Єдиний унікальний номер 219/10331/2013-ц

Номер провадження 22-ц/804/3042/21        

Головуючий у 1-й інстанції Тверський С.М.  

Доповідач Тимченко О.О.    

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

25 листопада 2021 року

Донецький апеляційний суд у складі:

судді-доповідача: Тимченко О.О.,

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2014 року у справі № 219/10331/2013-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Артемівської міської ради про звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Артемівським міськрайонним судом Донецької області 02 липня 2014 року постановлено ухвалу про зміну способу і порядку виконання рішення.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Ухвалою судді Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2014 року, зазначених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 Скаржнику був наданий десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для його поновлення.

19 листопада 2021 року на виконання вищевказаної ухвали судді апеляційного суду від Солов`янової до Донецького апеляційного суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Заява про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що до участі у справі не був залучений законний представник відповідача ОСОБА_1 , підпис у графі особисто на повідомленні про вручення поштового відправлення не містить особистого підпису ні відповідача ОСОБА_1 , ні підпису її законного представника – рідної матері ОСОБА_3 . У відповідній графі міститься лише напис прізвища ОСОБА_4 російською мовою. Відповідач з посиланням на правову позицію Верховного Суду у справі № 320/8269/15-ц вказує, що наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення є неналежними доказами, оскільки в них немає підпису отримувача. Наголошує, що вона не отримувала від суду жодних повідомлень про виклик до суду в порядку, передбаченому ЦПК України, копії позовної заяви з додатками, повісток про виклик до суду у судове засідання на 02 липня 2014 року, що підтверджується належними доказами у справі у вигляді конверту та повідомлення відділення пошти у м. Соледарі, не отримувала копії ухвали від 02 липня 2014 року про зміну способу виконання судового рішення, також її законний представник – рідна мати ОСОБА_3 не отримувала на її ім`я жодних поштових відправлень від суду у 2013-2014 роках, не приймала участі у розгляді справи, не отримувала як третя особа копій судових рішень та повісток про виклик до суду. А тому вважає, що не була повідомлена належним чином про розгляд зазначеної справи, що є підставою на поновлення судом строку на апеляційне оскарження.

Однак, зазначені в заяві про поновлення строку причини, пропуску строку на апеляційне оскарження, не є поважними та не дають підстав  для поновлення строку, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 04 лютого 2014 року відповідач у справі ОСОБА_1 була неповнолітньою.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що в даній справі брала участь в якості третьої особи, мати неповнолітньої відповідачки. А згідно з частиною 2 статті 39 ЦПК України 2004 року права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть захищати у суді відповідно їхні батьки.

За таких обставин, доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не була залучена до участі у справі її законний представник, в порядку, передбаченому ЦПК України, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Стосовно доводів заяви про те, що, ані ОСОБА_1 , ані її матір не повідомлялись судом першої інстанції про розгляд даної справи, вони також є необґрунтованими.

В матеріалах справи є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а саме, судової повістки на 04.02.2014 року, тобто дату ухвалення рішення у справі (вручено 21 січня 2014 року) (а.с. 51); рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 , а саме, судової повістки на 02.07.2014 року, тобто дату постановлення ухвали (вручено 05 червня 2014 року) (а.с. 93); рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а саме, копії оскаржуваної ухвали від 02 липня 2014 року (а.с. 108).

Колегія суддів вважає, що вищезазначені рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать про отримання відповідачем та третьою особою кореспонденції, що направлялась судом першої інстанції на їх адреси.

Також апеляційний суд не погоджується з посилання відповідача про відсутність в зазначених рекомендованих повідомленнях підпису отримувача. Так, в даних рекомендованих повідомленнях в графі щодо отримання «особисто» є напис прізвища ОСОБА_4 . Підпис хоча і є реквізитом певних документів, але законодавчо не передбачено чітких вимог до виконання особистого підпису. Власноручний підпис особи може відображати як прізвище, ім`я, по батькові особи у вигляді букв, так і бути у вигляді умовних письмових знаків, спеціально вироблених штрихів, які в ніякій мірі не відтворюють ані прізвища такої особи, ані її ім`я та по батькові. Проте, у будь-якому випадку такий підпис має безпосередньо наноситись особою на документ, визначати особистість його виконавця та підтверджувати викладену інформацію. Зазначена позиція узгоджується з висновком Верховний Суд викладеним в постанові від 03 серпня 2021 року у справі № 754/8132/19.

В свою чергу, ОСОБА_3 не зверталась до суду зі спростуванням інформації про те, що прізвище « ОСОБА_4 » на рекомендованих повідомленнях написано не нею та те, що вона не отримувала від суду, зокрема судову повістку на 04 лютого 2014 року, судову повістку на 02 липня 2014 року та копію ухвали від 02 липня 2014 року.

Крім того, безпідставним є посилання скаржника на те, що почерк, яким виконано напис прізвища « ОСОБА_4 » у відповідних місцях повідомлень про вручення поштового відправлення, дуже схожий на почерк рідної сестри померлого батька ОСОБА_5 – ОСОБА_6 , адже за частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також в матеріалах справи є заява від імені ОСОБА_3 – законного представника неповнолітнього відповідача на час розгляду справи, від 04 лютого 2014 року (а.с. 55). При цьому, в самій заяві ОСОБА_3 зазначає про автомобіль GEELY MAPLE, тобто про майно, що є предметом спору в даній справі.

Доводи заяви стосовно того, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач була неповнолітньою, в даному випадку є безпідставними, адже з метою компенсації неповного обсягу дієздатності цих осіб, вчинення усіх необхідних для цього дій покладено на законних представників неповнолітніх осіб, в межах та обсязі, встановлених законодавством.

Матеріали справи свідчать про те, що законний представник відповідача знав про розгляд даної справи в 2014 році, що, зокрема підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та заявою, написаною ОСОБА_3 , в день ухвалення оскаржуваного рішення.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що їй стало відомо про наявність судового рішення в даній справі лише в 2021 році є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Також необґрунтованими є доводи заяви про погіршення криміногенної ситуації в 2014 році через тривалий час, впродовж якого не подавалася апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від 04 лютого 2014 року.

Норми цивільного процесуального закону не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява N 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (параграф 46 рішення.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Чинний ЦПК України обмежує дискреційні повноваження апеляційного суду стосовно часу поновлення строків на оскарження судового рішення.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

ЄСПЛ зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі «Воловік проти України» заява № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Таким чином, доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію скаржником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення всіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, відповідач не надала.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, апеляційний суд визнає підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені в заяві від 19 листопада 2021 року, неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 02 липня 2014 року слід відмовити.

Відмова у відкритті апеляційного провадження у даному випадку не обмежує право учасника справи на доступ до суду, оскільки таке обмеження права на апеляційне оскарження передбачено законом, і є пропорційним його легітимній меті сприяти добросовісній процесуальній поведінці учасників судового засідання та дотримання принципу правової визначеності.

В заяві ОСОБА_1 просила розгляд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження проводити складом суду у складі колегії суддів Донецького апеляційного суду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, а саме, ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

За частиною 2 статті 359 ЦПК України питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 358 ЦПК України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Отже, в вищезазначених нормах не передбачено вирішення питання про відкриття апеляційного провадження або відмови у його відкритті з повідомленням або викликом учасників справи до судового засідання.

За таких обставин, дане клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись пунктом 4 частини 1, частиною 3 статті 358 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2014 року.

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2014 року.

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2014 року.

Цивільну справу № 219/10331/2013-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Артемівської міської ради про звернення стягнення на майно повернути до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач        О.О. Тимченко

Судді:         О.Д. Канурна

         Т.В. Космачевська