ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/409/21 р.

2/622/237/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2021 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

за участі секретаря - Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Золочів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) КСП «Іскра» в порядку спадкування за законом,

встановив:

12.04.2021 до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання права на земельну частку (пай) КСП «Іскра» в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .. Після відкриття спадщини все належне спадкодавцеві майно, яке в основному складалося з документів та особистих речей, що не мали особливої цінності, перейшло до нього. У його володінні та управлінні опинилася ощадна книжка СРСР, видана на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 . 01.02.2020 звернувшись до Золочівської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, у вигляді права на земельну частку (пай) КСП «Іскра». Постановою нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину є не підтвердження факту прийняття ним спадщини, яка відкрилася після смерті батька та відсутність правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) КСП «Іскра» .

Ухвалою судді Квітки О.О. від 15.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, провадження по справі відкрито в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання за участю сторін, витребувано із Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи, відкритої після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та із ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_2

07.06.2021 витребувано із Богодухівської РДА належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_2 ..

15.09.2021 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, від нього надійшла заява, в якій він справу просив розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Від представника відповідача Золочівської селищної ради Харківської області надійшла заява, в якій він справу просить розглядати за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечив. У відзиві на позовну заяву представник Золочівської селищної ради Харківської області проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був пенсіонером КСП «Іскра» та був включений до списку громадян, що додається до державного акту на право колективної власності на землю серії ХР 13-00----530. Сертифікат на земельну частку (пай) та державний акт на право власності на землю не виготовлявся та не отримувався. Позивач вважає, що прийняв спадщину, оскільки вступив у фактичне володіння та управління ощадною книжкою. ОСОБА_2 працював в КСП «Іскра» в період часу з 1970 по 1990 роки . Дата звільнення не відома, загальний стаж роботи не відомі. Вважають, що ОСОБА_2 був внесений до списку помилково, у зв`язку з чим сертифікат на земельну частку (пай) та державний акт на право власності на землю не виготовлявся та не видавався. Щодо прийняття спадщини, позивач вважає, що її прийняв, оскільки вступив у фактичне володіння та управління ощадною книжкою померлого в момент, коли спірні правовідносини регулювалися ЦК УРСР та була передбачена така підстава для прийняття спадщини. Однак за наданою копією ощадної книжки не можливо встановити час вступу в управління нею. Позивач разом зі спадкоємцем не проживав, тобто фактичне управління майном могло відбутися значно пізніше смерті ОСОБА_3 .. Право на земельну частку (пай) у ОСОБА_2 за життя не виникло. Тобто наявність сертифікату є обов`язковою умовою для набуття особою права на земельну частку (пай). Але у цьому випадку сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я спадкодавця не виготовлявся. Крім цього, позовні вимоги у цій справі не можуть бути задоволені через сплив строку позовної давності, адже з моменту паювання земель КСП «Іскра» минуло 25 роки. Позовна давність за вимогами про визнання права на земельну частку (пай) повинна обчислюватися з часу виготовлення державного акта на право колективної власності на землю. Позивач не звертався до суду за захистом своїх прав протягом 25 років, при цьому ним не наведено жодних поважних причин пропуску строків позовної давності, адже позовна давність установлюється в законі із метою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом встановленого строку. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У відповіді на відзив позивачі зазначили, що ОСОБА_1 спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 прийняв у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 під час розпаювання земель був членом КСП «Іскра», так як продовжував трудову діяльність після виходу на пенсію, з його складу не виходив та виключений не був, але земельну частку (пай) він не отримав. Аргументи відповідача з приводу того, що позивач не має права на земельну частку (пай) безпідставні. Вважають, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, оскільки початок перебігу строків загальної давності повинен відраховуватись з моменту ознайомлення позивача з документами, які свідчать про включення ОСОБА_2 до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Іскра». Тому вважає, що початок перебігу строків загальної позовної давності повинен відраховуватися з моменту ознайомлення позивача з документами, які свідчать про включення ОСОБА_2 до державного акта. Ні ОСОБА_2 , ані позивачі ніколи не отримували жодної інформації про невизнання або обмеження права ОСОБА_2 на земельну частку (пай) КСП «Іскра»» від будь-яких юридичних чи фізичних осіб. Покладення відповідальності на позивача за недотримання строків позовної давності для захисту в суді їхнього порушеного спадкового права суперечить позитивному закону та являється нелогічним і непослідовним рішенням. Крім того, вважає, що відзив на позовну заяву поданий не уповноваженою на те особою.

Враховуючи неявку усіх учасників справи, фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалося на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у родині ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_1 , про що 15.05.1958 станичною радою Павлівського району Краснодарського краю актовий запис № 56 та видано відповідне свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 70 років помер ОСОБА_2 , про що Удянською сільською радою Золочівського району Харківської області складено актовий запис № 22 та видано відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно із відповіді на запит від 27.11.2020 за № 14.11-01-06/189 Удянський старостинський округ Золочівської селищної ради, згідно із записом в погосподарській книзі № 5 за 1996-2000 роки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті за вказаною адресою ніхто не проживав та не був зареєстрований.

З архівної довідки № 02-21/1463 від 26.03.2021 в архівному фонді колгоспу «Іскра» в книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника колгоспу «Іскра» за 1970-1990 значиться ОСОБА_2 , який працював на різних посадах: скотар, рядовий, слюсар СТФ, різноробочий.

У відповіді Архівного відділу Золочівської РДА зазначено, що 15.09.1993 розпорядженням Золочівської РДА «Про реєстрацію статуту КСП «Іскра» було зареєстровано статут КСП «Іскра», затверджений зборами уповноважених членів підприємства від 02.02.1993, протокол № 1, в архівному фонді КСП «Іскра» в протоколах засідання правління, загальних зборів членів підприємства даних щодо виключення ОСОБА_2 з членів колгоспу, КСП «Іскра» відсутні.

З листа начальника відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Трофімова В. від 01.12.2020 № 948/142-20 вбачається, що громадянин ОСОБА_2 включений до списку громадян, який додається до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Іскра» за номером 414. Згідно із Книги реєстрації сертифікатів КСП «Іскра» на ім`я ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся. У зв`язку з чим, що сертифікат не виготовлявся, участь у жеребкуванні земельних часток (паїв) громадянин ОСОБА_2 не приймав. Відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди землі станом на 01.01.2013 на ім`я ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не виготовлявся. Розмір земельної частки (паю) КСП «Іскра» на одну особу складає 6,21 в умовних кадастрових гектарах. Вартість станом на 01.01.2021 складає 207376,31 грн.

Згідно із довідкою начальника управління соціального захисту населення Богодухівської РДА № 10-24 від 14.06.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Золочівському Пенсійному фонді і отримував пенсію за віком з 07.02.1986 по 31.05.1996. Знятий з обліку у зв`язку зі смертю.

З листа завідувача Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К. вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із даних перевірки Алфавітних книг обліку спадкових справ з дня смерті та по теперішній час заяв про прийняття спадщини чи відмови від спадщини не надходило, спадкова справа не заводилась. Свідоцтво про право власності не видавалось.

01 грудня 2021 року постановою державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: - довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; - довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; - копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; - запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); - інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт, реєстраційний талон) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи мають досліджуватись з врахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

В ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) зазначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Пунктом 2 цього ж передбачено, що право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Стаття 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Земельного Кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, крім цього ст. 16 цього ж кодексу зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

В частині 1 ст. 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_2 була акціонером КСП «Іскра» та був включений до списку громадян-членів товариства за № 414, у зв`язку з чим набув право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 6,21 в умовних кадастрових гектарах з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд виходить із наступних міркувань.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року в справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року в справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Виходячи із суті правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід зазначити, що позовну давність до позову про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) застосувати не можливо, оскільки б це суперечило не тільки природі позову, а й праву, що захищається. У ОСОБА_2 , як члена сільськогосподарського товариства, виникло право на земельну частку (пай). Реалізація цього права не порушує майнові права відповідача та не призводить до правової невизначеності. Позивач, як спадкоємець, звернулися до суду після того, як дізнався про наявність запису прізвища ОСОБА_2 у списках громадян-членів КСП «Іскра» та відсутності сертифікату на право на земельну частку (пай). Тому суд вважає, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачем не пропущено.

Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем став його син - ОСОБА_1 . Отже він і успадкував право на земельну частку (пай), а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Під час розгляду справи встановлено, що з часу відкриття спадщині у володінні та управлінні позивача знаходиться ощадна книжка СРСР серії НОМЕР_1 , видана на ім`я ОСОБА_2 (рахунок № НОМЕР_4 ), яка входить до складу спадкового майна, а тому після смерті спадкодавця здійснював управління та користування вказаним майном.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , так як вступив в оперативне управління спадковим майном, а тому вимоги заяви про встановлення факту прийняття спадщини підлягають до задоволення.

На підставі ст. ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. ст. 15, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 142, 235, 258, 259, 263- 265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) КСП «Іскра» в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як колишнього члена КСП «Іскра», право на земельну частку (пай) КСП «Іскра», загальною площею 6,21 в умовних кадастрових гектарах, за рахунок нерозподілених земель, невитребуваних часток (паїв) КСП «Іскра», земель резерву або запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 )

відповідач: Золочівська селища рада Харківської області (код ЄДРПОУ 25175462, адреса: Харківська область, Богодухівський район, смт Золочів, вул. Центральна, 13-А, електронна адреса: zolsrada@ukr.net)

Суддя О. О.Квітка