ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.12.10 Справа № 7/231/10
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Преображенське”, с. Червона криниця, Оріхівський район, Запорізька область
До відповідача: Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”, м. Київ
Суддя Кутіщева –Арнет Н.С.
Представники:
Від позивача: Шепель О.М., дов. № 180 від 26.01.2010р.
Від відповідача: Лобіков Д.В., дов. № 15/10 від 15.10.2010р.
Бондаренко Р.В., дов. № 02112010/2 від 02.11.2010р.
Заявлено позов про визнати недійсним п. 19.2 розділу 2 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку № КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Преображенське” та Закритим акціонерним товариством “Українська екологічна страхова компанія”.
Ухвалою від 14.10.2010 р. порушено провадження по справі № 7/231/10, судове засідання призначено на 06.12.2010 р. Ухвалою суду від 06.12.2010 р. судове засідання відклалось до 22.12.2010р., за клопотання представника відповідача продовжувався строк розгляду спору на 15 днів, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.12.2010р.
Представником позивача, в судовому засіданні, розпочатому 06.12.2010р., надана заява про збільшення об’єму позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд визнати недійсним п. 19.2 розділу договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку № КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р. та стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Преображеньке” страхове відшкодування в сумі 802117 грн. 00 коп., пеню у розмірі 79552 грн. 42 коп. , суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 64479 грн. 85 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 20701 грн. 21 коп.
Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.
Представником відповідача, в судовому засіданні, розпочатому 06.12.2010р. заявлено клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю справи до господарського суду м. Києва та клопотання про роз’єднання позовних вимог.
Клопотання відповідача судом залишено без задоволення, як таке, що суперечить ч.1 ст. 15 ГПК України.
Клопотання про роз’єднання позовних вимог слід залишити без задоволення, поскільки дане питання вирішується судом, а при прийнятті позовної заяви до провадження, а сторони не наділені такими повноваженнями щодо вимоги роз’єднання позовних вимог.
Представником відповідача заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи статутних документів відповідача.
Документи судом долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні, продовженому 22.12.2010р. представником відповідача заявлені клопотання про призначення комплексної судової експертизи та залучення до участі у справі судового експерта Дзюбу В.В., у зв’язку із складенням ним висновку №08/09-31-01 по встановленню причин пожежі.
Клопотання відповідача щодо призначення комплексної судової експертизи судом залишено без задоволення, поскільки для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначає судову експертизу господарський суд.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз’яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Крім того, дане клопотання відповідачем належним чином не обґрунтовано, і суд не вбачає необхідності для додаткового дослідження питань, відносно яких вже було проведено декілька експертних досліджень (висновки знаходяться в матеріалах справи).
Клопотання відповідача щодо залучення до участі в судовому процесі експерта Дзюби В.В., судом залишено без задоволення, поскільки при вирішенні спору суд досліджує документальні докази надані сторонами та іншими учасниками судового процесу (висновок експерта Дзюби долучено до матеріалів справи) і клопотання не обґрунтовано об’єктивними обставинами.
Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву (долучено до матеріалів справи). Відповідач просить суд на підставі обставин викладених в відзиві відмовити позивачу в позові.
Судовий процес проводився із застосування технічних засобів фіксації судового процесу, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Розгляд справи закінчено 29.12.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо.
Згідно п. 7 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р., укладеного між ТОВ “Преобраоїсенське” (позивач по справі) та ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»(відповідач по справі), позивач зобов'язаний сплатити на користь відповідача загальний страховий платіж: в сумі 15 640,68 грн. Отже, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивач зобов'язаний здійснити на користь відповідача певні дії, а саме сплатити страховий платіж.
Враховуючи вищевикладене, вимоги ч. 1 ст. 15 ГПК України, дана справи повинна розглядатися господарським судом за місцем знаходження позивача (70520, Запорізька область, Оріхівський район, с. Червона криниця, вул. Зоряна, 1), отже підсудна господарському суду Запорізької області.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором, зокрема, своєчасно сплатив страховий платіж в сумі 15 640,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №385 від 01.06.2009 р. та №494 від 03.06.2009 р.
01.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське»і далі - позивач) та Закритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія»(далі - відповідач) було укладено договір добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування позивачеві, а позивач зобов'язався сплатити страховий платіж у визначені договором строки та виконувати інші умови даного договору.
Об'єктом страхування за даним договором є майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом зернозбиральним комбайном «САТ-LEXION-460», реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, номер кузова 9FW00514.
Позивач вважає, що п. 19.2 розділу 19 даного договору суперечить вимогам діючого законодавства, що відповідно до ст.203, 215 ЦК України є підставою для визнання даного пункту договору недійсним з наступних підстав.
Відносини у сфері страхування регулюють Цивільний кодекс України та Закон України "Про страхування".
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Пункт 19.2 договору визначає перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування або зменшення його розміру до 50 %, а саме:
1) навмисні або необережні дії Страхувальника, Вигодонабувача, спрямовані на настання страхового випадку, в тому числі перевищення швидкості більше як на 40 км/год, перетин суцільної лінії дорожньої розмітки з виїздом на смугу зустрічного руху, проїзд на заборонений сигнал світлофора чи жест регулювальника, залишення місця ДТП. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації, крайньої необхідності. Кваліфікація дій страхувальника, вигодонабувача встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) страхувальник не заявив про страховий випадок у визначений договором строк після настання страхового випадку Страховику та/або правоохоронні органи, що не дало змоги або створило Страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків або створив Страховикові перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
3) страхувальник повідомив неправдиві відомості про об'єкт страхування або про обставини події, що має ознаки страхового випадку;
4) страхувальник без поважних причин не пред'явив представнику страховика пошкоджене майно або його залишки, не надав у встановлений цим договором строк документи, що підтверджують факт настання страхового випадку або розмір збитків;
5) отримання страхувальником (вигодонабувачем) повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні, або іншої особи. Якщо збиток відшкодовано частково, здійснення виплати страхового відшкодування проводиться з вирахуванням суми отриманої як компенсація заподіяного збитку;
6) подія є наслідком дії обставин, що визначені в розділі 11 цього договору;
7) невиконання страхувальником своїх зобов'язань за договором, в тому числі ненадання документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, визначених цим договором та Правилами страхування;
8) страхувальник здійснив ремонт пошкодженого ТЗ чи відчужив його до огляду представником Страховика та/або без одержання дозволу страховика;
9) страхувальник або вигодонабувач не повідомив страховика про суттєві зміни обставин, які були представлені Страховику при укладанні договору страхування, у випадку, коли ці зміни можуть суттєво впливати на збільшення страхового ризикую.
Статтею 26 Закону визначені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування», яка дублює положення ст.991 ЦК України визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Як вбачається з наведеного вище, п. 19.2 розділу 19 договору містить ряд випадків, які надають право відмови відповідачеві у здійсненні страхового відшкодування позивачу та які не передбачені Законом України «Про страхування», та Цивільним кодексом України.
Отже п. 19.2 розділу 9 договору суперечить вимогам ст. 26 Закону України «Про страхування»та ст. 991 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України, однією з підстав визнання правочину недійсним є невідповідність його змісту вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
На підставі викладеного, позовні вимоги про визнання недійсним п. 19.2 розділу 2 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Преображенське” та Закритим акціонерним товариством “Українська екологічна страхова компанія” слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до п. 1 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009 р. (далі - договір), відповідач взяв на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування позивачеві, а позивач зобов'язався сплатити страховий платіж у визначені договором строки та виконувати інші умови даного договору.
Об'єктом страхування за даним договором є майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом зернозбиральним комбайном «САТ-LEXION-460», реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, номер кузова 9FW00514.
Відповідно до п. 4.1 договору, страховим випадком серед іншого є пожежа, вибух або самозаймання застрахованого транспортного засобу. 25.07.2009 р. за участю застрахованого зернозбирального комбайна «САТ-LEXION-460», реєстраційний номер НОМЕР_1, стався страховий випадок, а саме виникла пожежа, в результаті якої згорів застрахований транспортний засіб, про що зазначено в акті про пожежу від 25.07.2009 р.
Відповідно до висновків експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Запорізькій області від 20.11.2009р. –1.причиною пожару «САТ-LEXION», державний номер АР 06317 послужило займання горючої жидкості внаслідок разгерметизації топливної системи. 2. Пожежа в даному випадку, не виник по причині підпалу. 3. На місці запалення знаходився один очаг пожежі, який був розташований в моторному відсіці комбайну, вірогідніше всього, в передній частині двигуна.
Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про страхування», та ч. 3 ст. 988 ЦК України, відповідач зобов'язаний, при настанні страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п.п. 13.1.3 та 13.1.4 договору, відповідач зобов'язаний прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання всіх документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків. При настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня прийняття рішення про виплату та підписання страхового акту.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Позивачем були надані відповідачеві всі необхідні документи, що підтверджують настання страхового випадку та наявність збитків (лист від 11.08.2009 р. №428; Лист від 20.10.2009 р. №581). Прямі збитки позивача відповідно до Акту про пожежу від 25.07.2009 року складають 842 612 грн.
Однак Відповідач листом від 23.11.2009 р. №226/09-4 повідомив позивача про тимчасову затримку виплати страхового відшкодування, посилаючись на п.п. 19.1.4 та 19.1.5 договору.
Відповідно до п. 19.1.4 договору, відповідач має право затримати виплату страхового відшкодування якщо має обґрунтовані сумніви, які стосуються обставин страхового випадку або достовірності наданих документів на строк до 3 (трьох) місяців з моменту подачі позивачем всіх необхідних документів. Оскільки всі необхідні документи були надані відповідачеві 20.10.2009 р., страхове відшкодування відповідач повинен сплатити позивачеві не пізніше 20.01.2010 р.
Однак, до моменту звернення позивача до господарського суду, сума страхового відшкодування відповідачем не сплачена.
Посилання відповідача на п. 19.1.5 договору, як на підставу затримання проведення страхового відшкодування, є безпідставним.
Відповідно до п. 16.1 договору, сума страхових відшкодувань за один або декілька страхових випадків не може виходити за межі страхової суми, що обумовлена договором страхування, і перевищувати прямі збитки. Страхова сума відповідно до п. 4.6. договору складає 802 117,00 грн.
Відповідач, порушивши умови договору та вимоги ст. 193 ГК України, не виконав свої зобов'язання.
Розмір страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач на користь позивача складає 802 117,00 грн.
Посилання відповідача на висновок № 08/09/31-01 від 21.08.2009р. спеціаліста Дзюби В.В. судом до уваги не приймаються, поскільки, в матеріалах справи знаходиться висновок експертів від 14.05.2010р. № 18, щодо досліджень, які проводились з метою встановлення причин розбіжностей, в висновках вищезазначеного спеціаліста і висновках експертів НІЕКЦ при МУМВД України в Запорізькій області № 20 від 20.11.2009р. щодо причин пожежі комбайна «САТ-LEXION-460», реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.
Відповідно до цих висновків:
1. Причиною розбіжностей в висновках спеціаліста Дзюби В.В. (висновок спеціаліста №08/0931-01 від 21.08.2009р.) і висновках експертів НІЕКЦ при МУМВС України в Запорізькій області (висновки № 20 від 20.11.2009р.) про причину пожежі комбайна «САТ-LEXION-460», реєстраційний номер НОМЕР_1 полягає в тому, що ОСОБА_1 зробив помилкові висновки про відсутність акумулятора і розукомплектованості двигуна.
2. Причина розбіжностей в висновках спеціаліста Дзюби В.В. (висновок спеціаліста №08/0931-01 від 21.08.2009р.) і висновках експертів НІЕКЦ при МУМВС України в Запорізькій області (висновки № 20 від 20.11.2009р.) про очаг пожежі комбайна «САТ-LEXION-460», реєстраційний номер НОМЕР_1 полягає в тому, що ОСОБА_1 зробив помилкові висновки про причину максимальних термічних пошкоджень кабіни комбайнера, а також в тому, що, на його думку, комбайн на момент спалаху знаходився в неробочому стані (розукомплектований).
Вищезазначені висновки винесені на підставі проведення судової пожежно-технічної експертизи, яку здійснив начальник сектору вибухо-технічних досліджень відділу вибухо-технічних і пожежно-технічних досліджень НІЕКЦ при МУМВС України в Запорізькій області підполковник міліції Гончаренко А.М., який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз обставин виникнення, розвитку пожарів і дотримання вимог пожежної безпеки. Дана експертиза проводилась на підставі постанови про призначення судової пожежно-технічної експертизи № 45/12513 від 17.09.2009р., винесено замісником начальника СВ Оріхівського РВ МУМВС в Запорізькій області капітаном міліції Подоляк Д.В. по к/с № 081027, тобто дана експертиза проводилась незалежним і не зацікавленим в її результатах органом.
Враховуючи вищевикладене, вимога по стягненню 802 117,00 грн. суми страхового відшкодування є обґрунтованою та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п 22.1 договору, за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку у розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми страхового відшкодування за кожен день прострочення.
Позивачем за період 21.01.2010 р. - 20.07.2010 р. розрахований розмір пені, який складає 79 552,42 грн. (розрахунок долучено до матеріалів справи).
Згідно проведеного перерахунку пред’явленої до стягнення суми пені та враховуючи п. 3 ст. 83 ГПК України, судом в судовому засіданні встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню складає 7910грн. 10 коп. (розрахунок долучено до матеріалів справи). В решті пред’явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред’явленій необґрунтовано.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем, також пред’явлені до стягнення сума індексу інфляції в розмірі 64479,85 грн. та три відсотки річних від простроченої суми, які складають 20 701,21 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача складає 32259 грн. 87 коп., а сума 3% річних складає 20 701,21 грн. В решті пред’явленої до стягнення суми індексу інфляції слід відмовити, як пред’явленій необґрунтовано.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються викладеним і до уваги судом не приймаються.
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, в частині задоволених вимог, на підставі ст.ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, п. 3 ст. 83, ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недійсним пункт 19.2 розділу 2 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» та Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія».
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”, юридична адреса: 04074, м. Київ, вул. Резервна, 8 поштова адреса: 03150, м.Київ, вул. Димитрова, 5-Б (ЄДРПОУ 30729278, р/р 2650000017163 в ВАТ КБ “Хрещатик м. Київ, МФО 300670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»(п/р 26000178747 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ МФО 380805, ЄДРПОУ 30338510) 802 117,00 грн. суми страхового відшкодування, 7910,42 грн. пені, 32259 грн. 87 коп. суми індексу інфляції, 20 701, 21 грн. 3 % річних , 9341грн. 80коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання рішення суду “06” січня 2011р.
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет