Справа № 766/8046/21

н/п 2/766/10406/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

при секретарі Ференц А.І.

за участі :

представника позивача адвоката Бебік О.О.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Заверюха К.О.

адвоката Гончаренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні в порядку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Нестерович Ольга Іллівна про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в травні 2021 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в якій просить визнати недійсним договір дарування від 16.06.2020 року Ѕ частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , визнати недійсним договір про поділ майна та визнати за позивачем право власності на вказаний житловий будинок.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.11.1997 року між ним та ОСОБА_3 укладено шлюб. 04.06.1998 року ними придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . До придбання будинку йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 . Протягом довгого періоду часу його дружина хворіла різними хронічними захворюваннями в тому числі гіпертонічною хворобою, перенесла хірургічну операцію, яка з урахуванням віку та хвороб призвела до ще більшого погіршення її стану .

16.06.2020 року за ініціативою ОСОБА_3 був укладений договір дарування Ѕ частки у праві власності на земельну ділянку за вказаною адресою та договір поділу майна, згідно якого в особисту приватну власність ОСОБА_3 переходить Ѕ частка на вказаний житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, спадкоємцем є він та діти покійної - відповідачів по справі.

На підставі викладеного вважає, що спірний будинок був придбаний за його особисті кошти та не є спільним майном подружжя, отже не міг бути поділений як спільне майно подружжя.

Ухвалою суду від 21.05.2021 року вжито заходи забезпечення позову.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

09.07.2021 року на адресу суду від представників відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву в яких просять відмовити в задоволенні позовних вимог як необґрунтованих зазначаючи, що спірний житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 придбаний подружжям ОСОБА_4 під час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Будь-які докази того, що вказане майно належало позивачу на праві особистої приватної власності до позову не додано. На момент укладення договору про поділ майна подружжя позивачу було відомо, що будинок є спільною сумісною власністю подружжя так само як і земельна ділянка, яка була приватизована на ім`я позивача. В порядку поділу майна подружжя було укладено договір дарування Ѕ частини спірної земельної ділянки. Шляхом укладення оскаржуваних договорів подружжям ОСОБА_4 було здійснено поділ спільної сумісної власності, яку вони набули під час шлюбу. Позивачем не наведено обґрунтованих тяжких для нього обставин, внаслідок настання яких він був змушений укласти оспорювані договори.

Ухвалою суду від 22.09.2021 року витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 07.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити. Позивачем зазначено про те, що правочини вчинені ним під впливом тяжких обставин, які виразились у хворобі його дружини.

Представники відповідачів в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог як необгрунтованих.Зазначили, що тяжкі обставини у виді хвороби його дружини не чинять для позивача наслідків , оскільки за життя його дружина не здійснювал відчуження належного ії майна.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст.ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що з 28.11.1997 року ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданим 28.11.1997 року Суворовським відділом РАГС м.Херсона, актовий запис № 552.

Під час шлюбу 04.06.1998 року сторони придбали домоволодіння АДРЕСА_1 , договорі було зареєстровано на товарній біржі «Ізумруд».

Рішенням місцевого суду Дніпровського району м.Херсона від 21.04.2004 року справа № 2-1563/2004 зазначений договір купівлі-продажу, укладений на товарній біржі «Ізумруд» між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 визнано здійсненим.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 14.11.2020 року Суворовським районним у м.Херсоні відділом ДРАЦС Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса), актовий запис № 896.

Згідно договору дарування від 16.06.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І. за № 349 - ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 Ѕ частину у праві власності на земельну ділянку , що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка належить Дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 121720, виданого Херсонською міською радою від 06.06.2005 року на підставі рішення ХМР від 31.03.2005 року за № 778, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010571301308. Кадастровий номер: 6510136900:21:001:0115.

На підставі договору про поділ майна від 16.06.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І. здійснено поділ майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За домовленістю сторін за даним договором: в особисту приватну власність кожного переходить Ѕ частка у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою господарчих та побутових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на зазначений будинок був набутий сторонами за час шлюбу та підтверджується Договором купівлі-продажу, зареєстрованим на товарній біржі «Ізумруд» 04.06.1998 року за № 4045, зареєстрованим Херсонським БТІ 04.06.1998 року за реєстровим № 6132 та рішенням місцевого суду Дніпровського району м.Херсона від 21.04.2004 року справа № 2-1563/2004 на ім`я ОСОБА_2 .

На підставі вказаних договорів право власності кожного з подружжя зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.06.2020 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2101409465101.

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини другої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

За правилами частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першої статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним необхідно мати вагомі підстави, які підтверджуються достатніми та допустимими доказами.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про продаж належної йому на праві особистої приватної власності квартири для купівлі будинку, оскільки згідно відповіді Херсонського бюро технічної інвентаризації № 149 від 13.04.2021 року об`єкт нерухомого майна розташований за адресою АДРЕСА_3 було відчужено 09.07.1998 року. Тобто правочин вчинено вже після придбання спірного майна подружжя. Крім того суду не надано доказів належності вказаної квартири позивачу на праві особистою приватної власності. Доказів витрачання коштів з продажу квартири на ремонт та облаштування придбаного будинку суду не надано.

Отже, договір про поділ майна подружжя, що є спільною сумісною власністю подружжя, визначає виключно порядок поділу спільного майна. Цей договір є зручним способом для вирішення питання щодо поділу майна між колишнім подружжям та самостійно встановити обсяг і перелік майна для кожного з них.

В даному випадку спільним майном подружжя є житловий будинок та земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Будинок було придбано під час шлюбу на належав подружжю на праві спільної сумісної власності, на земельній ділянці яка згодом , під час шлюбу була приватизована на ім`я позивача.

Таким чином будь-які докази того, що спірне майно належало позивачу на праві особистої приватної власності до позову не додано. На момент укладення договору про поділ майна подружжя позивачу було відомо, що будинок є спільною сумісною власністю подружжя так само як і земельна ділянка,.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на хворобу його дружини ОСОБА_3 , оскільки при укладенні договорів нотаріусом було перевірено дієздатність останньої, докази психічних хвороби ОСОБА_3 суду не надано. Посилання позивача на хворобу його дружини під час укладання оскаржуваних правочинів як на тяжку обставину під впливом якої вчинено правочин, не може вважатися такою для позивача та не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Нотаріусом, до укладення договору, позивача було попередньо ознайомлено з приписами цивільного законодавства, які регулюють укладений сторонами правочин, що підтверджується змістом оспорюваного договору, підписаного позивачем.

При посвідчені договорів дарування та поділу майна подружжя , нотаріусом було роз`яснено характер правочинів, які укладалися, засвідчені підписом позивача , який діяв без примусу, вільно, розумів, що укладає. Позивач не надав суду належних доказів, що на момент укладення оспорюваних договорів він помилився стосовно правової природи укладених ним правочинів та існували обставини, які зумовлюють визнання договорів недійсними, оскільки, укладаючи договори, він усвідомлював їх істотні умови і правові наслідки їх укладення.

Таким чином встановлено, що на момент укладення оспорюваних правочинів позивач мав намір на укладення саме таких договорів.

Сторони укладених договорів ствердили, що ці договори відповідають їх інтересам. Волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків які обумовлені в ньому.

Наступна зміна рішення позивача або ставлення до його наслідків після укладення таких правочинів, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки у позивача станом на момент укладення оспорюваних правочинів. Суд виходить з того, що підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору про поділ майна подружжя та договору дарування недійсними, оскільки позивачем не доведено неправильного сприйняття ним фактичних обставин при укладанні спірних правочинів про поділ майна подружжя, який був укладений за добровільної згоди сторін, позивач був ознайомлений з їх змістом та мав можливість спірні договори не укладати, а зміна намірів після укладення договорів не може свідчити про помилку стосовно правової природи договорів під час укладення таких правочинів. Позивачем не наведено обґрунтованих тяжких для нього обставин, внаслідок настання яких він був змушений укласти оспорювані договори.

З огляду на те, що позовні вимоги про визнання права власності на спірний будинок є похідними від первісних вимог про визнання правочинів недійсними, які задоволенню не підлягають, а відтак в задоволенні зазначених вимоги слід також відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем по фактично понесеними.

Крім того з урахуванням ст.141 ЦПК України суд зазначає, що в позовній заяві позивачем ставилися 2 вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового.

За вимоги немайнового характеру судовий збір становить 908,00 х2 = 1816, 00 грн.

За вимогу майнового характеру про визнання права власності судовий збір становить 1 відсоток від ціни позову. В даному випадку з урахуванням ціни позову 577294,00грн. - сума судового збору повинна становити 5772,94 грн.

Таким чином, загальна сума судового збору за всі заявлені вимоги має становити 7 588,94

Позивачем при звернення до суду сплачено судовий збір в загальні сумі 2886,47 грн.

Отже стягненню з відповідача підлягає недоплачена сума судового збору в розмірі 4702, 47 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81,83 ,89, 141, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Нестерович Ольга Іллівна про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави недоплачений судовий збір в сумі 4 702 ( чотири тисячі сімсот дві ) гривні 47 грн.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.В.Шестакова

Повний текст рішення складено 23.11.2021 року.