ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 р.  Справа № 2а-1812/10/0470

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук Н. В.  

при секретаріМихалевич І.М.

за участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними дій та зобов"язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (далі – відповідач або КП «ДМБТІ»), щодо відмови в реєстрації за ОСОБА_3 в реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-11089/09 від 03 листопада 2009 року – незаконними та зобов’язання відповідача зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-11087/09 від 03 листопада 2009 року.

05 лютого 2010 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 18 лютого 2010 року.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити їх повністю, а саме: визнати дії незаконними та зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Представник Відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що подані Позивачем документи не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства України.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2009 року по справі № 2-11087/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, було визнано право власності за позивачем на нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1,

18 січня 2010 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради було прийняте рішення про відмову в реєстрації. Відмову в реєстрації права власності Відповідач обґрунтував тим, що подані документи не відповідають вимогам, установленими Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення) та іншим актам чинного законодавства України.

Так, статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року № 1952 (далі – Закон України № 1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державна реєстрація прав здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав.

Також, згідно із пунктом 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України № 1952 до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Отже, підпунктом 1.4. пункту 1 Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до статті 19 Закону України № 1952 та додатку 1 Тимчасового положення, а саме пункту 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна - це рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно з роз‘ясненнями Міністерства юстиції України № 19-32/30 від 22.06.2007 р. «Щодо надання роз‘яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об‘єкти нерухомого майна» визначено, що Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов‘язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Окрім того, в цьому ж роз‘ясненні зазначено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності. Так, реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.

Тобто, виходячи із вище зазначених норм суд дійшов висновку, що Позивач виконав всі визначені чинним законодавством приписи, надав органам реєстрації права власності передбачені чинним законодавством України документи, а посилання Відповідача на підпункт 3.3 пункту 3 Тимчасового положенням є безпідставним та необґрунтованим.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій незаконними та зобов‘язання вчинити певні дії є такими, що підлягають частковому задоволенню.

 Керуючись  ст.ст. 158 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій незаконними та зобов‘язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови в реєстрації за ОСОБА_3 в реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-11089/09 від 03 листопада 2009 року – незаконними.

Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-11087/09 від 03 листопада 2009 року.

Копію постанови надіслати сторонам по справі.  

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 19 лютого 2010 року.

Суддя                       

   Н.В. Захарчук