КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 753/773/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14631/2021

Головуючий у суді першої інстанції: Заставенко М.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

26 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Семенюк Т.А

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Трест Київміськбуд-6», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про збільшення розміру відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом на виробництві,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 01.03.1984 отримав каліцтво, внаслідок якого став інвалідом 1-ї групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100% втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів. 13.05.2003 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва стягнуто з тресту щомісячні виплати по компенсації на постільну білизну в сумі 42,31 грн., доповнення до додаткового харчування 22,80 грн.

Зазначив, що він має право на отримання компенсації зазначених витрат на підставі рішення, яке набрало законної сили, а статтею 1208 Цивільного кодексу України передбачено його право на збільшення розміру такої компенсації в разі підвищення вартості життя та збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Щодо належного відповідача по справі, то вважає, що саме ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» має відшкодовувати вказані витрати, оскільки 05.07.2017 Вищий спеціалізований суд України скасував ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2013 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва, якими було замінено боржника ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» на Фонд та направив справу на новий розгляд

На підставі викладеного та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 56), позивач просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок стягнутих 13.05.2003 Дніпровським районним судом м. Києва з тресту «Київміськбуд-6» на користь позивача щомісячних виплат та стягнути з відповідача на свою користь щомісячно виплати починаючи з 30.04.2015 по компенсації за постільну білизну в сумі 381,43 грн./міс., доповнення до додаткового харчування 1 728,00 грн./міс., разом 2 109,43 грн./міс.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись ізрішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2018 року, в справі 755/23428/13-ц, яка не оскаржувана, залишено без задоволення подання від 12.12.2012 року ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП №31130100 з ПАТ «Трест Київміськбуд-6» на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, мотивуючи, тим, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві не являється правонаступником діючих підприємств за виконанням обов`язків по відшкодуванню шкоди заподіяної здоров`ю працівника у разі настання страхового випадку, а отже належним відповідачем по справі є - ПРАТ «Трест Київміськбуд-6».

18 жовтня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Максимова М.В. в інтересах ПрАТ « Трест Київміськбуд-6» в якому представник відповідача просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що вимоги позивача повинні ґрунтуватися на висновках МСЕК, починаючи з 30 квітня 2015 року, які в матеріалах справи відсутні, вказав, що позивачем не надано детального розрахунку на підтвердження того, що витрати, які повинні сплачуватись Позивачу зросли та встановлені відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та чинного законодавства України.

Вважає, що зазначені виплати, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», повинні здійснюватися Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві як належного відповідача.

Також зазначив, щопозивачем не надано доказів на якій підставі відбулося збільшення компенсації на додаткове харчування та вартості постільної білизни.

Частиною 13 статті 7 ЦПК Українипередбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 01 березня 1984 року позивач, перебуваючи в трудових відносинах із «Будівельним управлінням № 54» «Тресту «Київміськбуд-8», правонаступником якого є ПАТ «Трест «Київміськбуд-6», під час виконання трудових обов`язків на будівництві водогрязелікарні внаслідок нещасного випадку на виробництві (падіння з висоти) отримав трудове каліцтво, в зв`язку з яким відбулася 100% втрата працездатності.

Дана обставина встановлена рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року та не оспорюються учасниками справи, а отже не потребує доказування в розумінні ст. 82 ЦПК України.

Позивачу встановлено І групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково та визнано його придатним до керування автотранспортним засобом з ручним управлінням категорії «В» та «В1».

Відповідно до довідок медико-соціальної експертної комісії від 28 липня 1988 року та 31 липня 2001 року ОСОБА_1 потребує додаткових послуг, зокрема, постільної та натільної білизни, а також додаткового харчування (а.с.47).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року в справі №2-113-03 стягнуто з ВАТ «Трест «Київміськбуд-6», правонаступником якого є ПАТ «Трест «Київміськбуд-6», на користь позивача вартість: кімнатної коляски-крісла М-201 - 200, 00 грн, дорожньої коляски-крісла М-215 - 7 200, 00 грн, санаторно- курортних путівок за 1999-2000 роки - 4 260, 00 грн, автомобіля «Таврія» з ручним керуванням - 14 990 грн; щомісячних виплат: за постільну білизну - 42, 31 грн, витрат на звичайний догляд - 26, 60 грн, на сторонній догляд - 118 грн, побутової допомоги - 8, 90 грн, доповнення до додаткового харчування - 22, 80 грн, витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля - 89 грн. 29 коп. (а. с. 39).

09 червня 2004 року ВАТ «Трест «Київміськбуд-6» передало особову справу позивача до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві (а.с.83), яке у червні-вересні 2004 року своїми постановами продовжило позивачу щомісячні виплати в зв`язку з повною втратою працездатності, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку, а також призначило та продовжило щомісячну компенсацію витрат на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується матеріалами справи (а.с.84).

Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу здійснювалося Управлінням в порядку, передбаченому статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 10 від 20 квітня 2001 року (в редакції, чинній станом на 09 червня 2004 року), здійснюється передача відділенню виконавчої дирекції Фонду документів, які підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхові виплати, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції від 22 лютого 2001 року) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відділення виконавчої дирекції Фонду приймають документи на тих працівників (членів їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року та право яких встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних вимог 09 червня 2004 року ВАТ «Трест «Київміськбуд-6» передало особову справу позивача до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, яке у червні-вересні 2004 року своїми постановами продовжило позивачу щомісячні виплати в зв`язку з повною втратою працездатності, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку, а також призначило та продовжило щомісячну компенсацію витрат на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується матеріалами справи.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу здійснювалося Управлінням в порядку, передбаченому статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, третя особа - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про перерахунок розміру щомісячних виплат, відмовлено.

Рішенням встановлено, що 13 грудня 2004 року позивач подав до Голосіївського відділу Фонду заяву про відмову від отримання будь-яких виплат від Фонду, на підставі якої Управлінням з 01 грудня 2004 року припинено виплати на соціальну та медичну допомогу, а також виплату щомісячної грошової суми у зв`язку з повною втратою працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (постанови Управління від 10 грудня 2004 року № 09/592-3м та від 20 грудня 2004 року № 09/592).

У подальшому позивач неодноразово звертався із заявами до ПАТ «Трест «Київміськбуд-6» про виплату йому відшкодувань та компенсацій. Вказані заяви було скеровано до Управління, яке за результатом їх розгляду неодноразово повідомляло позивача, що страхові виплати та надання інших послуг припинені відповідними постановами Управління на підставі його заяви від 13 грудня 2004 року, однак можуть бути відновлені за його заявою.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» позивач має право на перерахунок і виплату щомісячних виплат на постільну білизну та доповнення до додаткового харчування.

Фінансування такихвитрат здійснюється виконавчою дирекцією Фонду та органами Фонду.

Законодавством визначено порядок отримання особами, інвалідність яких пов`язана з трудовим каліцтвом, компенсаційних виплат за постільну білизну та доповнення до додаткового харчування, який передбачав та передбачає здійснення таких виплат за розпорядженням відповідного Управління виконавчої дирекції Фонду, прийнятого на підставі поданої особою заяви з визначеними додатками.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд несе відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну з його вини застрахованим особам внаслідок несвоєчасної або неповної виплати матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасне надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Отже, з моменту передачі 09 червня 2004 року ВАТ Трест «Київміськбуд» Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві особової справи ОСОБА_1 №10/184-476 в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві виник обов`язок по сплаті позивачу страхових виплат та наданню соціальних послуг.

Вказані обставини також встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року у справі № 755/9304/15-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року.

Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Таким чином, визначення відповідача є абсолютним правом позивача. При цьому суд позбавлений права з власної ініціативи змінювати суб`єктний склад учасників справи.

За змістом части першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції у межах підготовчого судового засідання з`ясовувалось питання щодо належної особи відповідача та правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, необхідність уточнення позовних вимог, проте позивач погодив правильність визначеної ним особи відповідача та обраного способу захисту порушеного права.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Таким чином, зважаючи на викладене, враховуючи встановлені під час розгляду даної справи та судовими рішеннями у справі № 755/9304/15-ц обставини щодо обов`язку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві по сплаті позивачу страхових виплат та наданню соціальних послуг, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до неналежного відповідача.

Отже, судпершої інстанції, зваживши на спірні правовідносини, їх суб`єктний склад, зміст позовних вимог, визначену позивачем особу відповідача, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року у справі №755/23428/13-ц, якою скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року про зміну боржника з ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» на Управління Фонду, що на думку позивача є підставоюдля задоволення позовних вимог, оскільки, як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, Постановою Вищого спеціалізованого суду України, зокрема, встановлено, що при подальшому стягненні щомісячних виплат на користь ОСОБА_1 слід керуватися Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а такі виплати провадяться Фондом, відсутні належні правові підстави для проведення стягнення з ПАТ «Трест «Київміськбуд-6».

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав звернення ОСОБА_1 з позовом про зміну розміру платежів з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом на виробництві до неналежного відповідачаз огляду на те, що з моменту отримання 09 червня 2004 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві особової справи ОСОБА_1 , саме на Фонд покладено обов`язок по сплаті позивачу страхових виплат та наданню соціальних послуг на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З врахуванням викладеного, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді