Справа № 22ц-216/2007                                                     Головуючий у 1 інстанції Єфімік О.О.

Категорія 30                                                                         Доповідач Баркова Л.Л.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

3 травня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Кучерявої В.Ф., Трушкова М.М.

при секретарі Жило І.А.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі    справу за позовом      ОСОБА_1,   ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзівського районного суду міста Маріуполя від 21 грудня 2006 року

встановила:

У листопаді 2006 року позивачі на підставі ст.156 Житлового кодексу та ст. 405 Цивільного кодексу звернулися до суду з позовом про вселення в будинок за адресою: АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, в який вони вселилися у жовтні 2005 року на правах членів сім'ї власника будинку, батька ОСОБА_1.,- ОСОБА_4. Посилаючись на те, що мати незаконно продала будинок після смерті батька відповідачу, який перешкоджає їм користуватися ним, просили задовольнити позов та зобов'язати останнього надати "їм ключі і не чинити перешкод у користуванні будинком.

Рішенням Орджонікідзівського районного суду міста Маріуполя від 21 грудня 2006 року позовні вимоги задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні жилим приміщенням в житловому будинку, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вселені до будинкуАДРЕСА_1, в місті Маріуполі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено і неправильно застосовано норми процесуального і матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_5., які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення позивачів, їх представника ОСОБА_6, які просили її відхилити, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,   рішення суду скасуванню з таких підстав.

У відповідності з положеннями ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі вселилися в спірний будинок в установленому законом порядку, набули право користування ним, як члени сім'ї власника і не втратили це право, іншого житла не мають, що новому власнику ОСОБА_3. було відомо про їх реєстрацію.

Проте наведені мотиви не можна визнати обґрунтованими, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.

Згідно з положеннями ч.4 ст.41 Коституції України, ст.319, ч.1,2 ст.321 ЦК України, ст.4, 48 Закону України „Про власність", власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві. Обмеження права власності або права користування може бути тільки у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом власності є жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, який належав на правах власності батькові позивачки, ОСОБА_4., померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 за дорученням ОСОБА_4, мати позивачки ОСОБА_7. спірний будинок продала відповідачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу.

В спірному будинку з 13 жовтня 2005 року постійно прописані на правах членів сім'ї ОСОБА_1. та її син ОСОБА_2.

Посилання позивачів на те, що договір купівлі-продажу будинку є незаконним, оскільки його укладено після смерті батька, що ОСОБА_1. є спадкоємцем частки будинку і разом з сином не втратила права користування ним є неспроможними.

За змістом статті 156 ЖК України, право членів сім'ї на користування жилим приміщенням, що належало на праві власності іншим особам зберігається до тих пір, поки сам власник зберігає за собою це право.

Таким чином, оскільки з дня продажу будинку його власник ОСОБА_4. втратив право власності, а отже і користування будинком, то право користування ним втратили і позивачі, які були членами його сім'ї.

Тому, приймаючи до уваги, що на час розгляду справи позивачі не набули права користування спірним будинком з інших правовідносин, вони не можуть бути вселені в будинок нового власника ОСОБА_3 без його згоди.

З урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору порушив та неправильно застосував норми матеріального права - ст.156 ЖК України, ст.405 ЦК України  і дійшов

помилкового висновку про наявність законних підстав для вселення позивачів, що   є підставою для його скасування судового рішення.

Враховуючи, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права колегія суддів вважає за необхідне постановити на підставі ст.ст.4, 48 Закону України „Про власність", ст. 319, ч. 1,2 ст.321 ЦК України нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307,309,314 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення     Орджонікідзівського  районного  суду  міста Маріуполя  від 21 грудня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3про вселення в будинок за адресою: АДРЕСА_1 в місті Маріуполі та усунення перешкод в його користуванні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.