Справа № 22ц-9/2007                                Головуючий у 1 інстанції Гальченко LB.

Категорія 21                                                                           Доповідач Баркова Л.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2007 року     колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Трушкова М.М., Кучерявої В.Ф.

при секретарі: Жило І.А.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі   справу за    позовом    ОСОБА_1 до    ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2.  на рішення Волноваського районного суду Донецької області  від 21 серпня 2006 року

встановила:

У березні 2006 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 29 травня 2004 року внаслідок противоправних дій відповідача отримав тяжкі тілесні ушкодження і став інвалідом другої групи. Просив стягнути з останнього у відшкодування матеріальної шкоди - 23000 гривень та моральної-15000гривень.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 серпня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. На користь ОСОБА_1. стягнуто з ОСОБА_2. у відшкодування матеріальної шкоди 4208грн.96коп., моральної шкоди 15000 грн., та судові витрати за юридичну допомогу 700 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2. судовий збір 51 гривню та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд. Посилається на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, розглянув справу у його відсутності та адвоката ОСОБА_3, який знаходився у відпустці, про що повідомив суд, та неповно з'ясував обставини, що мають значення для встановлення розміру відшкодування моральної.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2., його представника ОСОБА_4, які просили задовольнити апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1., який просив її відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності з положеннями ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд виходив з того, що відповідач і його представник про час і місце слухання справи 21 серпня 2006 року належним чином повідомлялися, але про причину неявки суд не повідомили і до суду не з'явилися,   що з вини

відповідача позивачу спричинено   матеріальну і моральну шкоду,   яка підлягає відшкодуванню у розмірі, визначеному позивачем.

Цей висновок суду є правильним, підтвердженим матеріалами справи.

Згідно з положеннями п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодується її володільцем  навіть за відсутністю вини.

Як встановлено судом, винність відповідача ОСОБА_2. у спричиненні позивачу ОСОБА_1. тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, внаслідок наїзду мотоциклом під його керуванням визнана вироком Волноваського районного суду Донецької області від 27.09.2004 року. Цим вироком відповідача засуджено за ст.286 ч.2 КК України і вирок набрав законної сили.

Відповідно до висновків судово медичних експертиз та виписок із медичних карт Маріупольської міської лікарні №4, Донецької обласної клінічної травматологічної лікарні, ОСОБА_1. отримав відкриті переломи обох кісток лівої голені зі зміщенням, нижньої щелепи, закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, на довгий час втратив працездатність 100%, знаходився на стаціонарному лікуванні, переніс операції, лікувався апаратом внутрішньої фіксації.

Відповідно до рекомендацій МСЕК щодо умов та характеру праці та визнання ОСОБА_1.   інвалідом   він вимушений був змінити місце роботи.

Факт спричинення позивачу зазначених тілесних ушкоджень з вини відповідача, втрати ним працездатності на 100% до грудня 2005 року, а з грудня 2005 року по цей час на 25% підтверджується висновками Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 13 березня 2007 року, яку проведено в період розгляду справи в апеляційному суді.

Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції повно з"ясував та урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, навів в рішенні відповідні мотиви, правильно застосував положення цивільного законодавства, роз'яснення Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування модальної /немайнової/ шкоди, даних в п.9 постанови №4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з постановою №5 від 25 травня 2001 року і правильно визначив відшкодування в тому розмірі, який просив позивач.

Доводи апеляційної скарги щодо не відповідності розміру відшкодування моральної шкоди ступені моральних страждань позивача та відсутності доказів спричинення моральної шкоди є безпідставними, такими, що спростовуються обставинами справи та положеннями закону.

Посилання відповідача на те, що суд не врахував заяву ОСОБА_1. на ім"я слідчого в якій нібито той визнавав свою вину в дорожньо транспортній пригоді висновків суду не спростовують. Більш того, сам відповідач не заперечував, що

позивач писав цю заяву на його прохання в цілях зменшення вини у кримінальній справі.

Таким чином з урахуванням зазначеного, а також тяжких наслідків ушкодження здоров"я позивача, що привело до втрати ним працездатності, порушень нормального укладу життя колегія суддів вважає, що підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди не має.

Рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди в апеляційному порядку не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги про те що судом першої інстанції порушені положення процесуального закону, що справу розглянуто у відсутності відповідача та його представника, адвоката ОСОБА_3, які нібито повідомили суд про поважність причин неявки в судове засідання 21 серпня 2006 року, спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається зі справи, вона неодноразово призначалася та розглядалася у судових засіданнях: 28 квітня, 2 та 22 червня, про розгляд справи 21 серпня 2006 року відповідач і його представники були належним чином повідомлені, однак на суд не з'явилися і про причини неявки суд не повідомили, /а.с.55-58,68/

Доказів щодо направлення представником відповідача ОСОБА_3. повідомлення до суду про неможливість присутності в судовому засіданні з поважних причин, не надано і апеляційному суду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА   :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2.   відхилити.

Рішення Волноваського районного суду міста Маріуполя від 21 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.