Справа № 633/302/21

провадження № 2/633/180/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року смт. Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області в складі:

головуючого                                        - судді Тимченко А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Меденець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

про звільнення майна з під арешту,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна - квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , який накладено постановою №348-2/08 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2008 року в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа №А-25, виданого 12.11.1999 року Печенізьким районним судом Харківської області реєстраційний номер обтяження 8301755.

       В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 17.12.2008 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печенізького районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №А-25 виданого 12.11.1999 року Печенізьким районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку було винесено постанову №348-2/08 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказаною постановою було накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності.

У 2011 році державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печенізького районного управління юстиції було закрито виконавче провадження, у зв`язку з направленням виконавчого листа за місцем роботи боржника до Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ. 10.06.2011 року до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби на виконання надійшов виконавчий лист №А-25 від 12.11.1999 року, виданий Печенізьким районним судом Харківської області про стягнення в ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 для утримання за місцем праці у КЗОЗ «ХМКЛ №7».

23.01.2014 року в зв`язку з фактичним виконанням даного виконавчого документу виконавче провадження було фактично виконано, та винесено постанову про закінчення на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, при закінченні вказаного виконавчого провадження №27653049 арешт, накладений згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печенізького районного управління юстиції від 17.12.2008 року на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - не скасований.

Позивач вказує, що листом №В-13/5316 від 03.08.2016 року Фрунзенський ВДВС Харківського МУЮ повідомив йому, що вказане виконавче провадження на даний час перебуває у архіві та закінчено, здійснювати будь-які процесуальні дії не можливо, а при закінченні виконавчого провадження №27653049 в матеріалах справи були відсутні постанови про арешт майна боржника, який був накладений ВДВС Печенізького РУБ у Харківській області, отже підстави його скасовувати були відсутні. 07.09.2021 року він звернувся до начальника Міжрайонного відділу ДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою в якій просив зняти накладений арешт. У відповідь на вказану заяву було отримано лист №14.15-35/32645 від 20.09.2021 року в якому зазначено, що згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження встановити виконавче провадження на підставі якого 17.12.2008 року накладений арешт АА №280226 не виявляється можливим, тому у Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця про зняття (припинення) арешту рухомого майна.

Позивач зазначає, що арешт на майно накладався для забезпечення необхідності виконання рішення суду про стягнення аліментів яке наразі виконано в повному обсязі та виконавче провадження закрито у зв`язку з повним фактичним виконанням і у відповідача немає претензій щодо виконання вказаного рішення суду, та виконавчий лист не перебуває на виконанні, підстав та необхідності для подальшого існування накладеного арешту немає. У зв`язку із наявністю арешту всього майна, позивач не може реалізувати своє законне право на розпорядження власним майно, тому просить скасувати арешт квартири, накладений згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печенізького районного управління юстиції від 17.12.2008 року

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 26 жовтня 2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені.

Відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає можливим проводити судове засідання за відсутності учасників судового процесу.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

       Судом встановлено, що 12 листопада 1999 року Печенізьким районним судом Харківської області було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, починаючи з 02.11.1999 та до її повноліття.

17.12.2008 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печенізького районного управління юстиції Марусенко Г.В. при примусовому виконання виконавчого листа № а-25 виданого 12.11.1999 року Печенізьким районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, починаючи з 02.11.1999 та до її повноліття, була винесена постанова № 348-2/08 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої було накладено арешт на окреме майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будинок АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження окремого майна, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будинок АДРЕСА_1 .

        Відповідно до відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8301755.

       На заяву позивача до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, йому була надана письмова відповідь за №В-13/5316 від 03.08.2016р. в які повідомлено, що 10.06.2011 року до відділу державної виконавчої служби на виконання надійшов виконавчий лист №А-25 від 12.11.1999 року виданий Печенізьким районним судом Харківської області про стягнення в ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 для утримання за місцем праці у КЗОЗ «ХМКЛ №7», до матеріалів виконавчого провадження не було додано будь-яких постанов про накладення арешту на майно, та витягів про державну реєстрацію арештів. ( ВП 27653049). 23.01.2014 року в зв`язку з фактичним виконанням даного виконавчого документу виконавче провадження було фактично виконано, та винесено постанову про закінчення на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи те, що дане виконавче провадження на даний час перебуває у архіві та закінчено, здійснювати будь-які процесуальні дії не можливо. При закінченні вказаного виконавчого провадження №27653049 в матеріалах справи були відсутні постанови про арешт майна боржника, який був накладений ВДВС Печенізького РУЮ у Харківській області.

        На заяву позивача до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), йому була надана письмова відповідь за № 14.15-35/32645 від 20.09.2021 р. та повідомлено, що згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 20.09.2021 на примусовому виконанні у Чугуївському відділі державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконавчий документ де боржником є ОСОБА_1 – не перебуває. Згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження на підставі якого 17.12.2008 року накладений арешт АА №280226 не виявляється можливим. У Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відсутні законні підстави для скасування постанови державного виконавця про зняття (припинення) арешту рухомого майна.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, а саме - боржником та просить суд зняти арешт з нерухомого майна - квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому, який накладений у виконавчому провадженні з виконання судового рішення - виконавчого листа про стягнення аліментів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Як було встановлено судом, позивач є боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку з чим, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України , оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання судового рішення, а тому, він не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 по справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.01.2021 по справі № 712/12136/18.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»  сплачена сума судового збору повертається у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

       Керуючись ст.ст. 255, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

       Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про звільнення майна з під арешту -закрити.

        Роз`яснити ОСОБА_1 , що закриття провадження у справі позбавляє його права на повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

        Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , згідно квитанції 0.0.2307751253.1 від 19.10.2021, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач: ГУК Харків обл/ СТГ Печеніги/22030101, код отримувача: 37874947, призначення платежу: 101;2603801377;22030101; судовий збір Державна судова адміністрація України, 050) платеж; ОСОБА_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 908 ( дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

       Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Суддя: А.М. Тимченко