Баранівський районний суд Житомирської області    

                            Справа № 2-84/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

06 січня 2011 року  Баранівський районний суд Житомирської області  в складі: головуючого  судді Михалюка О.  П.  секретаря судових засідань  Миронюк Л.К., з  участю   представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом  ОСОБА_3  до  Баранівської  міської ради  Баранівського району  Житомирської області ,    ОСОБА_4, ОСОБА_5   про   встановлення  факту     володіння    майном на праві  приватної  власності,  визнання  права  власності     на майно  подружжя,  визнання  заповіту    та відмови   від  прийняття  спадщини    недійсними   та визнання  права  власності на    спадкове майно ,   -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня  2010  року ОСОБА_3  звернулась в суд із позовом до  Баранівської  міської ради   Баранівського району Житомирської  області, ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про              встановлення  факту     володіння   житловим будинком    АДРЕСА_1  на праві  приватної  власності,  визнання за  нею   права  власності   на  ?  частину   земельних ділянок  за  тією ж   адресою  ,  визнання  заповіту від  20   жовтня   2006  року, складеного ОСОБА_6  на  користь ОСОБА_7     та її  відмови   від  прийняття  спадщини  від 17  липня    2009  року    недійсними   та визнання за  нею   як спадкоємцем   першої  черги за  законом   права  власності на    спадкове майно-  ?  частину  житлового будинку   в  АДРЕСА_1    та на ?  частину   земельних ділянок   за тією  ж   адресою.

          В обгрунтування  своїх вимог позивачка зазначила,  що   вона    зареєструвала  шлюб   із ОСОБА_6   04 листопада  1945  року  ,    дітей    у них  немає.

          Під час шлюбу  вони    у  1960  році  отримали   земельну ділянку   під будівництво та  обслуговування     житлового  будинку   в АДРЕСА_1  . За спільні  кошти  вони  збудували   будинок    загальною  площею     74, 28     кв. м.  Право  власності    на  будинок    за  ним   не зареєстровано    в державному  реєстрі  прав  власності  на   нерухоме  майно.

          Будинок збудовано у   1960  році.  На даний  час     з  врахуванням   віку  та  технічного стану   його  вартість становить   60  000  гривень.   

          При житті   чоловіка вони  приватизували      земельні  ділянки   біля  будинку   площею    0, 1000  га. та  0, 0239  га  і   20.04.2004  року   отримали державні  акти  на  право  власності    на земельні  ділянки    на ім”я   чоловіка ОСОБА_6 Вартість земельних ділянок  становить загалом    22723,   90  гривень. Кожен  із них    має  право  власності     на ?  частину    земельних ділянок   , що становить    відповідно   0, 05    та   0,01195  га.

          Загальна  вартість     спільного майна    становить   82 723,   90  гривень (  60 000  + 22 723, 90) ,  а  частка  кожного із  подружжя       41  361, 95 гривень.  

          У  2006  році    у  неї   із  чоловіком  склались  тяжкі  особисті  та       сімейні    обставини. Вони не  могли самі  себе   обслуговувати,     із трудом  пересувались,   потребували сторонньої допомоги  . Оскільки дітей    у них   немає,     інших близьких  родичів   також немає,  доглядати    їх не   було  кому  , а тому  її  чоловік ОСОБА_6 20    жовтня  2006  року   склав заповіт  на своє  майно  на користь їхнього   сусіда  ОСОБА_7,   який  погодився  їх    доглядати  до смерті      разом  із  своєю дружиною ОСОБА_4,   яка   є  відповідачем  по справі.

          Завдяки таким тяжким   обставинам  її  чоловік  ОСОБА_6  склав   заповіт   на  користь ОСОБА_7,    що виявилось  вкрай    невигідним  для  них   , оскільки  чоловік надіявся, що їх буде    доглянуто   до смерті . Сім”я  ОСОБА_7   деякий  час вчиняла дії,  пов”язані  із  їх  доглядом   ,   але  обставини   склались  так, що    відповідачі    не  змогли  доглядати    їх. Заповіт   було складено     під  впливом  тяжких       обставин, завдяки  безвихідному  становищу,  яке склалось   у  їх  сім”ї, що дає  підстави   для  визнання      його   недійсним.                                                       

          ІНФОРМАЦІЯ_2   її чоловік ОСОБА_6 помер   .  На день  його смерті, до   його смерті    і після  його смерті   і до  цього часу     вона проживає      у  їхньому  будинку, що свідчить про те, що  вона  прийняла  спадщину  при умові, що її  відмову    від прийняття  спадщини    буде  визнано    недійсною.                                                                                   

          ОСОБА_7 подав   у нотаріальну  контору  заяву    про  прийняття  спадщини,   але він  не отримував    свідоцтва  про  право на  спадщину   і помер  ІНФОРМАЦІЯ_3.

          Вона у   шестимісячний  строк    з дня  відкриття  спадщини   : 17 липня  2009 року  подала    до нотаріальної  контори  заяву    про відмову     від прийняття  спадщини  ОСОБА_6   за   законом, оскільки   вона мала   право на  обов”язкову    частку. Вона   це зробила  також  під впливом     тих же    тяжких  обставин, що є згідно   ч. 5    ст. 1274   ЦК України    підставою    для  визнання  відмови    недійсною.

          Після  смерті  ОСОБА_7  його спадкоємцями стали  дружина  ОСОБА_4 та син  ОСОБА_5, які  на  день його смерті    проживали разом  із  ним    і тому  вважаються  такими, що   прийняли спадщину.

          Завдяки   заповіту  чоловіка     вона залишилась  без  догляду, і   має намір   скласти  заповіт  чи    договір   довічного   утримання     на користь особи,     яка буде     доглядати     її до  смерті.

          Крім   того,    при житті    її  чоловіка ОСОБА_6  вона не  мала  сумніву в тому  , що половина      вказаного спільного майна  є  її  майном.      Але коли  вона  на  початку жовтня  2010  року  через  свого  представника  звернулась  до нотаріальної  контори  , то з”ясувалось, що    спадщина  після  смерті  чоловіка     відкрилась на все майно,    яке зареєстроване    на його ім”я  .

          При  його  житті   вони не    отримали свідоцтво   про право  власності  на будинок    і  в даний  час міська рада    відмовляється  видати таке  свідоцтво   на померлу  особу,  а тому вона     змушена  ставити     питання    про встановлення     факту    володіння  будинком    на праві   приватної  власності  та визнання   за нею права   власності     на ?  частину   земельних ділянок.

          Таким  чином, на  підставі викладеного    вона має  право   на ?  частину   житлового будинку   і  на ?  частину  земельних ділянок, як на  частку   у спільному  майні  подружжя  та на ?  частину     будинку і  на  1/2  частину    земельних ділянок, як на спадкове  майно   померлого її  чоловіка, в разі  визнання   заповіту    та її  відмови     від спадщини недійсними, оскільки     вона є спадкоємцем    першої  черги   за  законом.

          В судовому  засіданні   представник  позивача  ОСОБА_2     позовні  вимоги  підтримала  повністю із підстав, зазначених у позовній  заяві.

          Представник відповідача — Баранівської міської ради  Житомирської  області       в судове засідання не з»явився,  згідно листа   міського голови    міська рада   просить  розглянути справу  без  участі  представника ради, покладається    на вирішення  справи   судом.

          Відповідачі ОСОБА_9  та  ОСОБА_8   в судове засідання не з”явились.  Вони обох  направили до суду   спільну   заяву, згідно  якої    вони  просять  розглянути справу  у їх  відсутність,  позовні  вимоги   ОСОБА_3 визнають повністю, вони не можуть доглядати останню, заповіт та    відмову від спадщини слід  визнати недійсними ,  так як  вони укладені    внаслідок збігу    тяжких   сімейних  обставин.                                                               

          Оцінивши зібрані  по справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що      позовні  вимоги ОСОБА_3  обгрунтовані, а тому підлягають  задоволенню.  

          Судом встановлено, що  ОСОБА_3    зареєструвала  шлюб   із ОСОБА_6   04 листопада  1945  року  ,   що  підтверджується  копією   свідоцтва  про укладення  шлюбу(  а.с.  6) .  

          Під час шлюбу  вони    у  1960  році  отримали   земельну ділянку   під будівництво та  обслуговування     житлового  будинку   в АДРЕСА_1, що підтверджується копією  акту    відводу  земельної ділянки від    28.07.1960  року  ( а.с. 9) , копією договору   про надання  в  безстрокове користування  земельної ділянки  від 22.08.1960  року  ( а.с. 12).  За спільні  кошти  вони   як подружжя  збудували   будинок    загальною  площею     74, 28     кв. м.  Право  власності    на  будинок      не зареєстровано    в державному  реєстрі  прав  власності  на   нерухоме  майно  за ОСОБА_6  згідно повідомлення  КП  “Новоград-Волинське міжміське    бюро  технічної  інвентаризації “    від 22.11.2010  року №   567  ( а.с. 35)  .

          Дані  обставини вказують на   те, що зазначене   будівництво не є   самовільним .

          При житті  ОСОБА_6 вони  приватизували      земельні  ділянки   біля  будинку   площею    0, 1000  га. та  0, 0239  га  і   20.04.2004  року   отримали державні  акти  на  право  власності    на земельні  ділянки    на ім”я   чоловіка ОСОБА_6, що підтверджується  їх копіями   ( а.с. 17, 19). Вартість земельних ділянок  становить   відповідно 22614,   65  гривень  та  109, 25  гривень  згідно  витягів   з  технічної документації   про нормативну   грошову оцінку   приватної  земельної ділянки  ( а.с.  32, 33). Кожен  із них    як  подружжя    має  право  власності     на ?  частину    земельних ділянок   , що становить    відповідно   0, 05 га   та   0,01195  га.                                                                                

          Загальна  вартість     спільного майна    становить   82  723,90  гривень (  60 000  + 22 723, 90) ,  а  частка  кожного із  подружжя       41  361, 95 гривень.  

Згідно вимог   ст. ст. 22, 28  Кодексу    про шлюб та  сім”ю       України       від 1969  року   майно, нажите    подружжям    за час шлюбу, є  його  спільною  сумісною власністю.  В разі  поділу  майна, яке є спільною  сумісною  власністю  подружжя, їх  частки  визнаються  рівними.   Майно   по справі  подружжя   набуло в  період   дії     вказаних  норм  закону ,  крім  земельних ділянок .    Аналогічні    вимоги    зазначені  в ст.  ст.   60,  70  СК України ,  які  діють в даний  час. На підставі  даних  приписів закону  позивачка  ОСОБА_3 має  право на  ?  частину    спільного майна   подружжя ,  яке    зазначене  вище, на суму  41  361, 95 гривень.

            Чоловік  позивачки   ОСОБА_6 20    жовтня  2006  року   склав заповіт  на своє  майно  на користь їхнього   сусіда  ОСОБА_7,   який  погодився  їх    доглядати  до смерті      разом  із  своєю дружиною ОСОБА_4,   яка   є  відповідачем  по справі  ( а.с. 28).   ОСОБА_6  склав   заповіт   на  користь ОСОБА_7,    що виявилось  вкрай    невигідним  для  них   , оскільки  той надіявся, що їх буде    доглянуто   до смерті .   Відповідачі    не  змогли  доглядати    їх,   про що  свідчить  спільна заява  до  суду  ОСОБА_4 та ОСОБА_5  та  свідчить  про наявність  такої домовленості  про догляд  ( а.с. 41).

          Згідно  ч. 2 ст.   1257  ЦК  України   за  позовом заінтересованої    особи  суд    визнає заповіт   недійсним, якщо   буде встановлено, що волевиявлення   заповідача   не було  вільним    і не відповідало    його волі.

          Згідно  ч. 1  ст. 233  ЦК України   правочин, який  вчинено   особою    під впливом   тяжкої   для  неї  обставини   і на вкрай   невигідних  умовах, може  бути    визнаний  судом    недійсним незалежно    від того, хто був    ініціатором    такого правочину.

          На підставі  викладеного суд вважає, що  заповіт   було складено     під  впливом  тяжких       обставин, завдяки  безвихідному  становищу,  яке склалось   у   сім”ї  ОСОБА_6, що дає  підстави   для  визнання      його   недійсним.

          ІНФОРМАЦІЯ_2    чоловік  позивачки  ОСОБА_6 помер   . Після  його   смерті  відкрилась спадщина   на  майно ,  яке зареєстроване  на померлого   чоловіка ОСОБА_6   згідно ст. 1220  ЦК України  .  Враховуючи, що  позивачка ОСОБА_3 має право на ?  частину   спільного майна   подружжя, то спадщина відкрилась на іншу  ?  частину   цього майна.  На день  його смерті, до   його смерті    і після  його смерті   і до  цього часу     вона проживає      у  їхньому  будинку, що свідчить про те, що  вона  прийняла  спадщину  , та  згідно    ч. 3    ст. 1268  ЦК України   вважається  такою, що прийняла спадщину ,  так як  суд  визнає   її  відмову  від спадщини недійсною.

          ОСОБА_7 подав   у нотаріальну  контору  заяву    про  прийняття  спадщини,   але він  не отримував    свідоцтва  про  право на  спадщину   і помер  ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 23,31).

          ОСОБА_3 у   шестимісячний  строк    з дня  відкриття  спадщини   : 17 липня  2009 року  подала    до нотаріальної  контори  заяву    про відмову     від прийняття  спадщини  ОСОБА_6   за   законом  ( а.с.29), оскільки   вона мала   право на  обов”язкову    частку. Вона   це зробила  також  під впливом     тих же    тяжких  обставин, що є згідно   ч. 5    ст. 1274   ЦК України    підставою    для  визнання  відмови    недійсною.

          Згідно  ч. 1  ст. 233  ЦК України   правочин, який  вчинено   особою    під впливом   тяжкої   для  неї  обставини   і на вкрай   невигідних  умовах, може  бути    визнаний  судом    недійсним незалежно    від того, хто був    ініціатором    такого правочину.

  Тому  позивачка ОСОБА_3  є спадкоємцем першої  черги  за законом, оскільки     заповіт померлого  ОСОБА_6  та її  відмова від спадщини  визнаються  судом недійсними, згідно ст. 1261  ЦК України.

          При  його  житті   ОСОБА_6 не    отримали свідоцтво   про право  власності  на будинок    і  в даний  час міська рада    відмовляється  видати таке  свідоцтво   на померлу  особу,  а тому ОСОБА_3   змушена  ставити     питання    про встановлення     факту    володіння  будинком    на праві   приватної  власності  , що має  юридичне  значення  для   неї.

          У відповідності із п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністра юстиції України 03.03.2004 року № 20/5 ( із наступними змінами та доповненнями) , видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації ( за винятком земельної ділянки) , нотаріус вимагає , крім правовстановлювального документу, витяг із Реєстру прав власності.

          Дані вимоги свідчать про те, що ОСОБА_3 не може отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальній конторі , так як у неї відсутній правовстановлювальний документ на спадковий житловий будинок на ім”я її  чоловіка  ОСОБА_6 і право власності на будинок не зареєстровано на ім”я останнього. У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування” за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

          Судом встановлено, що такі умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину у ОСОБА_3 відсутні з причин , зазначених вище , тому вимоги її щодо встановлення факту володіння будинком на праві приватної власності та визнання права власності на спадкове майно за нею при таких обставинах є обгрунтованими.   Ці вимоги доведені вищевказаними доказами, а тому підлягають задоволенню.

          Згідно ст. 120  ЗК України    у разі  набуття   права  власності  на будинок, що   перебуває у   власності  іншої особи, припиняється   право  власності     земельною ділянкою, на  якій  розташовані  ці об”єкти.    До особи, яка    набула  право  власності    на жилий  будинок, переходить  право  власності   на  земельну ділянку, що перебуває у  власності     іншої особи.  Аналогічні  приписи  містить ст.   1225  ЦК України    щодо  спадкування    права   на земельну ділянку.

          Таким  чином, на  підставі викладеного   ОСОБА_3 має  право   на ?  частину   житлового будинку   і  на ?  частину  земельних ділянок, як на  частку   у спільному  майні  подружжя  та на ?  частину     будинку і  на  1/2  частину    земельних ділянок, як на спадкове  майно   померлого її  чоловіка.

          Суд  вважає   за можливе  зменшити   для  позивачки ОСОБА_3     судовий збір , який   необхідно   її сплачувати,  до 200  гривень,   на  підставі   частин 1,  3    ст.  82  ЦПК України,  враховуючи, що    остання  похилого віку  ,  отримує  пенсію в розмірі    852  грн.  55  коп.,   проживає   вона  одиноко,  хворіє, потребує стороннього догляду, що підтверджується  матеріалами справи.  

          Керуючись ст.ст.10,11,60,78,82,   212,213,215,  256  ч. 2    ЦПК України, на підставі ст. ст.  202,  215, 216,233 ,236,  1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1222,  1225,   1257, 1258, 1261, 1274   ч. 5     ЦК України,  ст.ст. 22,28  Кодексу     про шлюб  та  сім”ю   України, ст.ст.   60, 61, 70  СК України   ,  ст. 120  ЗК України , суд

Р І Ш И В:

Позовні  вимоги ОСОБА_3  задовольнити.

          Встановити   той    факт,   що померлий  ІНФОРМАЦІЯ_2 в  м. Баранівка    Житомирської  області  ОСОБА_6  та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  ,  уродженка   с. Малі  Прицьки  Миронівського   району  Київської   області  володіли   та володіють житловим  будинком     за  АДРЕСА_1     на праві   приватної  власності    і кожен    із них   є власником     ?  частини     вказаного  житлового будинку   як  подружжя.

          Визнати  за   ОСОБА_3     право  власності   на  спільне майно подружжя, а саме:   на   ?  частину     земельних ділянок  , що становить  0, 05  га  та   0,01195  га.,   які  розташовані   в  АДРЕСА_1  .

          Визнати   заповіт    від 20  жовтня     2006  року,  складений  ОСОБА_6   на  користь ОСОБА_7, посвідчений     нотаріусом    Баранівської    державної   нотаріальної  контори   Вовк Н.М.   та  зареєстрований  в реєстрі   №    2349   та відмову  ОСОБА_3    від прийняття  спадщини      від   17 липня    2009 року,   подану  до    Баранівської    державної   нотаріальної  контори  Житомирської області  та  зареєстровану   в реєстрі   за  №    1627,   недійсними.

          Визнати  за ОСОБА_3   як за  спадкоємцем першої  черги за законом  право  власності   на  спадкове  майно   померлого   19  січня    2009  року   ОСОБА_6 , а  саме:    на ?  частину     житлового будинку      за АДРЕСА_1     та на  ?  частину     земельних ділянок  , що становить  0, 05  га  та   0,01195  га.,   які  розташовані   в  АДРЕСА_1  .

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд протягом десяти днів   з дня  його проголошення, а  особами, які  не були присутні   в судовому засіданні , в той  же  строк  з  часу  отримання  копії  даного рішення.

Суддя:О. П. Михалюк