Справа № 22-а-40\2007 рік Головуючий у 1 інстанції Чмель О.Л.
Категорія 38 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
5 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.
суддів Козлова О.М., Кочегарової Л.М.
при секретарі Лепеха А.С.
розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Авторадіатор" (далі ВАТ „Авторадіатор") до Державної виконавчої служби у Жовтневому районі міста Маріуполя (далі Відділ ДВС у Жовтневому районі) про визнання незаконною бездіяльності та дій державного виконавця за апеляційною скаргою позивача на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 4 січня 2007 року,
встановила:
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 4 січня 2007 року позовні вимоги В AT" Авторадіатор" задоволені частково. Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Маріуполі по реалізації майна по Володарському шосе,1 в м.Маріуполі. Визнано незаконними дії державного виконавця по стягненню 13 лютого 2006 року витрат за повторну оцінку майна по Володарському шосе,1 в М.Маріуполі в сумі 9 000 грн. В задоволенні позовних вимог ВАТ "Авторадіатор" про визнання незаконними дій державного виконавця по розподілу при оцінці майна по Володарському шосе,1 в М.Маріуполі - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову в частині відмови у позові та задовольнити вимоги ВАТ "Авторадіатор" про визнання незаконними дій щодо розподілу цілісного виробничого комплексу на окремі об'єкти за вказаною адресою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача Федотову О.В. і Куркчі К.В., які доводи скарги підтримали, заперечення представника відповідача Скорого М.Г., який просив відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у Відділі ДВС в Жовтневому районі М.Маріуполя знаходилося зведене виконавче провадження, відкрите 27 липня 2001 року, про стягнення з В AT" Авторадіатор" коштів на рахунки різних стягувачів. На виконання рішень, Відділ ДВС у Жовтневому районі 29 жовтня 2003 року провів опис та арешт майна позивача, розташованого на Володарському шосе,1 в М.Маріуполі, в тому числі і головного виробничого корпуса. 20 квітня 2005 року оцінником ОСОБА_1. проведена оцінка цього майна. Станом на 13 квітня 2006 року загальна сума боргу підприємства становила 1118 421 грн. 03 коп. На торгах у липні 2006 року реалізація майна не відбулася, а у серпні 2006 року на прилюдних торгах було продано лот № 1 - головний виробничий корпус.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову про визнання незаконними дій державного виконавця по розподілу при оцінці майна по Володарському шосе,1 в М.Маріуполі, суд першої інстанції виходив з того, що об'єкт розташований за даною адресою, не є цілісним структурним підрозділом, оскільки на балансі знаходився з 1989 року по частинам, у виробництві довгий час не використовувався, знаходився в занепадницькому стані.
З висновками суду не можна не погодитися.
Згідно ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.
До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших право чинів.
Згідно ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилучені та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмета, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 3 липня 2001 року ВАТ "Авторадіатор" у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження просив державну виконавчу службу Жовтневого району розглянути питання про можливість погашення заборгованості шляхом продажу основних засобів виробничої дільниці по Володарському шосе,1, які не задіяні в основному виробництві. Перелік основних засобів, серед яких був і головний виробничий корпус, було зазначено самим підприємством (а.с. 16-17,23).
У квітні 2006 року позивач звернувся до директора ТОВ "Азот-Гаррет" з проханням про визначення ринкової вартості майна по Володарському шосе,1, в тому числі головного виробничого корпусу (а.с. 190).
З довідки позивача від 19 квітня 2006 року вбачається, що основані засоби підприємства, розташовані по Володарському шосе,1 належить ВАТ „Авторадіатор" на праві власності, знаходяться на його балансі і адміністрація не заперечує проти реалізації цього майна без технічної документації (а.с.174).
У квітні 2006 року адміністрація ВАТ "Авторадіатор" звернулася до начальника державної виконавчої служби Донецької області зі скаргою на бездіяльність ВДВС у Жовтневому районі м.Маріуполя по виконанню судових рішень.
Згідно протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить ВАТ „Авторадіатор" від 11 серпня 2006 року відбувся продаж лоту № 1 -головний виробничий корпус гр-ну ОСОБА_2. за 130 891 грн.
12 вересня 2006 року зведене виконавче провадження було передано до Відділу ДВС в Іллічівському районі М.Маріуполя, а 22 листопада 2006 року постановою заступника начальника Відділу ДВС в Іллічідському районі М.Маріуполя виконавче провадження з примусового виконання вимог ПФУ та наказу Господарського суду, у зв'язку із сплатою боргу, закінчено (а.с.237-239).
В судовому засіданні апеляційного суду, представники позивача зазначали, що після реалізації майна, підприємство оскаржувало прилюдні торги до Господарського суду Донецької області, однак у задоволенні скарги ВАТ "Авторадіатор" було відмовлено.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідив докази по справі, поясненням сторін дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний та процесуальний закон і дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії Відділу ДВС у Жовтневому районі по реалізації частки майна відповідача є законними і тому підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "Авторадіатор" немає.
Доводи апеляційної скарги про те, що Відділ ДВС у Жовтневому районі безпідставно поділив майновий комплекс на частини є неспроможними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечував проти реалізації майна, розташованого по Володарському шосе,1 для погашення обов'язкових платежів.
Посилання позивача на те, що окреме використання майна, яке розташовано по Володарському шосе,1 неможливе є безпідставними.
Як вбачається із справи, на виробничій ділянці знаходяться декілька виробничих одиниць, зазначених позивачем Відділу ДВС у Жовтневому районі, на реалізацію яких давалася згода підприємством.
При цьому порушень Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74\5 (з наступними змінами та доповненнями) не встановлено.
Погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що діями відповідача по реалізації частки майна порушені права ВАТ "Авторадіатор" не можна, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржував зволікання та бездіяльність Відділу ДВС у Жовтневому районі по виконанню судових рішень, щодо реалізації майна, яке було під арештом з 2001 року і на виконання зобов'язань підприємства Відділ ДВС у Жовтневому районі М.Маріуполя провів реалізацію частки арештованого майна для погашення заборгованості ВАТ „Авторадіатор".
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 195,198,200 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Авторадіатор" залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 4 січня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця з дня набрання чинності шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.