Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 523/2791/18

провадження № 61-17324 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Вознюк Матвій Пилипович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вознюка Матвія Пилиповича, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Сувертак І. В. від 02 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П. від 15 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2017 року, о 16:35 годині, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 410D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Манежній та Пішонівській у м. Одесі не надав перевагу належному їй на праві власності автомобілю «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким вона керувала й рухалась по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних автомобілів. Автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вказувала, що вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 13 липня 2017 року серії БР №087080, складеним співробітником Управління патрульної поліції в м. Одесі, а постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпаП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до висновку ТОВ «Хавк Холдинг» від 31 липня 2017 року

№ 30715170, вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає

400 242,62 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне), яка була дійсна на момент ДТП.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» нею до Страховика було подано заяву про виплату страхового відшкодування та надано всі необхідні документи й у жовтні 2017 року було отримане страхове відшкодування у розмірі 100 тис грн.

Таким чином, їй не компенсовано повністю майнову шкоду за пошкоджений автомобіль у розмірі 300 242,62 грн.

Крім того, вказувала, що внаслідок ДТП їй було спричинено моральну шкоду, оскільки відбулися негативні зміни у житті, було повністю знищено автомобіль, що позбавило її право вільно користуватися своїм автомобілем, отримала тілесні ушкодження, що підтверджується медичною довідкою, перенесла значний фізичний біль, емоційний стрес, появилися негативні психосоматичні та психоемоційні зміни в житті. При цьому в період

з 16 червня 2017 року по 26 червня 2017 року вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділені у зв`язку з отриманими травмами.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з

ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду у розмірі 300 242,62 грн й моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 300 242,62 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вознюка М. П., залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду

м. Одеси від 02 травня 2019 року залишено без змін.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим,

що відповідно до висновку ТОВ «Хавк Холдинг» від 31 липня 2017 року

№ 30715170, вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля «Nissan Juke» реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає

400 242,62 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність

ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне), яка була дійсна на момент ДТП у сумі 100 тис грн. Таким чином, позивачу повністю не компенсовано майнову шкоду за пошкоджений автомобіль у розмірі 300 242,62 грн., тому суд керувався статтею 1194 ЦК України.

Суди відхилили доводи ОСОБА_2 про те, що між страховою компанією і позивачкою було складено протокол узгодження суми страхового відшкодування у сумі 100 тис. грн, як вартість відновлювального ремонту автомобіля, оскільки це не є підставою для відмови у позові, так як позивачу відшкодовано лише ліміт, а розмір відшкодованої шкоди є більшим і складає 400 242,62 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначив, що позивач не надала належних доказів спричинення моральної шкоди у заявленому розмірі

(50 тис грн.), визначена сума моральної шкоди не є співмірною, розумною та справедливою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вознюк М. П., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 судові рішення не оскаржила, тому у частині відмови в позові судові рішення не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 10 грудня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вознюка М. П., залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, надати докази на їх підтвердження, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги й надати документи,

що підтверджують його сплату, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 18 січня 2021 року визнано наведені представником ОСОБА_2 - адвокатом Вознюком М. П., підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Вознюка М. П., про звільнення від сплати судового збору відмовлено, продовжено представнику ОСОБА_2 - адвокату

Вознюку М. П., строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2020 року.

У наданий судом строк представник ОСОБА_2 - адвокат Вознюк М. П., надіслав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та докази, що підтверджують звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року поновлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Вознюку М. П., строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 523/2791/18 із Суворовського районного суду м. Одеси та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 362/3043/18 (провадження № 61-13063 сво 20).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Вознюка М. П., мотивована тим, що судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що висновок спеціаліста оціночної діяльності ТОВ «Хавк Холдінг» не є належним доказом, оскільки спеціаліст не попереджений про кримінальну відповідальність за правильність висновку про вартість ремонту автомобіля, висновок належним чином не завірений, відсутній номер реєстрації, спеціаліст не визначив вартість автомобіля на час ДТП, а також залишкову вартість автомобіля.

Суд першої інстанції незаконно відхилив клопотання ОСОБА_2 про призначення технічної експертизи, чим позбавив його надати суду належний доказ вартості ремонту автомобіля. Крім того, суд не витребував акт оцінки вартості ремонту автомобіля страховою компанією та розмір страхового відшкодування.

Вказує, що суди не звернули увагу на заяву ОСОБА_1 до страхової компанії «СГ «ТАС», де ОСОБА_1 власноручно вказувала, що вона згідна з отриманням страхової суми у розмірі 100 тис грн.

Зазначає, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги, призначив судово-технічну експертизу, але не зобов`язав ОСОБА_1 надати пошкоджений автомобіль для оцінки його вартості експерту. Крім того, суд не дав оцінки доводам апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні дані про залишкову вартість пошкодженого автомобіля.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 червня 2017 року, о 16:35 годині, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 410D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Манежна та Пішонівська, у м. Одесі, не надав перевагу автомобілю «Nissan Juke» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , яка рухалась по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних автомобілів. Автомобілі отримали механічні пошкодження.

Автомобіль «Nissan Juke» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 08 жовтня 2016 року (а. с. 6, т.1).

13 липня 2017 року співробітником УПП в м. Одесі складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР №087080.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн (а. с. 7, т. 1).

Для оцінки нанесеного збитку автомобілю «Nissan Juke» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 звернулася до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Хавк Холдинг», для проведення автотоварознавчого дослідження, та отримала висновок від 31 липня 2017 року № 30715170. Відповідно до висновку від 31 липня 2017 року № 30715170, вартість матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 , яка є власником автомобіля «Nissan Juke» реєстраційний номер НОМЕР_2 , склав 400 242,62 грн (а. с. 10-31, т.1).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне), який був дійсним на момент ДТП

(а. с. 8, т.1).

Відповідно до статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 31 липня 2017 року до Страховика було подано заяву про виплату страхового відшкодування, надано всі необхідні документи, де зазначено, що розмір шкоди становить 100 тис. грн. У жовтні 2017 року вона отримала страхове відшкодування у розмірі 100 тис грн, що, у тому числі, визнано позивачем у позовній заяві (а. с. 3, 9, т.1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Вознюка М. П., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального й процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

За таких обставин саме ОСОБА_2 , як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах

від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження

№ 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі

№ 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року

у справі № 755/7666/19.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідно до висновку ТОВ «Хавк Холдинг» від 31 липня 2017 року № 30715170, вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля «Nissan Juke» реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 400 242,62 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне), яка була дійсна на момент ДТП у сумі 100 тис грн, яка була відшкодована страховиком в межах ліміту відповідальності. Проте, позивачу повністю не компенсовано майнову шкоду за пошкоджений автомобіль у розмірі 300 242,62 грн.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що суди не в повній мірі дослідили докази у справі, є безпідставними, оскільки суди на підставі поданих доказів дійшли правильного правового висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , надавши всім доводам обґрунтоване мотивування.

Твердження відповідача про те, що суд апеляційної інстанції не забезпечив проведення експертизи є необґрунтованим та не відповідає дійсності, оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу за клопотанням

ОСОБА_2 . Проте експертиза не була проведена у зв`язку з тим, що на вимогу експерта не було надано рахунок про оплату вартості робіт за проведення експертизи, додаткових матеріалів та автомобіль для експертного огляду, тому експерт не міг провести належним чином експертизу. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції в судовому засіданні встановила, що автомобіль позивача проданий, з моменту ДТП пройшло більше трьох років, тому провести вищезазначену експертизу також неможливо. При цьому, інших доказів на спростування висновку ТОВ «Хавк Холдинг» від 31 липня 2017 року № 30715170 щодо вартості матеріальної шкоди, завданої ДТП, відповідачем не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не звернули увагу на заяву ОСОБА_1 до страхової компанії «СГ «ТАС», де ОСОБА_1 власноручно вказувала, що вона згідна з отриманням страхової суми у розмірі 100 тис грн., є безпідставним.

У заяві про страхове відшкодування від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 не зазначала, що згідна з отриманням страхової виплати у розмірі 100 тис грн і що саме це є врегулюванням страхового випадку не вказано.

Подаючи заяву про страхове відшкодування на бланку страхової групи ТАС (приватне), ОСОБА_1 керувалася не врегулюванням страхового випадку, а положеннями статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає певну форму такої заяви і це не двостороннім договором про врегулювання страхового випадку.

Домовленість сторін (письмова форма правочину) може підтверджуватися згідно з частиною першою статті 207 ЦК України, якщо його зміст (домовленість про правочин) зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таких доказів взаємної двосторонньої домовленості позивачки і страховика про врегулювання страхового випадку відповідач не надав. Більше того, зі змісту заяви про страхове відшкодування (а не про врегулювання страхового випадку) безспірно вбачається відсутність домовленості про кінцеве визначення страхової суми і шкоди, так як використовуються такі терміни як «взаєморозрахунки не проводилися», «погоджують, що можливе застосування коефіцієнту фізичного зносу» тощо, що вочевидь не свідчить про врегулювання відносин.

До подібних висновків щодо врегулювання страхового випадку, у результаті якого положення статті 1194 ЦК України не підлягають застосуванню, дійшов Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808 цс 15, Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18, провадження № 61-13063 св 20.

Інші наведені доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вознюка Матвія Пилиповича, залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець