Справа № 2-98/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    20 січня  2011 р.                                                                                                 м. Бахчисарай

    Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

судді                                       Лягіной О.В.

при секретарі                         Поліщук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення, припинення реєстрації,

                                                                ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення, скасування реєстрації. Позивач ставила питання щодо виселення відповідача з будинку за АДРЕСА_1, без надання йому іншого житлового приміщення і зняття його з реєстрації, в зв’язку із тим, що після розірвання шлюбу між сторонами відповідач ОСОБА_2 продовжує проживати у будинку, що належить позивачці на праві власності, при цьому створює для неї нестерпні умови для проживання, постійно б’є її, спричиняє  тілесні ушкодження.

             В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з тих же підстав, додатково пояснивши, що відповідач, не дивлячись на попередження, зроблене судом під час розгляду іншої справи продовжує піднімати н неї руку, залякує її пристарілу матір, утворює нестерпні умови для проживання.

          Представник позивача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні на задоволенні позову ОСОБА_1 наполягала з тих самих підстав.               

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, пояснивши, що спірний будинок він відремонтував сам і тому має право проживати в ньому. До суду з позовом до позивачки за компенсацією  частини витрат, понесених ним на ремонт будинку, він не звертався. Колишню дружину не бив, а навпаки, вона його б’є. В нього є квартира в АДРЕСА_2, яку він получив, працюючи агрономом. Але зараз в ній проживає його дочка, а сам він зареєстрований в будинку позивачки. Від свого клопотання про закриття провадження у справі відмовляється.

Суд, вислухавши сторін та представника позивачки, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

              Судом встановлено, що ОСОБА_1  на праві власності на підставі свідоцтва про право власності належить будинок за АДРЕСА_1, що був переданий їй з державного житлового фонду в порядку приватизації розпорядженням органу приватизації за № 4294 від  2.08.2004 року і 7.10.2004 року виконкомом  Бахчисарайської міської  ради на ім’я позивачки було видано зазначене свідоцтво про право власності на житловий будинок, загальною площею 39,8 кв.м., що підтверджується копією свідоцтва та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 6,7). В зазначеному будинку зареєстровані та проживають мате позивачки ОСОБА_5, з 12.12.2006 року, та відповідач ОСОБА_2,  з 18.10.2005 року, які на момент приватизації квартири були зареєстровані по АДРЕСА_3.

          В силу вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,  встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

          З матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_2, проживаючи в будинку АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 та її матір’ю з 2005 року, створює їй нестерпні умови для проживання та робить неможливим їхнє проживання в одному будинку. Зазначене підтверджується  показаннями позивачки ОСОБА_1 про те, що відповідач, її колишній чоловік, зловживаючи алкоголем, часто влаштовує скандали, б’є її, залякує її матір, через що вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів. Зазначене підтверджується даними відмовних матеріалів, оголошених в судовому засіданні, а також даними протоколу про адміністративне правопорушення від 1.12.2008 р. та постановою суду від 17.12.2008 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

          Крім того, зазначене підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7, який в суді показав, що є рідним дядьком позивачки і йому з її слів та слів її матері (яка є його рідною сестрою) відомо, що ОСОБА_2 часто влаштовує скандали, дереться, через що племінниця викликає міліцію, бачив її одного разу в крові, вона залишалася в нього вдома на ніч, оскільки боялася йти додому. Сестра просила зробити на дверях її кімнати замок, так як також боїться колишнього зятя. Він спробував якось поговорити з ОСОБА_2, однак останній почав стукати кулаками по столу, нецензурно виражатися, виказувати погрози в адресу сестри та племінниці.

          Згідно зі ст. 116  ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

          Відповідно до п. 17 постанови Пленуму ВСУ за №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, яки систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що  застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів і т.і. (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення)

          Таким чином, позивачкою не надано даних про  попередження ОСОБА_2 про недопустимість вказаної вище поведінки, що робить неможливим задоволення її позову з цих підстав, однак, що в майбутньому не позбавляє її права знову звернутися до суду з підстав, викладених у ст. 116 ЖК України.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими  і такими, що  підлягають задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_2 при розгляді цивільної справи за № 2-1368/09 був попереджений про недопустимість вказаної вище поведінки, що підтверджується рішенням суду за вказаною справою, однак належного висновку не зробив, продовжує створювати позивачці нестерпні умови для проживання у будинку.

Довід відповідача щодо його права на проживання у будинку через те, що  за його допомогою було поліпшено побутові умови, збільшилась вартість будинку внаслідок робленого ним ремонту, не є спроможнім, оскільки за вказаних обставин у ОСОБА_2 виникло лише право ставити питання щодо стягнення з позивачки певної грошової суми, витраченої на ремонт. З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що з такими вимогами він не звертався ні до ОСОБА_1 безпосередньо, ні до суду.

На підставі ст. 116 ЖК України, ст. 391 ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд

                                                       ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

              В решті частини позову відмовити.

                    Рішення може бути оскаржене  в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний  суд АРК шляхом подання протягом  10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: