УХВАЛА

29 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 916/939/15-г

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича з доданими до неї матеріалами

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 року

у справі № 916/939/15-г

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глассрайз»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К»

ліквідатор арбітражний керуючий Бєлоусов І.В.,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року зокрема заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" м. Одеса задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 29.12.2014 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» м. Київ, яке діяло від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" с.м.т. Лиманське, Одеська область, та Фермерським господарством "Агрохолдинг - 2007" с. Кулевча, Одеська область, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. у реєстрі за № 2147. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" судовий збір у сумі 1378 (одна тисяч триста сімдесят вісім) грн. Стягнуто з Фермерського господарсьтва "АГРОХОЛДИНГ - 2007" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАССРАЙЗ" судовий збір у сумі 1378 (одна тисяч триста сімдесят вісім) грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 року по справі № 916/939/15-г залишено без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агрохолдинг - 2007" с. Кулевча, Одеська область, без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 11.10.2019 року касаційну скаргу Фермерського господарства "Агрохолдинг-2007", залишено без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі №916/939/15-г залишено без змін.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінагропром», задоволено. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 916/939/15-г, скасовано. Пункти 1, 2, 3, 4 ухвали Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі № 916/939/15-г - скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Глассрайз» про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна боржника (вх.н. 3-1766/15 від 23.10.2015).

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича з доданими до неї матеріалами (надіслана 06.11.2021 року, що підтверджується конвертом Укрпошта Стандарт) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 року у справі № 916/939/15-г, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції.

Крім того, до Верховного Суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича надійшли доповнення до касаційної скарги.

Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності».

В обґрунтування правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права ст. 86 ГПК України. Скаржник вказує на порушення норм частини 2 ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що при ухвалені оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.02.2018 року у справі №904/10093/16.

Проте скаржник чітко не вказує, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладене.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2015 року становив 1 378 грн.

Згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство становить 2 розміри мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 року скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 5 512 грн. (1 378 грн.*2*200%)

Проте скаржником сплачено 2 270 грн. судового збору за подання касаційної скарги, що менше ніж це встановлено законом. Сума судового збору, яку необхідно доплатити заявнику, складає 3 242 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 року у справі № 916/939/15-г - залишити без руху.

2. Надати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» арбітражному керуючому Бєлоусову Ігорю Валентиновичу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав); доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 242 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати.

3. Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.