Справа № 2-427/11

У Х В А Л А

12 січня 2011 року суддя  Зарічного  районного  суду  м.  Суми Сидоренко А.П., розглянувши  заяву  Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” про забезпечення позову в справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ПАТ „Брокбізнесбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача 10090,58 дол. США заборгованості за кредитним договором,що у гривневому еквіваленті становить 79641 грн. 92 коп., а також понесені судові витрати.

В своїй заяві про забезпечення позову банк, посилаючись на те, що автомобіль марки ВАЗ 21124, реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебуває в заставі банку, відповідач використовує не за призначенням, а для підприємницької діяльності ОСОБА_2, що негативно впливає на технічний стан автомобіля, утворює ризик його значного пошкодження або знищення, до того ж відповідач відмовляється від страхування автомобіля, просить вжити заходів забезпечення позову шляхом вилучення та передачі заставленого майна - автомобіля на зберігання Сумській філії АТ „Брокбізнесбанк”, а також ключі від автомобіля та технічний паспорт, та накладення арешту на майно відповідача.

Розглянувши заяву позивача, вивчивши матеріали справи, вважаю, що заява підлягає частковому задоволенню в зв’язку з наступним.  

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з вимогами ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати зокрема шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Позивачем не  надано суду жодних  доказів щодо необхідності забезпечення позову шляхом вилучення та передачі заставленого майна на зберігання позивачу та наявності реальної загрози невиконання судового рішення.

Що стосується заяви позивача про накладення арешту на майно, то суд приходить до висновку, що воно підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи з викладеного, є необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, в межах різниці заявленої суми позову та вартості заставленого за договором застави №134/4-ф від 21 лютого 2008 року, укладеним між АБ „Брокбізнесбанк” та ОСОБА_1, майна, що становить 28046 грн. 92 коп. (79641 грн. 92 коп. – 51595 грн.).

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:  

Заяву Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на суму 28046 грн. 92 коп.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” про забезпечення позову  в частині вилучення та передання заставленого майна на зберігання Сумській філії АТ „Брокбізнесбанк”  відмовити.

Копію ухвали направити стягувачу для подання до державної виконавчої служби Зарічного районного управління юстиції м. Суми та боржнику  для відому.

 Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в п’ятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.  У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з отримання копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

                           Суддя                               А.П.Сидоренко