідач призначив та виплатив їй зазначену допомогу у розмірі, який є значно нижчим, за розмір допомоги, передбачений згаданим законом, що є порушенням її прав та інтересів. Здійснити перерахунок відповідач відмовився, пославшись на відповідні постанови КМУ, тому вона і звернулась до суду з вказаним позовом і просить  поновити строк звернення до суду з 2009 року, визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати зробити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, свої вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить відмовити у задоволенні позову на підставі поданого письмового заперечення.

 Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивачка), є інвалідом 2 групи. Її інвалідність пов’язана з впливом аварії на ЧАЄС, крім того, ч.1 ст. 14 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серія НОМЕР_1 с від 07.07.2009 року). Позивачка зареєстрована і проживає в м. Корюківка Чернігівської області, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Позивачці відповідачем за 2009-2010 роки призначена щорічна допомога на оздоровлення відповідно Постанови КМУ №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 120 грн., з якою вона не згодна.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною четвертою статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991р. №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ) передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1, 2 групи –п’ять мінімальних заробітних плат, а відповідно до частини сьомої ст. 48 згаданого Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.  

Розрахунковою величиною для визначення розмірів компенсацій і допомог, передбачених Законом №796-ХІІ, є мінімальна заробітна плата,  розмір якої встановлюється у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Постановою КМУ №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір щорічної допомоги на оздоровлення особам, які стали інвалідами 2-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений у розмірі 120 грн., що не відповідає розміру, встановленому ст. 48 Закону №796-ХІІ.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, який визнав неконституційним положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення обмежень до застосування ст. 48 Закону №796-ХІІ в частині розміру виплат на 2008 рік, відновлено право громадян, захворювання, яких пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у вказаних в Законі №796-ХІІ розмірах, тобто інвалідам 2-ї групи у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, законодавчо визначених на момент виплати.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»розмір мінімальної заробітної плати з 01 листопада 2009 року для працездатних осіб становить 744 грн., тобто на кінець виплати допомоги.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»розмір мінімальної заробітної плати за грудень місяць 2010 року для працездатних осіб становить 922 грн., тобто на кінець виплати допомоги.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області повинно було без додаткового звернення перерахувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у зв’язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, визначеної у Законах України про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки позивачу встановлена 2 група інвалідності у зв’язку з впливом наслідків аварії на ЧАЕС, щорічна допомога на оздоровлення фактично є компенсацією за відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що визначено в ст. 13 Закону №796-ХІІ.

Згідно із ст. 71 Закону №796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, при цьому, Законами України про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки не було внесено обмежень до застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині розміру виплат, а також ні станом на дату звернення позивача до відповідача за призначенням перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, а ні на дату подання позовної заяви до суду, Кабінет Міністрів України на виконання Законів України про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки не приймав рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А тому виходячи з цього, розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів 2-ї групи, віднесених до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, має складати 5 мінімальних заробітних плат, як це зазначено в ст. 48 Закону №796-ХІІ.

Так в своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року Конституційний Суд України зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.                                 

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким компенсаційні виплати призначаються за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади»(абз.1 п.19) визначено, що до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Необхідно також зазначити, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на соціальне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері соціального забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.     

Тобто, відповідачем неправомірно, зокрема, у порушення ст. 19 Конституції України, занижений розмір соціального забезпечення, обов’язок виплати якого покладено на відповідача, у зв’язку з чим дії відповідача є такими, що порушують права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону №796-ХІІ та ст. 46 Конституції України.

Посилання відповідача в письмовому запереченні на постанови Кабміну України  від 26.07.1996р. №836 та від 12.07.2005р. №562, які регулюють виплату такої допомоги вищевказаним категоріям громадян, суд не може прийняти до уваги, тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України № 796-Х11, а не Постанова КМУ №562 від 12.07.2005р..

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Керуючись вищезгаданим рішенням Конституційного Суду України та чинним законодавством України, позивачем було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду 2-ї групи, у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за 2009 –2010 роки. Однак відповідач відмовив позивачу у його гарантованому Конституцією України та ст. 48 Закону №796-ХІІ праві, з врахуванням даної обставини, слід вважати, що позивач дізнався про порушення його прав з вказаного листа, тобто з 06.10.2010 року.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 6, 8, 19 22, 46, 55, 68, 152 Конституції України,  ч.4, ч.7 ст. 48, ст. 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 5-6, 8, 17-19, 71, 88, 99, 100, 104, 158-163, 167 КАС України,  суд –

                                                 п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з 2009 року.

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області - задовольнити.

  Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області щодо відмови проведення перерахунку і виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки ОСОБА_1, як інваліду 2-ї групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, у відповідності до норм ч.ч.4, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.

          Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації Чернігівської області провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки ОСОБА_1, як інваліду 2 групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, у відповідності до норм ч.ч.4, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за виключенням вже виплаченої суми.

Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства і ці витрати віднести на рахунок держави.

Копію постанови виготовленої в повному обсязі  направити сторонам до відому.

На постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  уддя  Корюківського районного

Суддя           М. І. Чурупченко