ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНИОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
у справі ОСОБА_1 О.Ю.
місто Запоріжжя
24 січня 2011 року №11-218
Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:
Шпоньки В.П. –головуючого і доповідача, Яцуна С.Б., Булейко О.Л.
за участю прокурора Копєйкіна Д.С., виправданого ОСОБА_1 О.Ю. та його захисника –адвоката ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21квітня 2009 року.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив:
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, доцента кафедри Запорізького національного технічного університету, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого, -
виправдано за ч.2 ст.368 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та недоведеністю його участі у вчинені злочину.
Питання про речові докази вирішені вироком відповідно до вимог статті 81 КПК України.
У виправдувальному вироку судом зазначено таке:
ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він будучи директором Державного Підприємства «Запорізький регіональний центр державного земельного кадастру», у липня 2003 року вимагав у директора Гуляйпійської філії ДП «Михайлівський районний центр державного земельного кадастру»ОСОБА_6 і директора Кам’янка-Дніпровської філії «Васильєвський районний центр державного земельного кадастру»ОСОБА_7 хабарі за обіцянку прийняти їх на роботу після реорганізації підприємства, а 15 липня і 21 серпня 2003 року ОСОБА_1 одержав від першого з них 200 грн. і від другого –500 грн. хабарів.
Дійшовши висновку про те, що, оскільки ОСОБА_1 не був наділений правом пройому на роботу зазначених керівників філіалів і вони не були в його службовому підпорядкуванні, а даних про вимагання ОСОБА_1 хабарів у справі немає і таких даних судом не встановлено, районний суд виправдав ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину та недоведеністю його участі у вчинені цього злочину.
В апеляції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить про скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування у зв’язку з порушенням норм ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», що не може бути усунено в судовому засіданні і одночасно стверджує про те, що суд першої інстанції міг сам перевірити дотримання цього закону шляхом допиту свідка ОСОБА_9
Ставлячи питання про скасування виправдувального вироку прокурор звертає увагу на те, що показання ОСОБА_1 про повернення ним грошей ОСОБА_7 спростовуються її показаннями, а свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інші підтверджували факти вимагання ОСОБА_1 грошей. Сам ОСОБА_1 неодноразово змінював свої показання за обставинами інкримінованого йому злочину з метою уникнення відповідальності.
В запереченнях на апеляцію захисника ОСОБА_5 стверджується про законність і обгрунтованість вироку, акцентується увага на тому, що за посадовими обов’язками ОСОБА_1 він не мав повноважень щодо директорів ОСОБА_6 і ОСОБА_7
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції:
ОСОБА_1 і його захисник –адвокат ОСОБА_5 просять залишити вирок без змін. Стверджують про всебічне, повне і об’єктивне з’ясування судом обставин інкримінованого обвинуваченому злочину, яке матеріалами справи ні яким чином не підтверджено про що обгрунтовано зазначено у вироку суду;
прокурор знайшов вирок таким, який підлягає скасуванню з підстав зазнчених в апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Вважає, що справа повинна бути повернена на новий судовий розгляд.
Здійснивши апеляційну перевірку судового рішення апеляційний суд вбачає підстави до часткового задоволення апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, виходячи з такого.
Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб про що зазначено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади».
Всупереч цим роз’ясненням місцевий суд постановив рішення врахувавши лише правову позицію підсудного і його захисника і не звернув належної уваги на:
наказ Генерального директора Центру державного земельного кадастру ОСОБА_15 №87 від 5 квітня 2001 року, згідно з яким на очолюваний ОСОБА_1 Запорізький регіональний центр державного земельного кадастру покладено керівництво Запорізьким міським, Бердянським, Мелітопольським, Михайлівським, Василівським районними центрами державного земельного кадастру Запорізької області (а.с.85 т.1); на положення про Кам’янка-Дніпровську філію ДП Василівського районного центру (директор ОСОБА_7), затверджене наказом директора ДП «Василівський районний центр державного земельного кадастру»ОСОБА_16 №12-працюючого від 20 вересня 2001 року, згідно з яким директор призначається на посаду наказом директора Василівського районного центру державного земельного кадастру (а.с.92 т.1); на положення про Гуляйпільську районну філію Державне підприємство «Михайлівський районний центр державного земельного кадастру»(директор ОСОБА_6), затверджене наказом директора Запорізького регіонального центру державного земельного кадастру ОСОБА_1 №19.07 від 16 липня 2001 року, згідно з яким директор філії призначається на посаду наказом директора районного центру державного земельного кадастру за погодженням з Генеральним директором Центру державного земельного кадастру (а.с.116 т.1), а також на п.4.5 Уставу державного підприємства «Запорізький регіональний центр державного земельного кадастру»(а.с.78 т.1);
показання свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні про те, що «…в первый раз я передал ОСОБА_1 300 гривен в конверте, их я передавал чтобы после реорганизации нашего предприятия остаться на работе, а не быть уволенным…»(а.с.70-71 т.3);
показання свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні про те, що «ОСОБА_1 просил денег для Киева, он мне говорил, что если мы дадим деньги то нам будет лучше житься»(а.с.73 т.3);
показання свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні про те, що «…я поехала к ОСОБА_1 в офис, двери мне открыл сам ОСОБА_1 мы прошли в его кабинет, где при закрытых дверях я передала ему 500 гривен. …Деньги ОСОБА_1 положил себе в стол…»(а.с.153 т.3).
Ці обставини не були належно проаналізовано судом першої інстанції і вони не були зіставлені з зібраними у справі доказами та фактичними обставинами.
За таких обставин зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, як постановлений з порушенням закону, а справа направленню на новий судовий розгляд, оскільки суд не позбавлений можливості перевірити наявні у справі докази, при необхідності отримати додаткові і прийняти відповідне рішення. Рішення, яке прийнято апеляційної інстанцією виключає неохобхідність обговорення інших доводів апеляції та заперечень на неї захісника. Ці доводи слід врахувати при розгляді справи шляхом дослідження відповідних обставин справи.
На підставі викладеного та керуючись статями 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд ухвалив:
апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суду.
судді
Шпонька В.П. Яцун С.Б. Булейко О.Л.