КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 755/19068/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16212/2021Головуючий у суді першої інстанції - Хромова О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Верланов С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану від їх імені та в їх інтересах адвокатом Маляренко Сергієм Володимировичем, який діє на підставі договору, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , згідно з яким просила: стягнути солідарно з відповідачів на її користь борг у розмірі 182 487 грн. 50 коп. та понесені нею судові витрати по справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказувала, що 13.07.2019 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якого вона передала останній у борг грошові кошти у розмірі7000,00 доларів США зі строком повернення до 10.12.2020 року.

При цьому, згідно з умовами розписки від 13.07.2019 року ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання щомісяця, до 10-го числа кожного місяця, починаючи з серпня 2019 року по грудень 2020 року сплачувати 420,00 доларів США.

Також, поручителем за виконання боргових зобов'язань ОСОБА_1 виступила ОСОБА_2 , про що зазначено у розписці від 13.07.2019 року.

Разом з тим, зазначала, що 08.08.2019 року ОСОБА_1 у погашення боргу було сплачено лише 500,00 доларів США, а решту грошових коштів не повернуто.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти за борговою розпискою у розмірі 182 487 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 912 грн. 45 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 912 грн. 45 коп. (т. 1, а.с. 194-197).

В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказують на помилковість висновку суду першої інстанції про доведеність позивачем належними та допустимими доказами існування між сторонами правовідносин, які виникли з договору позики, оскільки розписка від 13.07.2019 року, на яку посилається позивач в обгрунтування позовних вимог, складена російською мовою.

При цьому, зазначають про неврахування судом першої інстанції наданих ними доказів, які, у свою чергу, підтверджують, що насправді ОСОБА_1 жодних грошових коштів від позивача у борг не отримувала, а сама боргова розписка була написана лише у зв'язку з придбанням транспортного засобу, як гарантія повернення за цей автомобіль грошових коштів у майбутньому.

Також, вказують, що у порушення положень ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд першої інстанції, розуміючи, що для з`ясування питання щодо правової природи написання розписки від 13.07.2019 року та перевірки на достовірність показів учасників, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій (психофізіології), ніж право, та без яких іншим чином встановити ці обставини неможливо, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа (т. 1, а.с. 204-214).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.11.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву (т. 2, а.с. 4, 5).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.11.2021 року справу призначено до апеляційного розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи(т. 2, а.с. 6).

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту розписки від 13.07.2019 року, власноруч написаною та підписаною ОСОБА_1 , остання взяла в борг у ОСОБА_4 7 000,00 доларів США зі строком повернення до 10.12.2020 року.

При цьому, згідно з умовами розписки від 13.07.2019 року ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання щомісяця, до 10-го числа кожного місяця, починаючи з серпня 2019 року по грудень 2020 року сплачувати 420,00 доларів США.

Також, поручителем за виконання боргових зобов'язань ОСОБА_1 виступила ОСОБА_2 , про що зазначено у розписці від 13.07.2019 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, вказував, що 08.08.2019 року ОСОБА_1 у погашення боргу було сплачено лише 500,00 доларів США, а решту грошових коштів не повернуто.

При цьому, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем було надано до суду розписку, зі змісту якої вбачається, що 13.07.2019 року ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_4 7 000,00 доларів США зі строком повернення до 10.12.2020 року.

Так, згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за правилами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також засвідчуючи отримання певної грошової суми.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному осбязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Таким чином, оскільки наявна у позивача розписка підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми, яка в обумовлений договором строк ОСОБА_4 не повернута, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність між сторонами правовідносин, які випливають із договору позики, та, як наслідок, про солідарний обов'язок відповідачів повернути позивачу отриману грошову позику.

При цьому, посилання апелянтів на те, що розписка була написана формально, з метою забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення коштів за придбаний автомобіль "Opel Vivaro", державний номерний знак НОМЕР_1 , колегія суддів вважає безпідставними, адже, як вірно встановлено судом першої інстанції, придбаний ОСОБА_1 автомобіль належав особі відмінній від позивача - ОСОБА_5 , і ОСОБА_4 не мала правових підстав розпоряджатися автомобілем.

Крім того, оскільки у борговій розписці також не зазначено про передачу ОСОБА_1 у власність чи користування будь-якого майна (зокрема, автомобіля), немає підстав для взаємозв'язку між договором позики (написанням розписки) та договором купівлі-продажу зазначеного автомобіля.

Щодо доводів апелянтів стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні їх клопотання про призначення у справі судової психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За визначенням поліграф є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред`явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів; аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

Поліграф - це багатоканальний осцилограф, який проводить одночасний запис показників кров'яного тиску, дихання, рухових реакцій, робить електрокардіограму тощо.

Водночас, на основні чотири показники, які вимірюються поліграфом (артеріальний тиск, пульс, потовиділення, частота дихання), впливає велика кількість емоцій, в тому числі радість, ненависть, печаль, тривога, депресія. Зв'язок цих параметрів у сукупності із намірами безперечного обману до цього часу наукою не доведено. При цьому, слід зазначити, що поліграф не читає думки, а лише реєструє фізіологічну активність та зміну її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною долею вірогідності може свідчити про неправду. По фізіологічним реакціям не можна точно встановити природу процесу, що їх викликав (позитивна чи негативна емоція, біль, якісь асоціації, брехня, переляк).

У свою чергу, положеннями чинного цивільно-процесуального законодавства не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників судового розгляду із застосуванням поліграфа ("детектора брехні") або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтований характер.

Більш того, аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що законодавець дозволяє використовувати поліграф у вузькому професійному колі (Інструкція щодо застосування комп`ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, затверджена Наказом Міністерством внутрішніх справ України від 28.07.2004 року за № 842, Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа у Державному бюро розслідувань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2017 року за № 449, Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України від 08.12.2016 року за № 1285 тощо).

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що висновок психофізіологічного опитування особи з використанням поліграфа, не відноситься до висновків експерта чи документів у розумінні глави 5 ЦПК України "Докази і доказування", а також беручи до уваги відсутність нормативно-правового акту, що врегульовує питання проведення судової експертизи (психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу (детектору брехні) для цілей цивільного провадження, зокрема із визначенням основних принципів використання поліграфа, випадків, в яких це заборонено, кола осіб, які не можуть бути піддані такій перевірці, часових рамок, протягом яких особа може бути піддана такої перевірки, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідачів про призначення у справі судової психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа.

Крім того, оскільки проведення експертизи з використанням поліграфу можливо лише за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що призначення у справі такої експертизи за відсутності на це згоди досліджуваної особи - ОСОБА_4 є втручанням у приватне життя позивача.

Більш того, слід зауважити, що відповідачами не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження їх позиції щодо удаваності правочину.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачами судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану від їх імені та в їх інтересах адвокатом Маляренко Сергієм Володимировичем, - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

С.М. Верланов