УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/554/21 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 19 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

       головуючого – судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу № 278/554/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , треті особи - територіальна громада в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгро – Полісся», про скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації земельної ділянки

за апеляційними скаргами представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро – Полісся» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року,

територіальної громади в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року, ухвалені під головуванням судді Грубіяна Є.О. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

1) скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 05.12.2014 № 6-2580/14-14-СГ зі змінами, внесеними наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 15.05.2015 року № 102;

2) визнати недійсним договір оренди землі № 558/06 від 25.05.2015 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Житомирського району.

3) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22485562 від 1.07.2015 року про право оренди земельної ділянки загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56108689 від 12.01.2021 року про право комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

5) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Житомирського району Житомирської області в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що їй на праві приватної власності належить будівля гноєсховища, загальною площею 1086 кв.м., яка розташована за межами населених пунктів - села Садки Житомирського району Житомирської області. Згідно висновку експерта Центру будівельних та земельних експертиз № 84/01-2019 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 08.01.2019 року, споруда гноєсховища розміщена частково в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149 за адресою: АДРЕСА_1 - 38 %, а частково в межах несформованої земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - 62%.

За інформацією, яка міститься в Державному земельному кадастрі, вищезазначена земельна ділянка загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149, за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в оренді Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі договору оренди № 558/06, укладеного 25.05.2015 року, строком на 25 років.

Вказує, що повноцінне використання споруди гноєсховища в існуючому стані не є можливим та потребує робіт направлених на відновлення конструктивних елементів до стану, що забезпечує належне її використання, оскільки для забезпечення доступу для здійснення робіт з розвантаження автотранспорту та відповідних механізмів наявна необхідність влаштування дороги.

На території місця розташування гноєсховища знаходяться встановлені ФОП ОСОБА_2 паркан та виробничі приміщення, чим порушено її права на володіння, користування і розпорядження власністю, так як частина належної їй на праві власності гноєсховища зайнята.

Причинно-наслідковим зв`язком порушення права володіння позивачки стало укладення договору оренди № 558/06 від 25.05.2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ФОП ОСОБА_2 .

Вказаний договір було укладено на виконання наказу Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 05.12.2014 № 6-2580/14-14-СГ зі змінами, внесеними наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 15.05.2015 року № 102.

Також зазначає, що приміщення, які розташовані на зазначеній земельній ділянці перебували в оренді ТОВ «УКРАГРО-ПОЛІССЯ».

У зв`язку з чим змушена була звернутися до суду із вказаним позовом, оскільки в позасудовому порядку врегулювати спір не вдалося.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року позов задоволено у повному обсязі.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року на користь ОСОБА_1 з відповідачів в дольовому порядку стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

В апеляційній скарзі на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року представник ФОП ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що справу розглянуто упередженим складом суду. Відповідачем ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті було подано заяву про відвід головуючого, у задоволенні якої, на переконання скаржника, було безпідставно відмовлено. По-друге вказує, що акт прийому-передачі від 18.09.2009 в частині передачі ОСОБА_1 гноєсховища є підробленим, вважає, що запис вчинено іншим почерком та іншою особою. Судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів, на підставі яких позивач набула право власності на гноєсховище. Зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції помилково застосував положення ст. 377 ЦК України з огляду на те, що приймаючи на загальних зборах учасників СТОВ «Садки» рішення про передачу у власність ОСОБА_1 гноєсховища, товариство не мало оформленого і зареєстрованого належним чином права на земельну ділянку під цим об`єктом нерухомості. Вказує на невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Однак, в позовній заяві ОСОБА_1 не ставила вимогу про припинення речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149 за Березівською ОТГ. Також зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі з тих підстав, що відповідачем ОСОБА_2 не визнається та оспорюється правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на гноєсховище, у зв`язку з чим, було подано до Житомирського районного суду позов до ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП «Цент державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області Ватульєва М.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальна громада в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно. Крім цього, судом не було застосовано строки позовної давності.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року представник ФОП ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить його скасувати. В обґрунтування скарги зазначає, що надані адвокатом позивача докази понесених витрат у розмірі 12 тис. грн. є необґрунтованими, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а тому не можуть бути задоволені у такому розмірі.

У поданій апеляційній скарзі на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року ТОВ «Украгро-Полісся», просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції задовольнив позов всупереч спливу строку позовної давності, про що робилася обґрунтована заява відповідачем  ОСОБА_2  та ТОВ «Украгро-Полісся». Позивачем було заявлено про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 22485562 від 01.07.2015 про право оренди земельної ділянки загальною площею 1,6464 кадастровий номер - 1822086300:01:000:1149. Вказане рішення прийнято державним реєстратором Житомирського міського управління юстиції Шевченком Олександром Вікторовичем. Водночас, правонаступник державного органу, який приймав оскаржуване рішення не зазначений у якості відповідача у справі, а тому така вимога, на думку скаржника, є неспроможною та не підлягає до задоволення, оскільки позивачем невірно визначено коло відповідачів у справі, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Вказує, що позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на презумпції наявності права власності ОСОБА_1 на будівлю гноєсховища, а тому суд першої інстанції був зобов`язаний зупинити провадження у цій справі до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 278/1165/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державного реєстратора КП «Цент державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області Ватульєва М.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальна громада в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

У поданій апеляційній скарзі територіальна громада в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, просить рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Таким чином, право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149 в січні 2021 року зареєстровано за Березівською сільською ра Житомирського району Житомирської області на виконання вищевказаних вимог закону, і скасування такого права є безпідставним.

Вказує, що в позові ОСОБА_1 стверджує про наявність обставин, які не підлягають доказуванню під час судового розгляду справи № 278/554/21, оскільки їм вже було надано правову оцінку в рішенні суду від 04.03.2019 в межах цивільної справи 278/2521/18. З огляду на те, що головуючий під час ухвалення судових рішень по цивільній справі № 278/2521/18 вже надавав правову оцінку обставинам, які підлягають дослідженню під час судового розгляду даної справи № 278/554/21, сторонами було заявлено відвід головуючому, проте, який, необґрунтовано було залишено без задоволення. Вказане викликає розумний сумнів у безсторонності та об`єктивності головуючого у даній цивільній справі. Зазначає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 4 ст. 141 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Зазначає, що обставини, на які посилались представники ФОП ОСОБА_2 та третьої особи у заявах про відвід та мотиви, з яких заявлялись відводи головуючому судді є необґрунтованими і не є такими, що викликають сумнів у неупередженості суду, оскільки процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд судом клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу суду.

Щодо ненадання оригіналів документів ОСОБА_1 , які стали підставою для набуття права власності на гноєсховище, вказує, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про витребування вказаних документів з тих підстав, що такі не стосуються предмету позову.

Щодо застосування ст. 377 ЦК України зазначає, що позивач з 2009 року, тобто з моменту набуття права володіння таким майном мала право отримати у власність земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, однак їй чинили перешкоди. Дане право власності не перейшло до позивача, в тому числі через наявність зареєстрованих прав оренди відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка накладається на гноєсховище.

Щодо способу захисту вказує, що ОСОБА_1 було обрано ефективний та вірний спосіб захисту, який може призвести до потрібних наслідків та забезпечити поновлення порушених прав та інтересів, а твердження представника відповідача ОСОБА_2 є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо суб`єктного складу зазначає, що Відповідачем 1 є Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, правонаступник Головного управління Держземагентства у Житомирській області, оскільки прийняття оскаржуваного наказу та укладання договору оренди земельної ділянки, яка накладаючись на 38% із нерухомим майном ОСОБА_1 , призвело до порушення її прав та законних інтересів.

Відповідачем 2 є ФОП ОСОБА_2 , внаслідок порушення нею права ОСОБА_1 , що полягають у користуванні належним їй на праві власності об`єктом нерухомого майна - гноєсховищем у повному обсязі та позбавили права користування частиною земельної ділянки, на якій воно розташоване, а також створили перешкоди для подальшого оформлення прав на цю земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства.

Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог було заявлено Березівську сільську раду Житомирського району Житомирської області, яка є органом місцевого самоврядування, який станом на сьогоднішній день відповідно до норм Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками.

Щодо відмови у зупиненні провадження представник зазначає, що на момент прийняття рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28.05.2021 року жодного провадження за позовом ФОП ОСОБА_2 , яке могло вплинути на розгляд справи 278/554/21 відкрито не було.

Щодо строків позовної давності вказує, що такі позивачем не пропущено.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УКРАГРО-ПОЛІССЯ» представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Представник вказує, що Товариством не зазначено, яким саме чином було порушено його права, свободи чи інтереси останнього і яким чином оскаржуване судове рішення на нього впливає.

Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги з приводу незаконності набуття ОСОБА_1 права власності на гноєсховище, оскільки правомірність такого набуття встановлена судовим рішенням у справі № 278/2521/18.

З приводу строків позовної давності, суб`єктного складу та відмови судом першої інстанції у зупиненні провадження, представник позивача наводить аналогічні доводи, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу територіальної громади в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Вважає, що доводи апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Територіальної громади в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо необґрунтованості в рішенні суду підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності та державної реєстрації земельної ділянки, незаконності додаткового рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на правничу допомогу та незгода з ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області Буткевича М.І. від 30.03.2021 року та ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області Зубчук І.В. від 06.04.2021 року про відмову в задоволенні заяв про відвід головуючого судді є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків, зроблених судом першої інстанції.

19.08.2021 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, не зазначивши при цьому на яку саме, та в якому погоджується із доводами апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

За вказаних обставин, колегією суддів не надається оцінка поданому Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відзиву.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають із таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Садки» від 18 вересня 2009 року надано дозвіл на виділення майна ОСОБА_1 в натурі, оформлення технічної документації та права власності на корівник кам`яний, пункт штучного осіменіння та гноєсховище бетонне 15х75 м.

Відповідно до накладної СТОВ «Садки» від 20 вересня 2009 року ОСОБА_1 виділено вищевказане майно в рахунок майнового паю.

Вказані обставини встановлені постановою Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у справі № 278/2521/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року (а.с.61-67 т.1).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

01 лютого 2010 року ОСОБА_1 отримала два свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Садки СТОВ «Садки» та СТОВ «Садки» серії ЖИ-6 №325977 та серії ЖИ-6 №325976 відповідно (а.с. 51 т. 1).

28 квітня 2010 року позивач виготовила технічний паспорт на споруду гноєсховища, що за адресою АДРЕСА_1 . Дана споруда виготовлена із залізобетонних плит та має розміри 15 на 75,4 метри по зовнішньому периметру та 14,45 на 75,15 по внутрішньому периметру. Площа споруди 1086 кв.м. (а.с.20-27 т.1).

11 липня 2018 року позивач зареєструвала право власності на об`єкт нерухомого майна – гноєсховище за відповідним реєстраційним номером, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, законність набуття права власності позивача на зазначений об`єкт нерухомості були предметом судового спору у зазначеній вище справі № 278/2521/18 за зустрічним позовом ТОВ «УКРАГРО-ПОЛІССЯ». У задоволенні таких вимог було відмовлено за безпідставністю.

У серпні 2018 року позивач зверталась із вимогами до ТОВ «УКРАГРО-ПОЛІССЯ» та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом демонтажу частини приміщень, що збудовані на її гноєсховищі. У задоволенні таких вимог було відмовлено, оскільки на момент передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 , яка накладається на гноєсховище ОСОБА_1 , права власності останньої на її об`єкт нерухомості зареєстровані не були, а земельна ділянка сформована не була, тому підстави для захисту її прав у обраний спосіб були відсутні.

Досліджені судом матеріали свідчать, що позивач намагалась отримати у власність земельну ділянку, на якій розташована споруда гноєсховища, у зв`язку із чим зверталась до органу місцевого самоврядування та органів державної влади, однак їй було відмовлено. В рамках іншого судового спору дані права були відновлені і скасовано рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача та надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність такої земельної ділянки.

05 грудня 2014 року головне управління Держземагенства у Житомирській області наказом № 6-2580/14-14-сг затвердило ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надало в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6464 га з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149, розташовану на території Житомирського району за межами населених пунктів Садківської сільської ради (а.с.73 т.1).

25 травня 2015 року між головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди № 558/06 зазначеної раніше земельної ділянки (а.с.74-81 т.1).

В 2016 році ТОВ «ЕЛІТ ЦЕНТР» на замовлення ОСОБА_2 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває в оренді останньої (а.с.83-116, а.с.182-192, а.с.201-202 т.1).

05 січня 2021 року орендована відповідачем земельна ділянка на підставі наказу головного управління Держгеокадастру № 6-ОТГ від 24 листопада 2020 року перейшла у комунальну власність Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить інформацію щодо того, що дана земельна ділянка перебуває в оренді відповідача із відображенням відповідних ідентифікуючих реквізитів (а.с.119-120 т.1).

Висновком експерта № 84/01-2019 від 08 січня 2019 року, проведеного в рамках судової справи № 278/2521/18, встановлено, що в межах земельної ділянки площею 1,6464 га з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149 за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_2 наявна частина споруди гноєсховища, що за адресою АДРЕСА_1 , належна ОСОБА_1 . Площа накладення земельної ділянки на гноєсховище становить 38% (а.с.28-57 т.1).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що частина нерухомого майна ОСОБА_1 зайнята земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 , отриманою в оренду за рішенням Держземагенства, відповідно порушує право позивача володіння таким майном, а тому дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За результатами перевірки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду у повній мірі відповідає наведеним вимогам.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, зазначених у статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).

Так само, як і державна реєстрація, не породжує виникнення права власності і видача свідоцтва про право власності. Відповідне свідоцтво лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 925/797/17)

Відтак, встановивши, що позивач є носієм речового права власності на споруду гноєсховища, і це право останньою набуто у 2009 році на підставі рішення загальних зборів СТОВ «САДКИ» та накладної, згідно якої вказане майно передано в рахунок майнового паю, а також врахувавши висновки експертизи № 84/01-2019 від 08 січня 2019 року, які в сукупності з іншими доказами показали, що виділення ОСОБА_2 у 2014 році в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6464 га з кадастровим номером 1822086300:01:000:1149, розташовану на території Житомирського району за межами населених пунктів Садківської сільської ради, потягло за собою накладення цієї ділянки на споруду гноєсховища, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

З урахуванням встановлених обставин, наведених вище норм матеріального права та викладених висновків, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційних скарг, про те, що факт державної реєстрації на споруду гноєсховища у 2018 році, тобто після виділення ОСОБА_2 в оренду спірної земельної ділянки, є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Доводи в апеляційній скарзі представника ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_3 щодо незаконності виділення у власність позивача спірного об`єкту нерухомості у 2009 році не заслуговують на увагу, оскільки ця обставина не є предметом розгляду даної справи. До того ж факт виділення спірного майна ОСОБА_1 20.09.2009року в рахунок майнового паю встановлено Житомирським апеляційним судом у справі № 278/2521/18.

Доводи в апеляційних скаргах представників відповідачів про відмову в зупиненні провадження у цій справі до вирішення справи 1) за позовом Територіальної громади Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирського району про визнання недійсними документів, на підставі яких зареєстровано право власності на нерухоме майно, та про скасування рішення про державну реєстрацію на вказане майно, справа №278/1165/21, провадження по якій відкрито, та до вирішення справи 2) за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_5 - державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирського району, Галецької Н.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – територіальна громад Березівської сільської ради Житомирського району, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, провадження у якій не відкрито ( присвоєно номер справи 278/1344/21), не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. В залежності від наслідків розгляду заявлених позовів може ставитись питання про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами за наявності для цього підстав, передбачених нормами цивільно-процесуального законодавства.

Судом також встановлено, що 25.03.2021 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відвід головуючого судді, яка обґрунтована тим, що головуючий у справі приймав участь у розгляді справи за подібними вимогами та висловив свою думку з приводу спірних правовідносин, а отже є підстави стверджувати про можливу його упередженість та заінтересованість щодо вирішення даного спору(а.с.145-149 т.1).

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області Грубіяна Є.О. від 26.03.2021 заяву про відвід визнано необґрунтованою, а справу передано для визначення складу суду на підставі положень ч. 1 ст. 33 ЦПК України(а.с.152-153 т.1).

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області Буткевича М.І. від 30.03.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Грубіяна Є.О. відмовлено (а.с.157-158 т.1).

02.04.2021 аналогічна заява про відвід головуючого судді Грубіяна Є.О. була подана від представника третьої особи - Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області - Ткачука А.О., яка головуючим суддею була визнана необгрунтованою, а справу передано для визначення складу суду на підставі положень ч. 1 ст. 33 ЦПК України (а.с.234-240 т.1).

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області Зубчук І.В. від 06.04.2021 року в задоволенні заяви представника третьої особи - Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області - Ткачука А.О. про відвід судді Грубіяна Є.О. відмовлено.

Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що суддя Грубіян Є.О. дійсно прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи. Суд вважав, що обставини на які посилається представник третьої особи у заяві про відвід не є такими, що викликають сумнів у неупередженості суду, оскільки процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Не визнає відводи обґрунтованими і колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 УПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, закон прямо передбачає, що незгода сторони з рішенням судді в іншій справі не може бути підставою для відводу.

Разом з тим згідно з п.3, п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Так, встановлення прямої чи побічної заінтересованості судді у результаті розгляду справі дійсно є самостійною підставою для відводу й при цьому вже не потрібно доводити упередженість чи необ`єктивність судді.

Проте доведенню підлягає саме пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи. Вона (заінтересованість) може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість має місце, якщо від результату вирішення спору у такої зацікавленої особи (судді) виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Доказів прямої чи побічної заінтересованості судді Грубіяна Є.О. в результаті розгляду справи чи хоча б обставин, які б вказували на таку його заінтересованість або ж упередженість, заяви як відповідача ОСОБА_2 так і представника третьої особи - Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області - Ткачука А.О. та матеріали справи не містять, а відтак підстав для його відводу не було.

Що ж стосується доводів сторони відповідачів щодо необхідності застосування строків позовної давності у даній справі, то колегія суддів виходить з таких міркувань.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом, передбаченим ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що як відповідачі так і третя особа просили застосувати до спірних правовідносин позовну давність. Початок перебігу позовної давності пов`язується із початком 2016 року, коли ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна та тоді ж встановлено паркан на частині гноєсховища, яке ОСОБА_1 вважає своєю власністю, і саме тоді вона довідалась про можливе порушення свого права та про особу, яка його порушила.

Рішенням Житомирського апеляційного суду від 02.07.2019 року у справі №278/2521/18 встановлено, що ОСОБА_2 зареєструвала право власності на цех по забою та розробленню птиці, який розташований в АДРЕСА_1 на спірній земельній ділянці загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер 1822086300:01:000:1149 1 квітня 2016 року.

Із цим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 24 лютого 2021 року.

Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 267 ЦПК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку маж позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що в серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до ТОВ «УКРАГРО-ПОЛІССЯ» та ОСОБА_2 , в якому просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні належною на праві власності спорудою гноєсховища, шляхом демонтажу прибудови літера «а1» до цеху по забою та розробленню птиці, а також конструкції вентиляційного устаткування № 1 та провести роботи по відновленню конструктивних елементів до стану, що забезпечує належне використання майна; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся» усунути їй перешкоди у користуванні вищевказаною спорудою, шляхом демонтажу паркану, провести роботи по відновленню конструктивних елементів до стану, що забезпечує належне використання майна (справа №278/2521/18).

Справу №278/2521/18 розглянуто по суті з винесенням судового рішення.

Встановивши вказані обставини у їх взаємозв`язку із положеннями ст. 264 ЦК України, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що строк позовної давності перервано пред`явленням позову у справі № 278/2521/18, а тому строк звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 не пропущено.

Доводи сторони відповідачів і третьої особи, що позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду є безпідставними, оскільки спростовуються судовими рішеннями, про що зазначено вище.

Що ж стосується аргументів з приводу невірно обраного позивачем способу захисту своїх прав, то апеляційний суд зазначає, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає належним способом захисту порушеного права скасування наказу Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 05.12.2014 № 6-2580/14-14-СГ зі змінами, внесеними наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 15.05.2015 року № 102; визнання недійсним договору оренди землі № 558/06 від 25.05.2015 року, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ОСОБА_2 ; скасування рішення про його державну реєстрацію та скасування рішення про державну реєстрацію про право комунальної власності на вказану земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , підстав для зміни чи скасування рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року під час перегляду справи не встановлено, тому апеляційний суд не вбачає підстав і для скасування додаткового рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року, яким на користь позивача стягнуто понесені нею витрати на правничу допомогу.

Питання стягнення витрат на правничу допомогу судом першої інстанції обґрунтовано вирішено на підставі положень п.1 ч. 3 ст. 133, ст. 137 ЦПК України, правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2019, справа №905/1795/18, від 08.04.2020, справа №922/2685/19, від 12.05.2021, справа №873/79/20, від 19.02.2020, справа №755/9215/15.

При цьому суд врахував наявність договору про надання правничої допомоги з додатками, детальний опис наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги, квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу та вирішив справу з урахуванням співмірності наданих послуг та розумності.

З огляду на наведене доводи в апеляційних скаргах про те, що докази понесених витрат у розмірі 12 тис. грн. є необґрунтованими, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими обставинами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору виконав вимоги ст. 89, ст. 264 ЦПК України, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки, викладені в постановах Верховного Суду, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку встановленим обставинам і дослідженим доказам, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведе апеляційний суд залишає апеляційні скарги на рішення суду та на додаткове рішення без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро – Полісся» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу територіальної громади в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 року залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2021 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.11.2021.

Головуючий                        Судді