Справа № 22ц- 243/2007 Головуючий у 1 інстанції Чмель О.Л.
Категорія 40 Доповідач Баркова Л.Л.
РІШЕННЯ
Іменем України
17 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі: головуючого Баркової Л.Л.,
суддів Трушкова М.М., Кучерявої В.Ф.
при секретарі Горбань К.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Грааль" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_1, відповідача ТОВ „Грааль'' на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18 січня 2007 року,
встановила:
У грудні 2004 року позивачка звернулася до суду з даними позовними вимогами. Просила визнати незаконним звільнення, поновити її на попередній роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, не отриману заробітну плату за липень-вересень 2004 року та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1500 гривень, посилаючись на те, що з першого травня 2004 року працювала у відповідача диспетчером аварійно-поновлювальної служби, наказом від 30 вересня 2004 року звільнена за п.4ст.40 КЗпП України за прогули 13,17 і 21 вересня 2004 року, в той час як з 13 вересня знаходилась у відпустці. Відповідач упереджено ставився до неї, не видавав розрахункові листки, виплатив їй заробітну плату тільки за травень і червень, незаконно звільнив і не провів розрахунок, чим завдав моральну шкоду. У грудні 2006 року доповнила позов вимогами про поновлення строку звернення до суду.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18 січня 2007 року ОСОБА_1. поновлено пропущений строк звернення до суду та задоволено частково позовні вимоги. Стягнуто з ТОВ „Грааль" на користь ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 244 грн.77 коп., індексацію за несвоєчасне отримання заробітної плати 80 грн.73 коп., у відшкодування моральної шкоди 250 грн., а усього 577 грн. 50 коп. В задоволені позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і задовольнити її позовні вимоги в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2004 року та 1250 гривень у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, які неповно з"ясовані, порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на пропуск звернення позивачки до суду без поважних причин та невідповідність висновків суду обставинам справи щодо наявності заборгованості по заробітній платі.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, які підтримали доводи скарги, просила її задовольнити, поновити позивачку на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, збільшити розмір відшкодування моральної шкоди та відхилити скаргу відповідача, представника відповідача Панченко Ю.А., яка просила рішення суду скасувати в частині стягнення на користь позивачки заробітної плати, відмовивши у позові в цій частині, а апеляційну скаргу позивачки відхилити, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи вимоги позивачки про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції повно, всебічно і объективно перевірив доводи позивачки про її звільнення, заперечення відповідача і правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що звільнення позивачки здійснено правильно, з додержанням необхідних умов для розірвання трудового договору за п.4 ст.40 КЗпП України у зв"язку з прогулом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1. з першого травня 2004 року прийнята на роботу в ТОВ „Крааль" диспетчером, /а.с. 64/
Згідно з наказом №21к від 30 вересня 2004 року позивачка звільнена з товариства за прогули 13,17,21 вересня 2004 року, за п.4 ст.40 КЗпП України, /а.с.4/
Згідно з положеннями п.4 ст.40 КЗпП України звільнення на цій підставі допускається у випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більш трьох годин протягом робочого дня без поважної причини.
Як роз"яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни слід з"ясовувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, чи додержані власником правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, а саме чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувались вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Заперечення позивачки проти того, що прогулів вона не скоювала, оскільки знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати, є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи, поясненнями свідка ОСОБА_3., - директора товариства, пояснення самої позивачки та положеннями закону.
Так, із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що після відмови директором товариства в наданні їй відпустки із збереженням заробітної плати, вона нібито передавала на його ім"я через інших працівників 9 вересня 2004 року заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 13 вересня до 12 жовтня 2004 року, сама склала графік чергування диспетчерів і не стала виходити на роботу.
Доказів тому, що позивачка 9 вересня 2004 року зверталася з завою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати і отримувала на це згоду позивачкою не надано і про це вона не заперечувала в апеляційному суді.
Посилання позивачки на те, що відповідач в обов'язковому порядку повинен був надати їй відпустку без збереження заробітної плати у зазначений нею час на підставі п.6 ч.1 ст.25 Закону України „Про відпустки", як пенсіонеру за віком, не відповідають вимогам закону, оскільки час надання відпустки підлягав погодженню з власником і не міг визначатися самою позивачкою.
Інших підстав для одержання відпустки без збереження заробітної плати, які б надавали позивачці право на її використання саме з дня, про який вона нібито просила за своїм розсудом, останньою не наведено.
Доказів про те, що необхідність у відпустці була пов"язана з хворобою чоловіка позивачкою не надано.
Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що інші працівники вже використали свої відпустки, що свідок ОСОБА_4. підтвердила факт передачі її заяви про відпустку в управління підприємства, висновків суду не спростовують.
Посилання позивачки на порушення положень ст.43 КЗпП України, а саме розірвання трудового договору без попередньої згоди профспілкового органу є неспроможними.
Як встановлено судом, і це не заперечувалось позивачкою, профспілкової спілки в товаристві не має.
Доказів щодо неупередженого ставлення до позивачки власника, останньою не надано.
З урахуванням встановленого, норм матеріального і процесуального закону, роз"яснень Пленуму Верховного Суду колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови ОСОБА_1. в позові про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим, підстав для його скасування не має.
Проте, висновок суду першої інстанції щодо поновлення позивачці пропущеного строку звернення до суду підлягає виключенню із мотивувальної і резолютивної частини рішення, оскільки, як встановлено судом, права позивачки не порушені, звільнення проведено правильно, тому законних підстав для поновлення порушеного строку звернення до суду не було.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості висновків суду про стягнення на користь позивачки невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди є безпідставними.
Як вбачається із матеріалів справи, пояснень ОСОБА_1 та представника відповідача Панченко Ю.А. при розгляді справи в апеляційному суді, в період роботи червня - вересня 2004 року переробка часів у позивачки склала 6 діб 16 годин.
Посилання представника відповідача на те, що у червні позивачка отримала 300 гривень в рахунок оплати цієї праці і нібито сама визнає цей факт є неспроможними і спростовуються матеріалами справи та поясненнями позивачки.
Між тим, вирішуючи питання про розмір невиплаченої заробітної плати з урахуванням індексу інфляції суд першої інстанції допустив помилку при його визначенні.
Сторони не заперечують, що з урахуванням посадового окладу позивачки - 260 гривень та відпрацьованих у зазначений період годин, у тому числі нічних - 36, позивачці слід було виплатити 296 гривень.
Доказів про отримання позивачкою заробітної плати за 6 діб 16 годин у період червня-вересня 2004 року у розмірі 296 гривень відповідачем не надано і апеляційному суду.
Тому, з урахуванням індексів інфляції у 2004 році: жовтні -102,2%, листопаді-101.6%. грудні-102,4%; у 2005 році: січні-101,7%, березні-101,6%, листопаді-101,2%; у 2006 році: січні-101,2%, лютому-101,8%, вересні-102%, жовтні-102,6%, листопаді-101,8%, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 361 грн.91 коп.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в частині стягнення з відповідача заробітної плати підлягає зміні.
Інші доводи апеляційних скарг не приводять судову колегію до висновку про порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які є підставами до скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
З урахуванням викладеного і, Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ТОВ „Грааль'' задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18 січня 2007 року в частині поновлення строку звернення до суду, стягнення заробітної плати змінити.
Виключити з мотивувальної і резолютивної частини рішення вказівку про поновлення строку.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Грааль" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період червня-вересня 2004 року з урахуванням індексу інфляції триста шістдесят одну гривню 91 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.