Справа № 656/656/21

22.11.2021

Номер провадження 3/656/339/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року смт. Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Генічеського районного відділення поліції  ГУ НП в Херсонській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання АДРЕСА_1 , працює слюсарем-ремонтником в комунальному підприємстві  Добробут-5, військовозобов`язаний, не є особою з інвалідністю, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, за порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 у провадження судді Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І. передана справа № 656/656/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно вимог ст. 278 КУпАП справа про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку підвідомча Іванівському районному суду Херсонської області. Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №095238 від 19.11.2021 року, складеним поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Генічеського відділу поліції ГУ НП України в Херсонській області старшим сержантом поліції Касумовим Р.А. вбачається, що 19.11.2021 року о 17.05 год в смт Іванівка по вулиці Українській водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ «Нива» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку законом відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП. Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху»

Поліцейський, складаючи відносно згаданої особи протокол про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку вбачав в діях такої особи порушення.

ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП був присутній, йому роз`яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що зроблено відмітка. Від  проставляння підпису в адміністративному протоколі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не відмовилась, зазначив, що ознайомлений з протоколом.

Зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачно обов`язки водіїв транспортних засобів.

Вимогами п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп`яніння, визначена Інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція); Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. N 1103 (далі по тексту Порядок).

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини у їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи, оскільки протокол про адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку складений уповноваженою державою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, про вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст..38 КУпАП.

Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 

За приписами ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що з метою вжиття заходів щодо повідомлення особи про судове засідання ОСОБА_1 сповіщено про час, дату і місце розгляду справи в передбачений і дозволений спосіб, про що підтверджують повідомлення про скерування виклику та розписки про одержання судової повістки-повідомлення.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В судове засідання 25.11.2021 року ОСОБА_1 не прибув, через канцелярію суду 25.11.2021 року  подав заяву про слухання справи у його відсутність, провину визнає, прийняте рішення просить скерувати на його адресу.

Інших заяв, клопотань від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило.

Виклад позиції сторони по справі.

У судове засідання, які призначалися судом, ОСОБА_1 не прибув, подавши заяву, зі змісту якої вбачається, що така особа визнала свою провину, а одже не оспорює факти, викладені в адміністративному протоколі який складений відноно нього.

  Встановивши дійсні обставини справи, суд вирішує адміністративні матеріали з врахуванням наступних мотивів та норм права.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП,  покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Об`єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у відмові особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

За ч.1 ст. 266 КУпАП правовою підставою для проведення огляду водія на стан сп`яніння є наявність обґрунтованої підозри у співробітників поліції, що водій перебуває у стані сп`яніння.

Ознаками алкогольного сп`яніння ( п.3 розділу ІІ Інструкції) є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Крім того, за ч. 5 ст. 266 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, згідно з п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).

Огляд водія на стан сп`яніння на місці зупинки починається з моменту залучення двох свідків, оскільки всі дії, визначені законодавством та направлені на встановлення чи спростування стану сп`яніння поліцейським за вимогами ч.2 ст. 266 КУпАП мають відбуватися виключно в присутності свідків, недотримання чого в силу ч.5 ст. 266 КУпАП призводить до недійсності такого огляду.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. (п.7 розділ І Інструкції). Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.(п.6 Розділ ІІ Інструкції).

Крім того, згідно п. 8 Порядку, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я відбувається лише в присутності двох свідків, про що вказано й в п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.

Згідно п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

На підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 19.11.2021 року о 17.05 год в смт Іванівка по вулиці Українській керуючи автомобілем ВАЗ «Нива» державний номерний знак НОМЕР_1 порушив п.5.2 Правила дорожнього руху, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на вимогу поліцейського, а тому підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд в даній справі про адміністративне правопорушення встановив наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доводиться в повному обсязі і підтверджується доказами, з врахуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно наявної інформації, яка долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, у зв`язку з чим таке не вилучалося в передбачений законом порядок.

З наявних документів вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка не має право на керування транспортними засобами, оскільки не отримував посвідчення водія на керування транспортними засобами відповідних категорій.

На місці зупинки ОСОБА_1 було запропоновано пройти обстеження на стан сп`яніння за допомогою аналізатора вмісту парів алкоголю. Проте ОСОБА_1 відмовився від такого проходження щодо визначення стану алкогольного сп`ягніння, причин відмови не пояснив

19.11.2021 року о 17.20 год в смт Іванівка по вулиці Українській відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №468606 з приводу того, що в цей день 19.11.2021 року о 17.05 год в смт Іванівка по вулиці Українській керував автомобілем ВАЗ «Нива» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення з приводу виявленого адміністративного правопорушення був складений в присутності ОСОБА_1 , порушник підписав протокол.

Відтак, вбачаючи в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 130 ч.1 КУпАП, уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано виявлені факти.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протокол не містить жодних зауважень з боку правопорушника. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №468606 від 19.11.2021 року як належний і допустимий доказ.

В дотримання вимог ст.. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення сладався і був складений в присутність  правопорушника.

Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені ст..63 Конституції України, ст..ст.256, 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені ст.. 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов`язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об`єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку, оскільки об`єктивна сторона таких правопорушеннь полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об`єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.

Місце й факти, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.

Дії працівника поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративні правопорушення порушник не оскаржував в передбаченому законом поряду. Заперечень до адміністративного матеріалуу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення така особа не подавала. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_1 зі складеними відносно нього протоколом про правопорушення.

Крім того, ст.ст. 260, 265-1 та 266 КУпАП (глава 20 Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення), ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII передбачено імперативний обов`язок співробітників поліції тимчасово вилучати посвідчення водія, оскільки ст..124 і ст.130 ч.1 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді позбавлення права керуванням транспортним засобом, та відстороняти від керування транспортними засобами осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з наступним оглядом особи на стан сп`яніння.

Тобто з системного аналізу ст.ст. 260, 265-1 та 266 КУпАП слідує, що в разі складання відповідного адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП стосовно певного водія, відносно останнього повинні одночасно бути застосовані наступні заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, а саме - вилучення посвідчення водія, відсторонення від керування транспортними засобом, огляд на стан сп`яніння. З оглянутих матеріалів вбачається докази того, що такі дії не вживалися і не застосовувалися.

З оглянутого відеозапису бодікамери підтверджено події, які мали місце 19.11.2021 року о 17.05 год в смт Іванівка по вулиці Українській, підтверджено факт зупинки та пропозиції проведення освідування на стан сп`яніння, від якого порушник відмовився.

Провина також підтверджується скерованими на адресу ОСОБА_1 прийнятих процесуальних документів з приводу виявлених порушень 19.11.2021 року – постанова серії БАВ №523457 по ч.2 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом без посвідчення водія, постанова серії БАВ №523458 по ч.6 ст.121 КУпАП за керування транспортним засобом без освітленого номерного знау в темну пору доби. Постанова ОСОБА_1 отримана, дії працівника поліції ОСОБА_1 не оскаржував в частині правомірності та підставності винесення відносно нього такої постанови в передбаченому законом поряду.

Порядок оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, прийнятих іншими органами (посадовими особами), визначений ст..288 КУпАП. Відповідно до цієї статті постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Суд приходить до переконання, що саме ОСОБА_1 причетний до адміністративного правопоршення виходячи з вимог п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року, якою передбачено, що «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Так, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Тобто наявність посвідчення водія є обов`язковою умовою для визначення особи як водія.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України» в частині дати ДТП, відмови від проходження освідування на стан сп`яніння.

Джерела права застосовані судом.

Відповідно до ст.ст. 1,8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

За ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Особа, стосовно якої складено адміністративні протоколи, згідно вимог ст.. 12 КУпАП підлягає відповідальності, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла віку, з якого настає відповідальність.

Відсутні згідно вимог ст..17 КУпАП обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки особа, не діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не була в стані неосудності, у зв`язку з чим підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст..245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В дотримання вимог ст. 280 КУпАП судом з`ясовано, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , стосовно якого складено протокол винен у вчиненні адміністративного правопорушення, така особа підлягає адміністративній відповідальності з врахуванням обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, немає підстав згідно вимог ст..21 КУпАП для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, майнову шкоду третім особам не заподіяно.

Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, в сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.. 130 КУпАП, адміністративне правопорушення було вчинене саме ним, ОСОБА_1 винен у вчиненні даного адміністративного правопорушення, його дії розкривають об`єктивну сторону ч.1 ст.. 130 КУпАП у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому підлягає адміністративній відповідальності,  і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.. 130 КУпАП.

В дотримання вимог ст.. 33 КУпАП суд накладає стягнення за адміністративне правопорушення у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.

У відповідності до ст. ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено. Обставиною, що обтяжує відповідальність не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , його особу, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступеня його вини, який визнав себе винним, оскільки формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його дослідження, не визнає свою вину для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Судом враховано також майновий стан, відсутність обставини, що пом`якшують відповідальність і відсутність обставини, що обтяжує відповідальність, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією ч.1 ст.. 130 КУпАП, майнової шкоди третім особам не заподіяно, суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.. 130 КУпАП та застосовує до такої особи в дотримання вимог ст.. 24 КУпАП один з видів адміністративного стягнення, оскільки згідно вимог ст..23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід`ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.

Зміни в санкції, передбаченої ст. 130 КУпАП, тягнуть за собою не тільки збільшення відповідальності за порушення ПДР України, а й нові вимоги щодо якості судового процесу в розрізі прямого застосування Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, за практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).

Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст. 6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

Отже, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що громадянина ОСОБА_1 має бути визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП, на нього має бути накладено стягнення в межах санкції ст..130 ч.1 КУпАП.

Згідно із ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, який станом на 01.01.2021 року становить 2270,00 грн. З 01.01.2021 року цей розмір судового збору становить 454,00 грн. (2 270 х 0,2 = 454,00).

Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.. 130 КУпАП із застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у сумі 454,00 грн.

В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки така шкода не заподіяна третім особам.

Судом не вирішується питання стосовно вилучених речей, оскільки такі не вилучалися.

Судом вирішується питання вилучених документів, оскільки санцією статті передбачено позбавлення права керуваннями транспортними засобами. Оскільки ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія про право на керування транспортними засобами, суд не вирішує даного питання і не застосовує покарання, передбачене санцією статті стосовно позбавлення права керуваннями транспортними засобами.

Керуючись ст.ст. 33,36,40-1, 124,ч.1ст.130, ст. ст. 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -       

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнядцять тисяч гривень).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст.. 307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.

Штраф необхідно внести через установу банку України на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУК в Херсонській області /Херсонська область/ 21081300; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37959517; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО) 899998; Номер рахунку: UA 5789 9998 0313 0901 4900 0021 001; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.

У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст. 307 КУпАП, копію платіжного документу необхідно подати до Іванівського районного суду Херсонської області.

З урахуванням ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання АДРЕСА_1 , працює слюсарем-ремонтником в комунальному підприємстві  Добробут-5, військовозобов`язаний, не є особою з інвалідністю, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок №UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Херсонського апеляційного суду через Іванівський районний суд Херсонської області прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

       Суддя                                                         Р. І. Ференц