Справа № 2-13029/2010 року
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 жовтня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Агафонова С.А.
при секретарі Чайці О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, про стягнення недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії та інвалідом ІІ групи і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу за 2008 рік у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить зобов’язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області нарахувати та виплатити йому недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 4245 грн.
В судовому засіданні позивач свій позов підтримав.
Представник відповідача, попереджений належним чином про час і місце розгляду справи, до суду не з’явився, надав письмові заперечення, які приєднані до справи, просить справу розглянути у відсутність представника відповідача, а тому суд вважає можливим вирішити справу у відсутність відповідача.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача, які приєднані до матеріалів справи, відповідач позов не визнає та зазначає, що виплата вказаної допомоги на оздоровлення позивачу проведена у розмірах, визначених постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», управління соціального захисту населення є розпорядником бюджетних коштів, діє в межах наданих йому асигнувань і не може виходити за межі бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України, а тому підстав для нарахування та виплати позивачці допомоги в розмірах, які встановлені законом, не було. Просять відмовити в задоволенні позову, так як нарахування допомоги на оздоровлення було проведено позивачу правомірно.
Вислухавши пояснення позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи, докази, суд прийшов до висновків, які мотивує наступним.
Судом встановлено, і це не заперечується відповідачем, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІ групи та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області .
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та інвалідам ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат . Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Судом встановлено, що щорічну одноразову допомогу на оздоровлення позивач отримав в січні 2010 року в розмірі 100 грн.
Зазначена допомога на оздоровлення виплачена позивачу в тому розмірі, який встановлено постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України нормативні акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…», в т.ч. внесення змін до ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині того, що розміри щорічної допомоги на оздоровлення визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто при виплаті одноразової щорічної допомоги на оздоровлення розмір грошової допомоги на оздоровлення слід визначати згідно вимог ст.48 Закону.
Позивач просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме: за 2009 рік – 869 грн. , оскільки дана допомога була виплачена після 1 листопада 2009 р.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 р., розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року - 744 гривні, з 1 січня 2010 року - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Позивачу проведено виплату допомоги на оздоровлення в січні 2010 р., а тому вимоги позивача в частині зобов’язання перерахунку допомоги на оздоровлення виходячи з розміру 869 грн. правомірні.
Таким чином судом встановлено, що відповідач правомірно, як розпорядник бюджетних коштів нарахував та виплатив на час дії Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік» грошову допомогу на оздоровлення позивача за 2009 рік, однак всупереч вимогам Закону, рішенню Конституційного Суду України, які мають переважну силу над Постановами Кабінету Міністрів, не виплатив позивачу допомогу на оздоровлення за 2009 рік в повному обсязі після рішення Конституційного Суду України, чим своєю бездіяльністю допустив звуження обсягу та змісту прав та свобод позивача, які гарантовані Конституцією України на отримання належного, встановленого Законом, соціального грошового забезпечення, а тому суд вважає таку бездіяльність відповідача неправомірною, позов слід задовольнити, зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 869 грн. - мінімальна заробітна плата на момент виплати допомоги х 5 = 4345 грн. за мінусом 100 грн. . виплаченої допомоги = 4245 грн.
Позивач звільнений від сплати держмита на користь держави на підставі ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито".
Керуючись ст.ст.19, 46, 95, 113,152 Конституції України, ст.48, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік…", ст.ст.2, 3, 6,9, 17,89,158-163, 185, 186 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 4245 грн.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: Агафонов С.А.