328/1764/17

26.11.2021

Провадження № 8/328/3/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року суддя Токмацького районного суду Запорізької області Погрібна О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25.07.2017 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

25.07.2017 року за наслідками судового розгляду судом ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди. Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29.11.2017 року залишене без змін та, відповідно, вступило в законну силу 29.11.2017 року.

Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 року рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25.07.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29.11.2017 року залишено без змін.

19 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування вимог зазначив, що рішенням суду було встановлено, що він є споживачем природного газу, що підтверджується заявою-приєднанням до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), яка ним підписана 05 липня 2016 року.

Істотними обставинами, що не були встановлені судом та не були відомі йому на час розгляду справи, є те, що форма заяви приєднання була затверджена як додаток 1 до Типового договору розподіл природного газу Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг№1418 від 11 серпня 2016 року, тобто не могла буди підписана ним 05 липня 2016 року.

Про існування вказаної обставини йому стало відомо 10 червня 2021 року під час перегляду постанови «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» від 30 вересня 2015 року №2498 в мережі Інтернет.

Просив скасувати рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року, призначити справу до нового розгляду.

Вирішуючи питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами можуть бути істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Статтею 424 ЦПК України встановлені процесуальні строки, протягом яких учасники справи можуть подати заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

За змістом зазначеної норми закону з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, відповідна заява може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення (п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України), але не пізніше трьох років з дня набрання таким рішенням законної сили (п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України).

Відповідні законодавчі обмеження строків подання заяв про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, обумовлені тим, що регулювання цивільно-процесуальних правовідносин ґрунтується на принципі верховенства права, а одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Разом з тим, слід зауважити, що, окрім іншого, принцип правової визначеності вимагає, щоб, у разі винесення судами остаточного судового рішення, воно не підлягало перегляду. Власне, сталість та незмінність остаточного судового рішення, що вступило в законну силу, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata («вирішена справа» лат.). Інакше кажучи, застосування поняття res judicata означає, що справа вирішена по суті, усунута спірність чи невизначеність ситуації і рішення є остаточним та незмінним. Керуючись цим усталеним підходом, остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Принцип правової визначеності передбачає повагу до вирішеної справи і не припускає повторного її розгляду або екстраординарного перегляду без вагомих на те підстав.

Неможливість скасування остаточного судового рішення, яке набрало чинності, є однією з головних гарантій стабільного правового становища особи, адже судові вердикти повинні бути зрозумілі, чіткі та стабільні в часі. Європейський суд з прав людини, розкриваючи принцип правової визначеності при перегляді остаточного рішення, неодноразово вказував, що правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata. Цей принцип підкреслює, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання та нового вирішення справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому разі, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру (справа «Васильєв проти України», рішення від 21 червня 2007 року, заява № 11370/02, п. 61, 63; справа «Рябих проти Росії», рішення від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99, п. 52).

У своїй практиці ЄСПЛ також зазначав, що процедура перегляду судового рішення за нововивченими обставинами сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 2728, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46). Однак така процедура має застосовуватись у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

Отже, саме для належного забезпечення дотримання Україною своїх зобов`язань з гарантування та дотримання прав і свобод людини, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в національному цивільно-процесуальному законодавстві було запроваджено строкові обмеження максимального періоду часу, протягом якого учасниками справи може бути ініційоване питання про перегляд рішення суду з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

З матеріалів цивільної справи та поданої позивачем заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вбачається, що про наявність обставин, які можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач довідався 10.06.2021 року, однак, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25.07.2017 року набрало законної сили 29.11.2017 року, а із заявою про перегляд такого рішення суду за нововиявленими обставинами позивач звернувся до суду лише 19.08.2021 року, тобто після спливу трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Отже, позивач вочевидь пропустив трьохрічний строк для подання своєї заяви від 19.08.2021 року.

Вирішуючи питання про подальший рух поданої позивачем заяви, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Зазначена норма закону має відсильний характер, оскільки кореспондується з іншими відповідними нормами процесуального закону, які визначають можливість поновлення процесуальних строків, зокрема і із статтею 424 ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами", встановлений абзацом 2 ч. 1ст. 362 ЦПК України(що відповідає п. 1 ч. 2ст. 424 ЦПК України2017 р.) трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2ст. 361 цього Кодексу, є пресічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Обмеження строком можливості подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами застосовується для досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права.

Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без надання оцінки причинам пропуску строків лише в одному випадку: якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2ст. 423 ЦПК України2017 р. (пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 р.), пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили. У цьому разі також не визначається і не дається оцінка нововиявленим обставинам: для відмови у відкритті провадження у справі достатньо встановити, що пройшло три роки з дня набрання законної сили судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву.

Частиною третьою статті 424 ЦПК України передбачено, що встановлений п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України трирічний строк на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної п.1 ч.2 ст.423ЦПК України, не може бути поновлений. Отже, зазначена норма закону має імперативний характер, а, відтак, у разі спливу трирічного строку з моменту набрання законної сили остаточним рішенням суду, яким вирішено цивільно-правовий спір, відповідне судове рішення не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами з підстав встановлення істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зазначені положення закону мають на меті забезпечення дієвості принципу остаточності судового рішення (res judicata), як частини принципу верховенства права, і направлені на недопущення порушення державою свого обов`язку з гарантування учасникам цивільного процесу їх права на справедливий суд.

У своїй сукупності зазначені обставини свідчать, що поновлення позивачу строку на подання заяви від 19.08.2021 року про перегляд рішення суду від 25.07.2017 року за нововиявленими обставинами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України є неможливим з підстав, передбачених ч. 3 ст. 424 ЦПК та суперечитиме такому елементу принципу верховенства права, як принцип правової визначеності та принцип остаточності судового рішення, що з огляду на практику ЄСПЛ має наслідком порушення державою положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином. оскільки позивач ОСОБА_1 пропустив строк, передбачений ст. 424 ЦПК України, для подачі заяви про перегляд рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25.07.2017 року за нововиявленими обставинами, який в силу ч. 3 ст. 424 ЦПК України, поновленню не підлягає, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження за заявою   ОСОБА_1 про перегляд рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25.07.2017 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

В свою чергу, таке рішення також відповідатиме положенням ч. 9 ст. 10, ч. 2 ст. 126, ч. 1, ст. 127, ст. 185, .258, 260, 353, 354 ЦПК України та ч. 3 ст. 427 ЦПК України.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст.10, 11, 126, 127, 185, 423-427 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25.07.2017 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повній текст ухвалі виготовлений 26.11.2021.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається http://court.gov.ua/fair.

Суддя: