ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/236/21 Справа № 182/3881/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/3881/15

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони:

позивач - Акціонерне товариство „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК",

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року, яке ухвалено суддею Багровою А.Г. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 лютого 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року Акціонерне товариство „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (надалі - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який неодноразово уточнювало.

Позовна заява мотивована тим, що 10.09.2008 року між АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 57/08 (з подальшими змінами) про надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 163 000,00 доларів США, строком до 08.09.2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 річних на умовах, визначених кредитним договором.

Виконання зобов`язання ОСОБА_1 було забезпечено договором поруки між Банком та ОСОБА_3 № 57/08/П від 10.09.2008 року (з подальшими змінами), яким передбачена солідарна відповідальність ОСОБА_2 , а також договором іпотеки № 57/08/1 від 10.09.2008 року, відповідно до якого остання передала позивачу в іпотеку належне їй вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 387,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , обумовленою вартістю 1 583 000,00 грн.

З умовами Договорів відповідачі були ознайомлені та згодні, про що свідчать їхні підписи.

Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 163 000,00 доларів США.

Однак, відповідачі свої зобов`язання за Договорами з Банком порушили, внаслідок чого у них утворилася заборгованість перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Позивачем направлялися на адресу відповідачів претензії щодо повернення коштів, які залишилися без уваги. Враховуючи, що у добровільному порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухиляються від виконання своїх зобов`язань, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», для захисту своїх прав та інтересів, вимушене звертатися до суду та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 10.09.2008 року на загальну суму 177 610,68 доларів США, пеню у розмірі 1 236 289,14 грн., а також судові витрати на загальну суму 87 425,64 грн.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору № 57-08 від 10.09.2008 року, який неодноразово уточнювала.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що спірний кредитний договір був укладений з суттєвим порушенням норм діючого законодавства, внаслідок чого вона, як позичальник, була поставлена в умови, що унеможливили виконання нею своїх зобов`язань. Зокрема, кредитним договором її не проінформували про валютні ризики та пов`язані з кредитом платежі, а умови кредитування були завідомо несправедливі. Так, надавши кредит у доларах США, що було еквівалентно 823 150,00 грн., Банк вимагає повернути суму, яка більш ніж у 4 рази перевищує отримані нею кошти. Додатків до кредитного договору вона не підписувала. Банк, надаючи їй кредит, не мав дозвільних документів на здійснення валютних операцій. Крім того, у спірному договорі Банк встановив своє право в односторонньому порядку змінювати його істотні умови, що суперечить ст.ст. 632,638 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, просила визнати недійсним кредитний договір № 57-08 від 10.09.2008 року та стягнути з Банка судові витрати.

Також, у листопаді 2015 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до до АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про визнання недійсним договорів поруки та іпотеки, третя особа: ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що спірний договір поруки був укладений без згоди та волевиявлення позичальника ОСОБА_1 . У той же час, природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно. Крім того, Банк, при укладенні кредитного договору, не ознайомлював їх з кредитним ризиками, що дискримінує не тільки позичальника, але і поручителя, та може призвести до подвійного стягнення заборгованості.

З урахуванням викладених обставин, просила визнати недійсними договори поруки та іпотеки від 10.09.2008 року, а також стягнути з позивача судовий збір.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року позовну заяву АТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" заборгованість за кредитним договором №57/08Р від 10.08.2009 року у сумі 177610 доларів США 68 центів, та пеню в розмірі 1 236 289 грн. 14 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 43712,82 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 43712,82 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для розгляду справи, які суд визнав з`ясованими.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 12 лютого 2020 року фактично відбувся заочний розгляд справи, однак суд, всупереч положенням ст. 281, 282 ЦПК України, не постановив ухвалу про заочний розгляд та позбавив ОСОБА_1 права переглянути рішення, шляхом подання заяви про його перегляд до суду, який виніс рішення.

Крім того, ОСОБА_1 взагалі не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, оскільки судова повістка повернулася до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання», а СМС-повідомлення судом направлялися на номер телефону, який їй не належить та вона не висловлювала намір отримувати такі повідомлення.

Також зазначає, що при укладенні договору її не було поінформовано про валютні ризики, які вона могла і повинна була нести під час виконання зобов`язань за цим кредитним договором, а до договору було додано Додаток №2, який нею не підписувався, у зв`язку з чим у суді першої інстанції нею заявлялося клопотання щодо проведення судової почеркознавчої експертизи, яке було задоволено судом першої інстанції, однак експертиза не була проведена.

Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду щодо неприйняття до уваги висновку судової економічної експертизи та зазначає, що після того, коли кредитор заявив позичальнику вимогу про повернення коштів, він може нараховувати лише 3% річних і інфляцію, без будь-яких інших штрафних санкцій.

Посилаючись на те, що судова почеркознавча експертиза по справі не була проведена у зв`язку з тим, що вона не отримувала жодного листа про оплату рахунків та відповідно не могла оплатити проведення експертизи з незалежних від неї обставин, відповідачка ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції провести по справі судову почеркознавчу експертизу.

У відзиві на апеляційну скаргу, який подано з порушенням вимоги ч. 4 ст. 360 ЦПК України (до відзиву не додано доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи), позивач АТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки ОСОБА_4 - адвоката Горба В.П., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Забугу А.В., яка надала пояснення щодо Висновку експерта №5346-20 від 07.04.2021 року, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову АТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальницею ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права банку, у зв`язку з цим, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитним договором достроково. Визначившись з правовідносинами сторін, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та, оскільки Банком підтверджено належними доказами (договір про надання кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку.

При цьому, встановивши, що на час виникнення спірних правовідносин АТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" мав необхідні ліцензії та дозволи на здійснення валютних операцій відповідно до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (т. 2 а.с.98-107), а надання кредиту в іноземній валюті, станом на 2008 рік, за наявності в банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є правомірним, з урахуванням того, що, на час укладання спірного кредитного договору сторонами були виконані всі умови, передбачені ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору.

Крім того, суд встановивши, що пунктом 3.2.3 Кредитного договору від 10.09.2008 року, підписаного ОСОБА_1 , передбачено, що з дати укладання цього договору виконання боргових зобов`язань позичальника повинні бути забезпечені порукою ОСОБА_2 (т. 3 а.с.30), та з урахуванням того, що закон не вимагає наявності підпису позичальниці ОСОБА_1 на договорах поруки та іпотеки, укладених між Банком та ОСОБА_2 , дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки та договору іпотеки.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_1 , обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов`язковою.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, судові повідомлення про призначення судового розгляду, у тому числі й на 12 лютого 2020 року, які направлялися судом на адресу відповідачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 3 а.с. 162, 191, 208), інших відомостей щодо повідомлення відповідачки про час та місце розгляду справи матеріали не містять.

Відповідно до висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) повернення повістки із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, судом направлялися SMS-повідомлення відповідачці ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду, на номер мобільного телефону, зазначений в заяваз останньої по суті спору (т. 3 а.с. 188, 197). Згідно з довідками «Про доставку SMS» вказані SMS-повідомлення були доставлені.

В той же час, відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді, або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 подавала заявку про направлення їй повісток SMS-повідомленням.

За таких обставин відповідачка ОСОБА_1 не була присутньою в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та не була належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлена про розгляд справи судом.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30 травня

2018 року у справі № 2-4570/07 (провадження № 61-6639св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 640/10753/15-ц (провадження № 61-6639св18).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право відповідачки ОСОБА_1 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , без обов`язкового належного повідомлення її про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що 10 вересня 2008 року між АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (т. 1 а.с.100-104), та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 57/08, з додатками (т. 3 а.с.30-39), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 163 000,00 доларів США на особисті витрати - розвиток бізнесу, а позичальниця зобов`язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит у повному обсязі у строк до 08.09.2017 року.

Згідно п. 5.1. Кредитного договору №57/08 від 10.09.2008 року позичальниця зобов`язана повертати кредит частинами щомісячно до 15 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів, відповідно до графіку погашення, що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно статті 4 Кредитного договору №57/08 від 10.09.2008 року за користування кредитом позичальниця зобов`язана сплатити Банку проценти, виходячи з процентної ставки у розмірі 14,00% річних (із розрахунку 360 днів на рік), нарахування яких проводиться щомісячно на наступний робочий день після закінчення чергового періоду нарахування процентів, та які сплачуються позичальницею у валюті кредиту щомісячно до 15 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів, відповідно до Графіку погашення, що є Додатком №1 до цього Договору. У випадку невиконання з будь-яких причин зобов`язань, встановлених п.п. 3.2.1., 3.2.3., 3.3., 3.4., 3.5 цього Договору, починаючи з наступного дня від дати невиконання розмір процентів за користування кредитом збільшується на 2% і нараховується Банком без додаткового погодження.

Згідно п. 10.1.1. Кредитного договору №57/08 від 10 вересня 2008 року, у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов`язань, позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконання боргового зобов`язання з-а весь час прострочення. Пеня, передбачена цим Договором, нараховується Банком у валюті заборгованості та сплачується позичальником у національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку України на дату здійсненя відповідного платежу.

Пунктом 7.1. цього Договору визначено перелік обставин та подій, які для цілей цього Договору тлумачаться як негативна обставина, й такою обставиною, у тому числі, є невиконання або неналежне виконання позичальницею будь-яких зобов`язань за цим Договором.

Згідно п. 7.2.2. цього Договору, незалежно від інших положень цього Договору, у випадку виникнення будь-якої негативної обставини, Банк набуває право, письмово повідомивши про це позичальницю, в односторонньому порядку вимагати від позичальниці достроково повернути виданий кредит в повному обсязі, при цьому обов`язки Банку з надання кредиту за цим Договором припиняються, а цей Договір між сторонами вважається зміненим, як зазначено в цьому пункті. Позичальниця зобов`язана, незважаючи на інші положення цього Договору, виконати зазначену вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом нарахованою платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальницею на користь банку згідно цього Договору, в строк не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги позичальницею (т.1 а.с.7-24).

У подальшому між сторонами були укладені договори про внесення змін та доповнень у кредитний договір від 10.09.2008 року (т.1 а.с.25-52).

Згідно Договору про внесення змін та доповнень №1 від 16 лютого 2009 року до Кредитного договору №58/08 від 10.09.2008 року, сторони внесли зміни у пункти 1.1., 5.1., 5.4. Договору. Зокрема, сторони погодили, що Банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 156 926,39 доларів США, а позичальниця зобов`язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит у повному обсязі, в порядку та у строки, обумовлені Договором. Строк кредитування сторонами погоджено з 10 вересня 2008 року по 08 серпня 2022 року. Позичальниця зобов`язана повертати Кредит частинами щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів, відповідно до Графіку погашення, що є Додатком №1 до цього Договору про внесення змін та доповнень (т. 3 а.с. 25- 29).

Згідно Договору про внесення змін та доповнень №2 від 03 квітня 2009 року до Кредитного договору №58/08 від 10.09.2008 року, сторони внесли зміни у пункти 4.2.2., 4.2.3., 5.1., 5.4., 9.1. Договору. Зокрема, сторони погодили, що позичальниця сплачує проценти у валюті кредиту відповідно до розрахунків Банку, щомісяця, в день сплати заборгованості за Кредитом, згідно до Графіку погашення, що є Додатком №1 до цього Договору, одночасно із погашенням заборгованості за кредитом (частиною кредиту). Нараховані проценти сплачуються позичальницею у валюті кредиту щомісячно до 03 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів, відповідно до Графіку погашення, що є Додатком №1 до цього Договору. Повернення кредиту здійснюється у валюті кредиту (т. 1 а.с. 30-35).

Згідно Договору про внесення змін та доповнень №3 від 11 грудня 2009 року до Кредитного договору №58/08 від 10.09.2008 року, сторони внесли наступні зміни до цього Договору. Сторони визначили строк кредитування з 10.09.2008 року по 08.09.2022 року. Внесли зміни до п. 4.2.1. цього Договору, зазначивши, що за період з 11 грудня 2009 року по 10 грудня 2010 року включно нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 8,0% із розрахунку 360 днів на рік, а починаючи з 11 грудня 2010 року до моменту закінчення терміну кредитування нарахування процентів здійснюється за ставкою 14,75% із розрахунку 360 днів на рік. Сторони внесли зміни до п. 5.1. Договору та визначили, що позичальниця зобов`язана повертати кредит частинами до 15 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів, відповідно до встановленого графіку погашення, що є Додатком №1 до Угоди, конкретизувавши періоди та суми погашення щомісячних платежів. Внесли зміни до п. 6.7. цього Договору щодо рахунків виконання боргових зобов`язань та доповнено п. 6.8. Договору в частині визначення рахунку для сплати заборгованості за цим Договором. Крім того, сторони погодились, що проценти, у сумі 6 977,90 доларів США, нараховані за період з 04.09.2009 року по 11.12.2009 року, які не сплачені на дату укладення цієї Угоди, переносяться на рахунок №22084708912000 та сплачуються відповідно до Графіку платежів по Кредитному договору (Додаток №1 (у новій редакції) до кредитного договору наприкінці строку дії кредитного договору або одночасно при достроковому погашення основної суми заборгованості. Викладено Графік погашення за Кредитним договором (Додаток №1 до Кредитного договору) у новій редакції (Додаток №1 до Угоди) (т. 3 а.с. 36-42).

Згідно Договору про внесення змін та доповнень №4 від 30 грудня 2010 року до Кредитного договору №58/08 від 10.09.2008 року, сторони внесли зміни до п. 4.2.1. цього Договору та визначили, що за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року включно нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за ставкою 12,5% річних із розрахунку 360 днів на рік, а починаючи з 01.01.2012 року до моменту закінчення терміну кредитування за кредитним договором нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за ставкою 14,74% річних із розрахунку 360 днів на рік. Інші умови Кредитного договору залишено незмінними (т. 3 а.с. 43-44).

Згідно Договору про внесення змін та доповнень №5 від 29 грудня 2011 року до Кредитного договору №58/08 від 10.09.2008 року, сторони внесли зміни до п. 4.2.1. цього Договору та визначили, що починаючи з 01.01.2012 року до моменту закінчення терміну кредитування за кредитним договором нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за ставкою 10,00% річних із розрахунку 360 днів на рік. Сторони внесли зміни до п. 5.1. Договору та визначили, що позичальниця зобов`язана повертати кредит частинами до 15 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів, відповідно до графіку погашення, зазначив періоди та суми погашення щомісячних платежів (січень 2012 року-грудень 2013 року - 700,00 доларів США; січень 2014 року грудень 2014 року - 900,00 доларів США; січень 2015 року - грудень 2015 року - 1 000,00 доларів США; січень 2016 року грудень 2016 року - 1 100,00 доларів США; січень 2017 року 0 грудень 2017 року - 1 200,00 доларів США; січень 2018 року - грудень 2018 року - 1 300,00 доларів США; січень 2019 року - грудень 2019 року - 1 400,00 доларів США; січень 2020 року - грудень 2020 року - 1 5000,00 доларів США; січень 2021 року - грудень 2021 року - 1 6000,00 доларів США; січень 2022 року - серпень 2021 року - 1 7000,00 доларів США) (т. 3 а.с. 45-47).

Згідно Договору про внесення змін та доповнень №6 від 06 червня 2014 року до Кредитного договору №58/08 від 10.09.2008 року, сторони дійшли згоди про внесення змін у п. 1.1., 5.1. Кредитного договору і виклали їх у наступні редакції. Відповідно до умов цього Договору, Банк зобов`язується надати позичальниці кредит, у валюті, обумовленій в цьому Договорі, у розмірі 132 054,71 долари США, а позичальниця зобов`язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит у повному обсязі, в порядку та у строки, обумовлені Договором та всіма існуючими Договорами про внесення змін до нього. Строк кредитування сторонами погоджено з 10 вересня 2008 року по 08 вересня 2022 року. Позичальниця зобов`язана повернути Кредит щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів, відповідно до Графіку погашення, що є Додатком №1 до цього Договору. Сторони домовились викласти Додаток №1 до Кредитного договору (Графік погашення суми кредиту) у новій редакції, що додається. Інші умови Кредитного договору залишено незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання (т. 3 а.с. 48-52).

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , 10.09.2008 року між АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 57/08/П, до якого неодноразово вносились зміни та доповнення, умовами якого передбачена солідарна відповідальність ОСОБА_2 у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредитних коштів, відсотків та інших платежів (т.1 а.с.53-60).

Згідно Договору №3 про внесення змін та доповнень до Договору поруки №57/08/П від 10.09.2008 року, укладеному між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 08 червня 2014 року, сторони дійшли згоди внести зміни у п. 1.1. Договору та викласти його у наступні редакції: «1.1. Сторони Договору встановлюють, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання солідарно відповідати перед Кредитором по зобов`язанням Позичальника, які виникають в останнього з умов кредитного договору №57/08 від 10 вересня 2008 року із змінами до нього відповідно до укладених Договору про внесення змін та доповнень №1 від 16.02.2009 року, Договору про внесення змін та доповнень №2 від 03.04.2009 року, Договору про внесення змін та доповнень №3 від 11.12.2009 року, Договору про внесення змін та доповнень №4 від 30.12.2010 року, Договору про внесення змін та доповнень від 29.12.2011 року, Договору про внесення змін та доповнень №6 від 06.06.2014 року (надалі разом - Кредитний договір), щодо повернення в повному обсязі наданого Позичальнику кредиту в сумі 132 054,71 долари США 71 цент, сплати відсотків та інших платежів (в тому числі пені, штрафів), передбачених Кредитним договором. Строк виконання зобов`язань за Кредитним договором - не пізніше 08 вересня 2022 року». Інші умови Договору поруки залишено незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання (т. 1 а.с. 60).

10.09.2008 року між АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», та ОСОБА_2 укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки № 57/08/1 (з подальшими змінами), відповідно до якого ОСОБА_2 у забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, а саме вбудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке сторони оцінили в 1 583 000,00 грн. (т.1 а.с.66-91).

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 153 000 доларів США (т. 1 а.с. 97-99).

Оскільки, боржниця ОСОБА_1 почала не належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, на підставі п.п. 7.2.3., 7.3. та ст.1050 ЦК України, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» направило їй та поручителю ОСОБА_2 вимоги за №31142/788 від 20.11.2014 року про погашення заборгованості протягом 3 робочих днів з дати одержання повідомлення. Згідно розрахунку кредитора, заборгованість, станом на 17.11.2014 року, становить 142 003,93 долари США, із яких: строкова заборгованість - 130 704,71 долари США, прострочена заборгованість - 762,84 долари США, прострочені відсотки (нараховані при реструктуризації) - 9 400,02 долари США, нараховані відсотки - 00,00 долари США, прострочені відсотки - 1136,36 долари США, пеня - 25,25 долари США (т.1 а.с. 82-94).

ОСОБА_1 отримала вказану вимогу 26 грудня 2014 року (т. 3 а.с. 94), а ОСОБА_2 - 20.01.2015 року т. 1 а.с. 88).

До моменту звернення позивача до суду 09.06.2015 року, відповідачі в добровільному порядку, у визначений банком строк, заборгованість не погасили.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 28 квітня 2015 року існує заборгованість за кредитом в сумі 148 506,21 доларів США, що (за курсом НБУ 22,898565) еквівалентно 3 400 579,09 грн., яка складається з наступного: строкова заборгованість по кредиту - 126 948,74 доларів США, що (за курсом НБУ 22,898565) еквівалентно 2 906 943,97 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 4 518,81 доларів США, що (за курсом НБУ 22,898565) еквівалентно 103 474,26 грн., прострочені відсотки (нараховані при реструктуризації) - 9 400,02 доларів США, що (за курсом НБУ 22,898565) еквівалентно 215 246,97 грн., нараховані відсотки за період з 01.04.2015 року по 28.04.2015 року - 1 022,53 доларів США, що (за курсом НБУ 22,898565) еквівалентно 23 414,47 грн., прострочені відсотки 5 556,14 доларів США, що (за курсом НБУ 22,898565) еквівалентно 127 227,63 грн., пеня - 1 059,97 доларів США, що (за курсом НБУ 22,898565) еквівалентно 24 271,79 грн. (т. 1 а.с. 96).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 01.08.2017 року існує заборгованість за кредитом в сумі 225 427,32 доларів США, що (за курсом НБУ 25,854789) еквівалентно 5 828 375,80 грн., яка складається з наступного: строкова заборгованість по кредиту - 00,00 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту - 131 467,55 доларів США, що (за курсом НБУ 25,854789) еквівалентно 3 399 065,77 грн., прострочені відсотки (нараховані при реструктуризації) - 00,00 доларів США, нараховані відсотки за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року - 1 132,08 доларів США, що (за курсом НБУ 25,854789) еквівалентно 29 269,69 грн., відсотки за 01.08.2018 року - 36,52 доларів США, що (за курсом НБУ 25,854789) еквівалентно 944,22 грн., прострочені відсотки - 44 974,53 доларів США, що (за курсом НБУ 25,854789) еквівалентно 1 162 806,98 грн., пеня - 47 816,64 доларів США, що (за курсом НБУ 25,854789) еквівалентно 1 236 289,14 грн. (т. 2 а.с. 219).

Спір виник з приводу солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитора АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованості за Кредитним договором №57/08 від 10 вересня 2008 року із змінами до нього, станом на 01.08.2017 року, у розмірі 177 610 доларів США 68 центів, із яких прострочена заборгованість по кредиту - 131 467,55 доларів США, нараховані відсотки за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року - 1 132,08 доларів США, відсотки за 01.08.2018 року - 36,52 доларів США, прострочені відсотки - 44 974,53 доларів США, а також пені у розмірі 1 226 289,14 грн.

Відповідачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти заявлених позовних вимог, звернувшись до суду із зустрічними позовними заявами (кожна окремо) щодо визнання недійсними недійсними Кредитного договоку № 57-08 від 10.09.2008 року, Договору поруки № 57/08/П від 10.09.2008 року та Договору іпотеки № 57/08/1 від 10.09.2008 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірний кредитний договір був укладений з суттєвим порушенням норм діючого законодавства та умови кредитування були завідомо несправедливі та такими, що дискримінують не тільки позичальницю, але і поручителя, та можуть призвести до подвійного стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-1341цс15.

Судом встановлено, що під час укладення оспорюваного кредитного договору сторони в порядку статті 638 ЦК України узгодили всі істотні умови даного правочину та погодилися з ними. Так, з кредитного договору вбачається, що в ньому зазначені: сума кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати заборгованості, тощо. ОСОБА_1 погодилась на отримання кредиту та була ознайомлена з умовами, що запропоновані банком. Сторони застережень до договору не висловлювали, підписи позичальника на договорах свідчать про її згоду на укладення договорів саме на тих умовах, які в них зазначені.

Доводи ж ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала Додаткових угод до Кредитного договору № 57-08 від 10.09.2008 року є голослівними та не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

При цьому, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року було частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про проведення по справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої вона просила поставити наступні питання: 1.Яка давність надрукування тексту основного Кредитного договору № 57/08 від 10 вересня 2008 року, укладеного між АТ «Індустріально-Експортний банк» та відповідачем ОСОБА_1 .? (а.с. 10-16, 30-36 том 3); 2.Яка давність надрукування тексту Додатку № 2 без дати до основного Кредитного договору № 57/08 від 10 вересня 2008 року, укладеного між АТ «Індустріально-Експортний банк» та відповідачем ОСОБА_1 .? (а.с.39 том 3); 3.Чи не скопійований наданий на дослідження підпис ОСОБА_1 на Додатку № 2 без дати до основного Кредитного договору № 57/08 від 10 вересня 2008 року з будь-якого іншого її підпису за допомогою технічних засобів, якщо так, то в який спосіб це зроблено? (а.с.39 том 3); 4.Чи виконаний підпис на Додатку № 2 без дати до основного Кредитного договору № 57/08 від 10 вересня 2008 року ОСОБА_1 особисто? (а.с.39 том 3), та призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу для вирішення питання про те чи виконаний підпис на Додатку № 2 без дати до основного Кредитного договору № 57/08 від 10 вересня 2008 року ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 110-113).

Клопотань щодо проведення судово-почеркознавчої експертизи Кредитного договору №57/08 від 10 вересня 2008 року, Договору про внесення змін та доповнень №1 від 16.02.2009 року, Договору про внесення змін та доповнень №2 від 03.04.2009 року, Договору про внесення змін та доповнень №3 від 11.12.2009 року, Договору про внесення змін та доповнень №4 від 30.12.2010 року, Договору про внесення змін та доповнень №5 від 29.12.2011 року та Договору про внесення змін та доповнень №6 від 06.06.2014 року позичальниця ОСОБА_1 не заявила.

Згідно Висновку експерта №5346-20 від 07.04.2021 року, пояснення щодо якого було надано у судовому засіданні судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Забугою А.В., підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Сторона 2. Позичальник» Додатку №2 до Кредитного договору №57/08 від 10 вересня 2008 року виконаний ОСОБА_1 (т. 4 а.с.119-126).

При цьому, представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Горб В.П., в судовому засіданні, заслухавши пояснення судового експерта, відмовився від заявлених клопотань щодо призначення у даній справі комісійної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документа, а тому колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що вона не підписувала Додаток №2 до Кредитного договору №57/08 від 10 вересня 2008 року.

Крім того, позичальницею ОСОБА_1 частково виконувалися взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором №57/08 від 10 вересня 2008 року, а вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов`язків за угодою, є виконанням угоди, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про дійсність укладення між сторонами кредитного договору із погодженням всіх його істотних умов, з дотриманням вимог законодавства України.

Згідно зі ст.192, ч.ч.1,3 ст.533 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Норма ч.2 ст.32 Закону України «Про Національний Банк України» містить заборону щодо випуску та обігу інших грошових одиниць на території України як нерозривної сукупності дій по їх випуску та подальшому обігу, а не як двох різних операцій - випуску або обігу. Адже стаття 44 цього ж закону закріплює за НБУ повноваження у сфері валютного регулювання, тим самим містить презумпцію правомірності використання валютних цінностей на території України у порядку, встановленому законодавством України.

Таким чином, закон не забороняє використання іноземної валюти на території України, а навпаки, регламентує порядок її використання, у тому числі фінансовими установами. Положення ст.192, ч.ч.1,3 ст.533 ЦК України також не містять посилання на те, що грошова одиниця України є єдиним платіжним засобом на території України.

При цьому, мораторій на видачу кредитів в іноземній валюті, введений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» №3795-VI від 22.09.2011 року на момент укладення оспорюваного договору не діяв.

Враховуючи правомірність надання АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», який має відповідну банківську ліцензію (т. 1 а.с. 105, т. 2 а.с. 98-107), кредиту ОСОБА_1 в іноземній валюті, погодження сторонами виконання зобов`язань в іноземній валюті з відкриттям окремих рахунків, що не суперечить положенням законодавства України, на переконання суду не існує правових підстав ставити під сумнів право АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» здійснювати діяльність в рамках кредитно-договірних зобов`язань із ОСОБА_1 в іноземній валюті, у тому числі ставити за умову виконання зобов`язань в валюті надання кредиту.

Щодо доводів позичальниці ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про включення до умов кредитного договору положень, що є несправедливими, створюють істотний дисбаланс прав та інтересів на шкоду останніх, як споживачів банківських послуг, колегія суддів вважає їх помилковими, недостатньо аргументованими та недоведеними з огляду на наступне.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених в постановах № 6-40цс13 від 11.09.2013 року, № 6-1341цс15 від 02.12.2015 року та №6-330цс16 від 08.06.2016 року, кредитор управі пропонувати умови, які не суперечать закону та без виконання яких не вважає за можливе надання кредиту, позичальник, який ініціював укладання договору, добровільно на такі умови і виправдані у спірних правовідносинах певні обмеження, пов`язані із користуванням своїм майном, погодився і виконував їх тривалий час. Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно ознак порушення умовами договору принципу добросовісності, створення ними істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін та заподіяння цими умовами шкоди споживачеві.

Враховуючи те, що при укладенні кредитного договору як правочину, що базується на волевиявленні обох учасників правочину, ОСОБА_1 на свій розсуд та за вільним волевиявленням вирішила оформити кредит саме в іноземній валюті - доларах США, що не суперечить положенням ст.ст.6, 627, 638 ЦК України, будучи належним чином обізнаною та повідомленою про наявність ризиків отримання кредиту в іноземній валюті, які вона як позичальниця несе сама, тому суд приходить до висновку про відсутність дій з боку Банку, які б свідчили про включення до договору завідомо несправедливих умов.

Самі по собі аргументи ОСОБА_1 стосовно зміни курсу гривні по відношенню до долару США, його різке збільшення в порівнянні з діючим на момент укладення договору, не є підставою вважати умови кредитного договору несправедливими, на чому також акцентує увагу Верховний Суд в постанові від 01.03.2018 року у справі №642/1408/17.

Крім того, суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що кредитний договір містить положення, які були б несправедливими для ОСОБА_1 чи створювали істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду як позичальниці. За даних обставин, всі наведені у зустрічних позовних заявах твердження з даного приводу судом розцінюються як спосіб захисту інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від добросовісної поведінки позичальниці при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Висновок експерта Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами економічної експертизи №16/17-18 від 31.01.2019 року про те, що кредитний договір містив не всі фактичні істотні умови, встановлені «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (т. 3 а.с. 68-92), колегією суддів не приймається до уваги, оскільки за своєю суттю експертний висновок містить суб`єктивні висновки на правові, а не економічні питання, а відповідно до ч.2 статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

При цьому, висновки експерта щодо другого питання про відповідність показників суттєвих умов договору, заявленим та реальним, щодо реальної відсотком ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатила би позичальниця Банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості, не можуть бути взяті до уваги та покладені в основу судового рішення, оскільки, як вбачається з цього Висновку, експертом визначено тип погашення як ануїтет, та не враховано умови укладеного, підписаного та погодженого з позичальницею Додатку №2, що наданий на дослідження, та використано власну формулу розрахунків, що не відповідає умовам укладеної кредитної угоди.

Посилання ж на те, що ОСОБА_1 не підписувала Договір поруки № 57/08/П, укладений 10.09.2008 року між АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», та ОСОБА_2 , не тягнуть за собою визнання цього договору недійсним, оскільки нормами ЦК України не передбачено обов`язкового залучення позичальника, як третьої сторони Договору поруки. Крім того, пунктом 3.2.3 Кредитного договору від 10.09.2008 року, підписаного ОСОБА_1 , передбачено, що з дати укладання цього договору виконання боргових зобов`язань позичальниці повинні бути забезпечені порукою ОСОБА_2 (т. 3 а.с.30).

За таких обставин, зустрічні позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визнання недійсними Кредитного договоку № 57-08 від 10.09.2008 року, Договору поруки № 57/08/П від 10.09.2008 року та Договору іпотеки № 57/08/1 від 10.09.2008 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення уточнених позовних вимог АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 57-08 від 10.09.2008 року, станом на 01.08.2017 року, у розмірі 177 610 доларів США 68 центів, а також пені у розмірі 1 226 289,14 грн., колегія суддів встановила наступні обставини.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 7.2.2. цього Договору випадки, коли Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів та визначено, що незалежно від інших положень цього Договору, у випадку виникнення будь-якої негативної обставини, Банк набуває право, письмово повідомивши про це позичальницю, в односторонньому порядку вимагати від позичальниці достроково повернути виданий кредит в повному обсязі, при цьому обов`язки Банку з надання кредиту за цим Договором припиняються, а цей Договір між сторонами вважається зміненим, як зазначено в цьому пункті. Позичальниця зобов`язана, незважаючи на інші положення цього Договору, виконати зазначену вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом нарахованою платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальницею на користь банку згідно цього Договору, в строк не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги позичальницею (т.1 а.с.7-24).

20 листопада 2014 року АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернувся до позичальниці ОСОБА_1 з вимогою за №31142/788 про дострокове погашення кредиту протягом 3 робочих днів з дати одержання повідомлення, зазначивши про наявність заборгованості, станом на 17.11.2014 року, у розмірі 142 003,93 долари США, із яких: строкова заборгованість - 130 704,71 долари США, прострочена заборгованість - 762,84 долари США, прострочені відсотки (нараховані при реструктуризації) - 9 400,02 долари США, нараховані відсотки - 00,00 долари США, прострочені відсотки - 1136,36 долари США, пеня - 25,25 долари США (т.1 а.с. 82-94).

ОСОБА_1 отримала вказану вимогу 26 грудня 2014 року (т. 3 а.с. 94), однак вимоги Банку не виконала.

Отже, пред`явивши 20 листопада 2014 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, за вихідним №31142/788 від 20.11.2014 року (т. 1 а.с. 82-94), кредитор відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим втратив право на нарахування відсотків за користування кредитними ресурсами та інших платежів, й з цього часу до позичальниці мають застосовуватися наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 можуть бути стягнуті виключно прострочені відсотки (нараховані при реструктуризації) - 9 400,02 долари США, прострочені відсотки - 1136,36 долари США та пеня - 25,25 долари США, розмір якої еквівалентний 389,16 грн., нараховані станом на 17 листопада 2014 року, оскільки надалі право кредитора нараховувати відсотки та інші платежі в межах укладеного сторонами кредитного договору припинено.

Разом з тим, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на власний розсуд розпорядившись своїми правами щодо меж позовних вимог, просило суд стягнути заборгованість за Кредитним договором №57/08 від 10 вересня 2008 року із змінами до нього, станом на 01.08.2017 року, зокрема, нараховані відсотки за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року - 1 132,08 доларів США, відсотки за 01.08.2018 року - 36,52 доларів США, прострочені відсотки - 44 974,53 доларів США, та пеню у розмірі 1 226 289,14 грн., які обраховано в межах дії цього Договору, а позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних за користування грошовими коштами та штрафних санкції за порушення строків виконання зобов`язань, у порядку ст. 625 ЦК України, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» не заявлено.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У зв`язку з наведеним вище, слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором.

Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Великою Палатою Верховного Суду було висловлено правову позицію з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

За такого, наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором та відсотками за корситування кредитними коштами в іноземній валюті, оскільки саме вона надавалась за договором.

Разом з тим, відповідно до частин другої та третьої ст. 546 ЦК України - пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України.

Оскільки, чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 , станом на 17 листопада 2014 року, підлягають стягненню прострочені відсотки у розмірі 1136,36 долари США та пеня у розмірі 389,16 гривень.

Заборгованість за тілом кредиту, станом на 01.08.2017 року, становить 131 467,55 доларів США і ця сума в повному обсязі підлягає стягненню з позичальниці ОСОБА_1 на користь Банку, з урахуванням того, що отримані кредитні кошти підлягають поверненню на підставі статті 1049 ЦК України.

Колегією суддів перевірено розрахунок розміру заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пенею, наданий позивачем, та з`ясовано, що він визначений у відповідності із умовами Кредитного договору №57/08 від 10 вересня 2008 року із змінами до нього, який підписано сторонами та який є чинним.

Відповідачкою ОСОБА_1 розрахунку позивача не спростовано та власного розрахунку заборгованості суду не надано.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитом з боржниці ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 , колегія суддів встановила наступні обставини.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку (частина перша статті 553 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковим забезпеченням виконання зобов`язання за цим Кредитним договором №57/08 від 10 вересня 2008 року є порука фізичної особи ОСОБА_2 , яка оформлена договором поруки № 57/08/П від 10.09.2008 року. Сторонами не визначено строк припинення дії поруки, а лише зазначено, що цей Договір залишається чинним до моменту припинення основного зобов`язання, що суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що порука припиняється після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Оскільки, термін повернення кредиту за Кредитним договором №57/08 від 10 вересня 2008 року, з урахуванням змін та доповнень, з якими погодилась поручитель, встановлено 08 вересня 2022 року, то порука є чинною і кредитор вправі задовольнити свої вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом за рахунок поручителя ОСОБА_2 , яка відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржниця ОСОБА_1 та несе з нею солідарну відповідальність.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь позивача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 155,86 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (3 654,00 грн. (т. 1 а.с. 6) х 59%), тобто по 1 077,93 грн. з кожної.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" заборгованість за кредитним договором №57/08 від 10 вересня 2008 року, у розмірі 132 603 (сто тридцять дві тисячі шістсот дев`ять) доларів США 91 (дев`яносто один) цент, яка складається із простроченої заборгованості, станом на 01 серпня 2017 року, у розмірі 131 467,55 доларів США, та заборгованості за простроченими відсотками, станом на 17 листопада 2014 року, у розмірі 1 136,36 доларів США, а також пеню за прострочення виконання зобов`язань, станом на 17 листопада 2014 року, у розмірі 389 (триста вісімдесят дев`ять) гривень 16 (шістнадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" судові витрати по 1 077 (одній тисячі сімдесят сім) гривень 93 (дев`яносто три) копійки з кожної.

В задоволенні інших позовних вимог Акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання договору поруки та договору іпотеки недісними - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 листопада 2021 року.

Головуючий:

Судді: