Справа № 740/565/20

Провадження № 4-с/740/21/21

УХВАЛА

Іменем України

30 листопада 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Гагаріної Т.О. з участю секретаря Філоненко О.В.

вирішуючи заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Луєнка Юрія Васильовича про відвід головуючої судді Гагаріної Т.О. у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову про закінчення виконавчого провадження,

встановив:

19.10.2021 на розгляд головуючої судді Гагаріної Т.О. (протокол автоматичного розподілу судової справи від 19.10.2021) надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №64840127. Згідно прохальної частини скарги перед судом ставиться питання про визнання постанови старшого державного виконавця Ніжинського МРУ ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2021 у виконавчому провадженні №64840127 та її скасування. Розгляд скарги призначено на 09. год. 30 хв. 03.12.2021.

29.11.2021 від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Луєнка Ю.В. надійшла заява, в якій він заявляє відвід головуючій судді Гагаріній Т.О., мотивуючи його тим, що Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області під головуванням судді Гагаріної Т.О. вже розглядалась аналогічна скарга ОСОБА_3 на постанову старшого державного виконавця Ніжинського МРУ ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2021 у виконавчому провадженні №64840127 та була винесена ухвала від 25.06.2021, якою визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2021 ВП №64840127 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/740/599/20, виданого 10.03.2021. Вказана ухвала була скасована постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.10.2021 з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні скарги. Вважає, що суддя Гагаріна Т.О., постановляючи ухвалу від 15.06.2021 вже фактично висловила свою позицію щодо обґрунтованості скарги ОСОБА_3 та законності оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2021 у виконавчому провадженні №64840127.

Суд не вбачає підстав для виклику учасників.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання про відвід, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.06.2021 було задоволено скаргу ОСОБА_3 та визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2021 ВП № 64840127 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/740/599/20 виданого 10.03.2021 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечити доступ всім компетентним працівникам Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» до місця підключення будинку АДРЕСА_1 (абонент ОСОБА_3 ) до водопровідної мережі, яке знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення ними у цьому місці ремонтних робіт, спрямованих на відновлення водопостачання будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.10.2021 апеляційну скаргу старшого державного виконавця Ніжинського МРУ ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Лисенка О.С. задоволено. Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.06.2021 скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови апеляційної інстанції, ухвала суду першої інстанції скасована у зв`язку з процесуальним порушенням під час розгляду скарги, не залучення до справи іншого боржника. Доводи щодо обґрунтованості скарги, доведеності обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин по суті скарги, апеляційним судом не перевірялися. Разом з тим, зазначені обставини не перешкоджають заявниці (стягувачу) ОСОБА_3 звернутися до суду із скаргою на дію чи бездіяльність державного виконавця із зазначенням належних учасників виконавчого провадження відповідно до вимог процесуального закону.

Інститут відводу в процесуальному праві створений задля гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. ЄСПЛ неодноразово відзначав, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказувалось, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Отже, заявляючи відвід заявник повинен навести об`єктивні причини щодо наявності в діях суддів фактору зацікавленості в результаті розгляду справи або ж навести дійсні обставини, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Як на підставу для відводу головуючої судді Гагаріної Т.О. представник заявників адвокат Луєнко Ю.В. посилається на те, що суддею Гагаріною Т.О. фактично була висловлена позиція щодо обґрунтованості скарги ОСОБА_3 та законності оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 3,5 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 ст.129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Відповідно до вимог ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Частина 1 ст.6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Згідно тлумачення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: 1) забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; 2) суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Отже, для підтвердження порушення суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо), не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»;п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»;п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»;п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Хоча суд не може погодитися з доводами представника заявників щодо відводу, однак, всі обставини та обґрунтування відводу свідчать про те, що у сторони по справі, а саме у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завідомо склалася позиція та думка про необ`єктивність та упередженість головуючої судді, а отже завідомо майбутнє законне рішення у справі в будь-якому випадку стороною ставиться під сумнів.

З метою щоб у сторін не виникало будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, а також з метою виключення всіх обставин, які можуть в подальшому викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про відвід та передати справу до канцелярії суду для вирішення питання про її розгляд іншим суддею.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

задовольнити заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Луєнка Юрія Васильовича про відвід судді Гагарівної Т.О. по справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову про закінчення виконавчого провадження.

Справу передати до канцелярії суду для вирішення питання про її розгляд іншим суддею, визначеному у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О.Гагаріна