ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 року м. Херсон

Номер справи: 766/2980/18

Номер провадження: 22-ц/819/1328/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Приходько Л.А

суддів:Базіль Л.В.,

секретар                Бездрабко В.О., Дундич А.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та адвоката Лебєдєвої Тетяни Олександрівни, поданою від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення  Херсонського міського суду Херсонської області від 23 квітня 2021 року у складі головуючого судді Майдан С.І., повний текс судового рішення складено – 14 травня 2021 року,

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 жовтня 2013 року між відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» в особі голови Правління Дубилета О.В. та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір депозитного вкладу №SАMDN25000738865118 (вклад «Стандарт на 12 міс.») на загальну суму 320 000,00 доларів США, розмір процентної ставки складає 8,5% річних, строк зберігання вкладу складає 366 днів з 29 жовтня 2013 року по 29 жовтня 2014 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року по справі №201/2754/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та вирішено стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти за договором строкового вкладу №SАMDN25000738865118 від 29 жовтня 2013 року в сумі 320 000,00 доларів США та проценти станом на 19 лютого 2015 року - 36 710,00 доларів США.

Вказав, що грошові кошти були фактично отримані ним 11 грудня 2017 року, що підтверджується випискою з особового рахунку від 19 лютого 2018 року, виданої АТ «ОПТ Банк».

Тому вважає, що відповідач порушив грошові зобов`язання щодо повернення депозитних коштів із процентами на вимогу вкладника, у зв`язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» повинен сплатити на користь позивача відсотки по вкладу до дня фактичного повернення коштів вкладнику з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, тобто з 20 лютого 2015 року до 11 грудня 2017 року.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь відсотки по ставці 8,5% річних, що за період з 20 лютого 2015 року по 10 грудня 2017 року включно становить 76383,56 доларів США, що станом на 20 лютого 2018 року еквівалентно 2063119,96 гривень; 3% річних відповідно за період з 20 лютого 2015 року по 10 грудня 2017 року включно становить 811693,45 гривень; інфляційне збільшення суми боргу за період з 20 лютого 2015 року по 10 грудня 2017 року включно складає 5417499,40 гривень та судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами за період з 20 травня 2015 року по 10 грудня 2017 року в сумі 8977,53 доларів США, що станом на 20 лютого 2018 року еквівалентно 242483,09 гривень; 3% річних в сумі 20408,00 гривень; інфляційні втрати за період з 20 травня 2015 року по 10 грудня 2017 року в сумі 162294,99 гривень.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням Банком договору банківського вкладу, а саме безпідставного його неповернення, Банк повинен нарахувати та виплатити клієнту відсотки у розмірі, що звичайно сплачується банком з вкладом «На вимогу», а отже відсотки за період після припинення договору банківського вкладу мають розраховуватися за відсотковою ставкою по вкладу «На вимогу» (1%) до 03 травня 2017 року та за відсотковою ставкою по вкладу «До запитання» (0,01%) починаючи з 04 травня 2017 року. Крім того, у зв`язку з порушенням зобов`язання за договором банківського вкладу Банк має виплатити позивачу 3% річних та інфляційні втрати.

В апеляційній скарзі адвокат Лебєдєва Т.О., яка діє від імені позивача, вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга представника позивача мотивована тим, що судом першої інстанції при здійсненні розрахунку відсотків за період після розірвання договору банківського вкладу, не було враховано вимоги статті 1061 ЦК України, у зв`язку з чим вважає, що суд помилково застосував відсоткову ставку по вкладу «На вимогу» - 1%, а не 8,5% річних як визначено умовами договору.

Також зазначила, що судом першої інстанції при розрахунку 3% річних помилково було взято проценти за період після розірвання договору банківського вкладу, а не суму боргу 320 000 доларів США.

Вважає, що до спірних договірних зобов`язань можуть бути застосовані вимоги статті 625 ЦК України, оскільки відповідно до частини 4 статті 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Крім того, грошові кошти за депозитним вкладом були повернуті позивачу в національній валюті-гривні.

В апеляційні скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Кобзар Ю.Б. вважає рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих відсотків, інфляційних втрат та судових витрат, незаконним, необґрунтованим, та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в частині розміру стягнутих процентів на користь позивача змінити, зменшити суму стягнутих відсотків з 8977,53 доларів США до 7050,43 доларів США, а в частинах стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цих частинах відмовити.

Представник відповідача, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що оскаржуване рішення містить посилання на витяг з протоколу Комітету управління активами і пасивами банку від 25 квітня 2017 року, яким з 04 травня 2017 року було змінено відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті рахунок «До запитання» 0.01% річних, однак при здійсненні розрахунку судом не було застосовано відсоткову ставку на вимогу з 04 травня 2017 року у розмірі – 0,01%.

Також вказує, що договір депозитного вкладу укладений між сторонами в іноземній валюті, тому до даних правовідносин не можна застосовувати вимоги статті 625 ЦК України, оскільки офіційний індекс інфляції це знецінення – зниження купівельної спроможності грошової одиниці України – гривні, а не іноземної валюти.

Вважає, що рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази підтвердження сплати судового збору ОСОБА_1 .

Правом на подачу відзиву на апеляційні скарги сторони не скористалися.

Під час розгляду справи представник ОСОБА_1 - адвокат Лебєдєва Т.О. апеляційну скаргу підтримала за обставинами викладеними у скарзі, просила оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У задоволені апеляційної скарги АТ «ПриватБанк» відмовити.

Від представника АТ «ПриватБанк» – адвоката Логвіновської А.А. надійшла заява про розгляд справи без участі представника банка.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 29 жовтня 2013 року між відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» в особі голови Правління Дубилета О.В. та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір депозитного вкладу №SАMDN25000738865118 (Вклад «Стандарт на 12 міс.») на загальну суму 320000,00 доларів США, розмір процентної ставки складає 8,5% річних, строк зберігання вкладу складає 366 днів з 29 жовтня 2013 року по 29 жовтня 2014 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року за цивільною справою №201/2754/15-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти за договором строкового вкладу №SАMDN25000738865118 від 29 жовтня 2013 року в сумі 320000,00 доларів США та проценти станом на 19 лютого 2015 року - 36710,00 доларів США.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року по справі №201/2754/15-ц та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року залишено без змін.

Згідно виписки від 19 лютого 2018 року АТ «ОТП Банк» з особового рахунку ОСОБА_1 11 грудня 2017 року ним були отримані грошові кошти з поточного рахунку.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) викладено правовий висновок про те, що згідно з частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом «на вимогу», якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.

З копії договору строкового вкладу №SАMDN25000738865118 від 29 жовтня 2013 року не вбачається визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за цим договором після закінчення терміну його дії.

Тобто, у разі неналежного виконання договору банківського вкладу, а саме за безпідставністю його неповернення та/або затримки у поверненні, банк повинен нарахувати та виплатити клієнту проценти у розмірі, що звичайно сплачуються банком за вкладом «На вимогу».

05 січня 2004 року Наказом №07 Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк», з 06 січня 2004 року затверджена процентна ставка для вкладів «на вимогу» у гривні, доларах США та євро у розмірі 1%.

Відповідно до витягу з протоколу Комітету управління активами і пасивами банку від 25 квітня 2017 року з 04 травня 2017 року було змінено відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті рахунок «До запитання» у розмірі 0,01 % річних.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року за цивільною справою №201/2754/15-ц стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь позивача грошові кошти за договором строкового вкладу та проценти станом на 19 лютого 2015 року, а грошові кошти позивачу були зараховані на його рахунок 11 грудня 2017 року відповідно до виписки з особистого рахунку ОСОБА_1 тому розрахунок повинен здійснюватися в межах заявлених позовних вимог за період з 20 лютого 2015 року по 10 грудня 2017 року.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом «На вимогу» - 1%, а з 04 травня 2017 року «До запитання» у розмірі - 0,01%. Разом з тим при здійсненні розрахунку суд першої інстанції допустив помилку, не застосувавши з 04 травня 2017 року розмір відсоткової ставки - 0,01 %.

Таким чином, проценти розраховані за формулою: сума боргу (грн.) х 1% х кількість днів прострочення : 365 :100, мають становити:

-за період з 20 лютого 2015 року по 03 травня 2017 року проценти складають: 320 000,00 доларів США х 1 % х 802: 365 : 100 = 7031,23 доларів США;

-за період з 04 травня 2017 року по 10 грудня 2017 року: 320000,00 доларів США х 0,01% х 219 : 365 : 100 = 19,20 доларів США.

Отже, проценти за період з 20.02.2015 року по 10.12.2017 року по договору № SАMDN25000738865118 від 29 жовтня 2013 року становить 7050,43 доларів США.

Посилання представника позивача в апеляційні скарзі щодо стягнення з відповідача 8,5% річних, є безпідставними, не обґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, судове рішення в цій частині в силу статті 376 ЦПК України  слід  змінити, зменшивши розмір стягнутих процентів з 8 977,53 доларів США до 7 050,43 доларів США .

Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника (суму боргу в валюті зобов`язання та її еквівалент в національній валюті) вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення в іноземній валюті.

Такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 у справі 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).

Тому суд першої інстанції помилково зазначив у своєму рішенні висновок про стягнення з Банку на користь позивача процентів за користування грошовими коштами одночасно з визначенням у іноземній валюті та в еквіваленті у гривні.

Відповідно до частини другої  статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення 3% річних суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач просив стягнути 3% річних з простроченої суми за договором банківського вкладу, а не з процентів нарахованих за період з 20 лютого 2015 року по 10 грудня 2017 року.

Крім того розраховуючи розмір 3% річних суд першої інстанції не звернув уваги на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) згідно якого при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році) та здійснив розрахунок виходячи не із розміру заборгованості визначеної у рішенні суду, а із її еквівалента у національній валюті.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року ту ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 24 квітня 2017 року, визначений розмір заборгованості по вкладу у сумі 320 000,00 доларів США. Отже при обрахуванні 3 % річних за невиконання зобов`язань Банком за договором банківського вкладу має братися сума, визначена рішенням суду, а саме 320 000,00 доларів США.

Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 320 000,00 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються в межах заявлених позовних вимог з 20 лютого 2015 року до фактичного виконання зобов`язання, а саме зарахування грошових коштів на рахунок позивача 10 грудня 2017 року, що становить 1024 день, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача під час апеляційного розгляду справи, позивач просив стягнути 3% річних у національній валюті –гривні.

У зв`язку із чим колегія суддів вважає за можливе стягнути 3% річних за офіційним курсом валюти зобов`язання на день ухвалення рішення у справі.

Тобто 320 000,00 доларів США х 1024 день х 3 : 100 : 365 = 26 932,60 доларів США, що еквівалентно  711 289, 97 гривень за курсом долара НБУ станом на 18 листопада 2021 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з відповідача 3% річних в силу статті 376 ЦПК України  слід змінити, збільшивши суму стягнення з 20 408,00 грн до 711 289,97 грн.

Щодо вимог стягнення з інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»  індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України в постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 та Верховний Суд в постанові від 16 червня 2021 року в справі № 463/3110/19.

Як вбачається з матеріалів справи предметом договору вкладу є грошові кошти, визначені у доларах США, а тому  інфляційні втрати стягненню не підлягають, а втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Отже доводи апеляційної скарги АТ «ПриватБанк» в цій частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Доводи представника позивача щодо визначення судом суми боргу та виконання рішення у національній валюті не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Так рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року з Банка на користь позивача стягнуто грошові кошти за договором строкового вкладу №SАMDN25000738865118 від 29 жовтня 2013 року в сумі 320 000,00 доларів США, згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 у АТ «ОТП Банк» від 19 лютого 2018 року грошові кошти на виконання рішення суду зараховані у валюті зобов`язання з визначенням еквіваленту у національній валюті виходячи з офіційного курсу НБУ на день зарахування коштів, 11 грудня 2017 року.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 625 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, а тому рішення в цій частині відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги представника позивача щодо неправильного визначення розміру інфляційних втрат не ґрунтуються на законі, а тому колегією суддів відхиляються.

Що стосується доводів апеляційної скарги АТ «ПриватБанк» про відсутність підстав для стягнення з відповідача судових витрат понесених позивачем не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та спростовуються матеріалами справи відповідно до яких позивачем при подачі позову сплачений судовий збір в розмірі 8 810,00 гривень.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин оскаржуване судове рішення також підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 заявив позов на загальну суму 8 292 312,81 грн, який задоволено (з урахуванням висновків апеляційного суду в цій постанові) на суму 917 881,64 грн, що становить 11,07 % від заявлених вимог.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 8 810,00 грн, що документально підтверджено квитанцією № 126D201B7B від 14 березня 2018 року (а. с. 2).

Таким чином судові витрати понесені позивачем при розгляді справи судом першої інстанції, які підлягають стягненню з АТ «ПриватБанк» на користь  ОСОБА_1 становить 975,27 грн (8 810,00 грн * 11.07 %/100).

ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 13 215,00 грн, що документально підтверджено квитанцією № ПН923 від 30 червня 2021 року.

АТ «ПриватБанк» за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір в розмірі 13 215,00 грн, що документально підтверджено платіжним дорученням № PROM1B499V від 11 червня 2021 року. Однак враховуючи, що в апеляційній скарзі Банк просив оскаржуване рішення в частині розміру стягнутих відсотків на користь позивача змінити, зменшивши суму стягнутих відсотків з 8 977,53 доларів США до 7 050,43 доларів США та в частині стягнення з Банку інфляційних втрат рішення скасувати і ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні вказаних вимог, у зв`язку з чим АТ «Приватбанк» повинно було сплатити судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмірі 3 215,19 грн (2140345,96 грн (оспорювана сума) *1%*150%).

Приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції частково задоволено апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та АТ «ПриватБанк», з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, із відповідача АТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір понесений при поданні апеляційної скарги у сумі 1 462,90 грн (13 215,00 грн * 11.07% /100%), із позивача ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір понесений при поданні апеляційної скарги (3 215,19 грн), пропорційно до задоволеної суми (88,93 %), що становить 2 859,27 грн (3 215,19 грн *88,93% /100%).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційних скарг та ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції, враховуючи, що з  АТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 462,90 грн, а з ОСОБА_1 на користь  АТ «ПриватБанк» – 2 859,27 грн, остаточно судові витрати підлягають розподілу між сторонами шляхом стягнення з   ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк» судових витрат за подання апеляційних скарг  в розмірі 1 396,37 грн (2 859,27 грн – 1 462,90 грн).

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні  скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та адвоката Лебєдєвої Тетяни Олександрівни, поданою від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 квітня 2021 року в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами за період з 20.05.2015 року по 10.12.2017 року в сумі 8977,53 доларів США, що станом на 20.02.2018 року еквівалентно 242483,09 гривень, змінити, виклавши в такій редакції.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами за період з 20 травня 2015 року по 10 грудня 2017 року в сумі 7050(сім тисяч п`ятдесят) доларів США 43(сорок три) центи.

Це ж рішення суду в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних в сумі 20408,00 гривень, змінити, виклавши в такій редакції.

Стягнути з  Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3% річних  в сумі 711 289 ( сімсот одинадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) гривень 97 (дев`яносто сім) копійок.

Це ж рішення в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вказаних вимог.

Це ж рішення в частині розподілу судових витрат, понесених при поданні позову, змінити шляхом зменшення судових витрат, що підлягають стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , з 2770 (дві тисячі сімсот сімдесят) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок до  975 (дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 27 (двадцять сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір понесений при поданні апеляційної скарги в сумі 1396 (одна тисяча триста дев`яносто шість) гривень 37 (тридцять сім) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 25 листопада 2021 року.

Головуючий                      Л.А. Приходько

Судді:                                                              Л.В. Базіль

                         В.О. Бездрабко