ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/153/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання - Кияшко Р.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 р. (про визнання вимог кредиторів)

по справі № 916/153/21

за заявою ОСОБА_1

до боржника Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер", Одеська обл.., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м "Совіньйон"

кредитори:

- Приватне підприємство "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса;

- ОСОБА_1 ;

- Головне управління ДПС в Одеській області;

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

арбітражний керуючий Мельник Ірина Анатоліївна

про визнання банкрутом

суддя суду першої інстанції: Лепеха Г.А.

час та місце постановлення ухвали: 06.04.2021 р., м. Одеса, пр. - т Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області,

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 : особисто

від Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса: Селіванов С.А.

від Головного управління ДПС в Одеській області: Порохова А.Є.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 р. по справі № 916/153/21

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2021 р. у справі № 916/153/21 за заявою ОСОБА_1 , м. Одеса відкрито провадження у справі про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер", Одеська область, введено процедуру розпорядження майном, розпорядника майна призначено арбітражного керуючого Мельник Ірину Анатоліївну, м. Рівне.

09.02.2021 р. на офіційному сайті Судової влади України опубліковане оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер", Одеська область.

Після здійснення офіційного оприлюднення оголошення до Господарського суду Одеської області надійшли заяви з вимогами до боржника від наступних кредиторів:

- Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса в сумі 2 067 950,56 грн.;

- Головного управління ДПС в Одеській області в сумі 667 528,99 грн.;

- ОСОБА_2 в сумі 972 044,57 грн.;

- ОСОБА_3 в сумі 2 305,20 грн.

Ухвалою попереднього засідання від 06.04.2021 р. Господарським судом Одеської області визнано грошові вимоги кредиторів до боржника, а саме:

- ОСОБА_1 в сумі 268 316,25 грн.;

- Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса в сумі 2 067 950,56 грн.;

- Головного управління ДПС в Одеській області в сумі 667 528,99 грн.;

- ОСОБА_2 в сумі 972 044,57 грн.;

- ОСОБА_3 2 305,20 грн.

Всього на суму 3 978 145,57 грн.

Не погодившись з наведеною ухвалою в частині визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС в Одеській області в сумі 667 528,99 грн., Приватне підприємство "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса оскаржило її до Південно - західного апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса мотивована тим, що місцевий господарський суд, визнавши грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області, не врахував пропуску органом податкової служби строку давності у 1095 днів, встановленого ст. 102 Податкового кодексу України, за вимогами по сплаті податкового боргу.

Головне управління ДПС в Одеській області в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено порядок виявлення кредиторів.

Відповідно до ч. 1 цієї норми конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2021 р. Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 667 528,59 грн.

Наведена заява мотивована тим, що станом на 15.02.2021 р. за Житлово-будівельним кооперативом "Марін-Білдер", Одеська область обліковується податкова заборгованість по орендній платі, з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), яка виникла на підставі податкових розрахунків:

- від 29.01.2013 р. № 9002909810 в сумі 574 016,69 грн. (основний платіж);

- від 20.02.2014 р. № 9008793719 в сумі 93 511,90 грн. (основний платіж).

В свою чергу, Приватне підприємство "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса та ОСОБА_1, посилаючись на ст. 102 Податкового кодексу України, стверджують, що орендна плата за землю в сумі 667 528,59 грн. є безнадійним податковим боргом через сплив 1095 - денного строку, встановленого цією нормою.

Посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом в постановах: від 06.02.2018 р. у справі № К/99018/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 р. у справі 813/4430/16, від 19.09.2019 р. у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 р. у справі № 923/1242/15 та від 05.12.2019 р. у справі № 910/1678/19 кредитор зазначає, що за приписами п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.4 статі 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку.

Строк у 1095 днів є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

Списання податкового боргу платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Наведе, на думку Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса свідчить про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для визнання грошових вимог органу державної податкової служби в сумі 667 528,99 грн.

Головне управління ДПС в Одеській області, заперечуючи проти доводів Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса зазначило, що положення ст. 102 Податкового кодексу України в даному випадку не поширюються на грошові вимоги органу податкової служби, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. у справі № 420/5597/18, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер", Одеська область про стягнення податкового боргу в сумі 668 684,08 грн.

Зі змістом цього рішення суд апеляційної інстанції ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Як встановлено Одеським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 420/5597/18, правовою підставою виникнення у Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер", Одеська область податкового боргу з плати за землю в сумі 668 684,08 грн. стали:

- податкова декларація (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 29.01.2013 р. № 9002909810 на суму 574 016,69 грн.;

- податкова декларація (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2014 р. № 9008793719 на суму 94 667,39 грн.

На час розгляду справи адміністративним судом самостійно узгоджене податкове зобов`язання Житлово-будівельним кооперативом "Марін-Білдер", Одеська область сплачено не було.

За результатами розгляду матеріалів справи Одеський окружний адміністративний суд, пославшись на приписи Податкового кодексу України, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер", Одеська область податкового боргу в сумі 668 684,08 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до підпункту 2.4. мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.11.2018 р. № 10-р/2018 набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей. Основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

У п. 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований ст. 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Посилання на те, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 924/187/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17.

Відповідно до ст. 210 Господарського кодексу України кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також податкові органи та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання та стягнення Одеським окружним адміністративним судом податкового боргу з Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер", Одеська область в сумі 668 684,08 грн. є обставиною, яка не може залишитися поза увагою або проігнорованою судом, у зв`язку з чим попри допущення кредитором недоліку у процесі доведення свої вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання кредиторських вимог органу податкової служби в сумі 667 528,99 грн.

Посилання Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса на пропуск органом податкової служби строку давності у 1095 днів за вимогами по сплаті податкового боргу, встановленого ст. 102 Податкового кодексу України, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки застосування положень цієї норми призведе до виникнення двох судових актів, які за змістом суперечитимуть один одному, що в свою чергу призведе до порушення принципу правової визначеності.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про невідповідність рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. у справі № 420/5597/18 вимогам чинного законодавства, оскільки апеляційний суд господарської юрисдикції не має права надавати правову оцінку рішенню суду адміністративної юрисдикції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 р. у справі № 916/153/21 підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 р. у справі № 916/153/21 в частині розгляду грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юридична компанія "Бізнес Гарант", м. Одеса без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.11.2021 р.

Головуючий суддя: Л. В. Лавриненко

Судді: О.Ю. Аленін

К.В. Богатир