УХВАЛА

26 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 10/Б-921/1442/2013

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Бонк Т.Б., Бойко С.М.)

та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2021 (суддя Сидорук А.М.)

у справі № 10/Б-921/1442/2013

за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

до Селянської спілки "Мирнівська"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області) 11.11.2021 подало касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2021 про розгляд кредиторських вимог до боржника разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Касаційна скарга ГУ ДПС у Тернопільській області не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270 грн.

Відповідно до підпунктів 5, 10 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; ставка судового збору за подання заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 9080 грн. (2270 х 2 х 200%).

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

ГУ ДПС у Тернопільській області, звертаючись з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2021, як підставу для касаційного оскарження зазначає, що оскаржувані судові рішення щодо розгляду кредиторських вимог є незаконними, необґрунтованими, такими, що не відповідають встановленим обставинам справи, прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Проте касаційна скарга подана без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки ГУ ДПС у Тернопільській області не зазначено належним чином підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 287 зазначеного кодексу.

З огляду на викладене касаційна скарга ГУ ДПС у Тернопільській області підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом: зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 9080 грн.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

У касаційній скарзі ГУ ДПС у Тернопільській області просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження відповідних судових рішень, однак вказане клопотання не розглядається, оскільки касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у Тернопільській області строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Головному управлінню Державної податкової служби у Тернопільській служби, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Картере