Справа № 2 -а- 62

2011 рік

 П О С Т А Н О В А   

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14  січня 2011  року.   Суддя  Теофіпольського  районного  суду  Хмельницької  області      СТЕЦЮК  І.С.  розглянувши у порядку скороченого провадження  справу за  адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Теофіпольської  районної  державної адміністрації Хмельницької області  про стягнення  недоплаченої  разової  щорічної  допомоги  учаснику війни    

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1  звернулася   в  суд в порядку цивільного судочинства  із   позовом   до Управління  праці та соціального забезпечення  Теофіпольської районної  державної  адміністрації  Хмельницької області про  стягнення  недоплаченої  разової  щорічної  допомоги  до 5 травня  як учаснику війни  вказуючи  що виплата  цієї допомоги передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»однак  протягом      2005-2010 років виплачувалась їй не в повному обсязі, у зв’язку з чим утворилася заборгованість в розмірі  7948 грн. 00 коп., яку вона просить стягнути відповідача.     

 Ухвалою  Теофіпольського  районного суду від  8  вересня 2010 року за вказаним цивільним позовом було відкрито провадження у справі. Однак  ухвалою суду від 31  грудня 2010 року провадження у справі  було закрито у зв’язку із тим, що вказаний  спір необхідно  вирішувати  у порядку  адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 31 грудня 2010 року  за  позовом  ОСОБА_1 відкрито провадження у  адміністративній справі. Цією ж ухвалою суд поновив позивачці строк  звернення до суду.  

Згідно вимог ст..  183-2 КАС України розгляд справи проводиться у порядку скороченого провадження на підставі доказів які є у справі  а тому сторони у судове  засідання  не викликалися.  

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.   

Судом встановлено, що позивачка є учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –учасників війни, що підтверджується посвідченням серії  НОМЕР_1.   

Відповідно до   пункту 20  ст. 14  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»розмір разової щорічної грошової допомоги учасникам війни становить три мінімальних пенсій за віком.  

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.  

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законами України про державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 25.03.2005 року у розмірі прожиткового мінімуму, який щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет на відповідний рік (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 p.).   

Обов'язки щодо здійснення виплати щорічної одноразової допомоги Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(частина 1 ст. 17 Закону) покладені на органи праці та соціального захисту населення за місцем проживання пенсіонерів або місцем отримання грошового утримання. В даному випадку таким органом є Управління праці та соціального захисту населення Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оцінюючи обставини справи у їх сукупності суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивачки про стягнення допомоги до 5 травня 2009 року та до 5 травня 2010 року.

Дія  закону  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»була  призупинена Законами  України  про Державний бюджет на 2009 -2010 роки.  

Рішенням  Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року  визнано такими , що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ст.29, п.13 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими  було визначено  розмір щорічної  разової  допомоги, передбаченої  Законом  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та  зупинено дію даного закону в частині виплати  разової грошової допомоги  у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № - 10-рп/2008 р. вищевказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

З того часу відновили дію положення ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у попередній редакції, які у 2009-2010 роках не змінювались.

Законами України  про Державний бюджет України на 2009 рік та на 2010 рік  розмір мінімальної пенсії  встановлений  в сумі, відповідно 498 та 706 грн.  Виходячи із того що вказана допомога  позивачці повинна виплачуватися  в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком  позивачка у 2009 році повинна була одержати вказану допомогу в сумі  1494 грн.      (498  грн. х 3=1494 грн.), а у 2010 році 2118 грн. (706 грн. х 3 = 2118 грн.)  

Однак, як встановлено із позовної заяви та із заперечень відповідача  до 5 травня 2009 року позивачка вказану допомогу отримала в сумі  70 грн., а до 5 травня 2010 року в сумі  120 грн.

Виходячи із наведеного суд приходить  до висновку про те, що недоплачена   частина цієї допомоги   до 5 травня 2009 року складає 1424 грн. (1494 грн. –70 грн. = 1424 грн.) а  до 5 травня 2010 року 1998 грн. ( 2118 грн. –120 грн. = 1998 грн.

Аналогічні позовні вимоги позивачки за 2005-2006 роки задоволенню не підлягають з наступних підстав.   

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього закону здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджетів, ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що видатки держави на загальносуспільні потреби, в тому числі виплату одноразової щорічної грошової допомоги, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.   

Згідно ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року, розмір щорічної разової допомоги учасникам війни в 2005-2006 роках складав 50 грн. Згадане вище Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення соціальних виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», набрало чинності з моменту прийняття і не розповсюджується на правовідносини, які існували до 9 липня 2007 року.   

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Із  заперечень  відповідача,  довідки відповідача від  14  січня 2010 року  № 178 встановлено що вказану допомогу у 2005 році  позивачка отримала  13 квітня, а   у 2006 році  12 квітня.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у спосіб та межах наданих йому повноважень, з дотриманням вимог діючого в 2005-2006 роках бюджетного законодавства.

Щодо вимог про стягнення допомоги за 2007 та 2008 роки суд виходить з наступного.

Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007, 2008 роки дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги  не дає підстав для задоволення позовних вимог оскільки ці рішення були прийняті після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.  

Водночас, згідно ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів України Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного суду України не має зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після його прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня.

У відповідності до ст. 17-1 Закону України  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня звернутись за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюються виплата.

Таким чином в період з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року та в період з 1 січня по 21 травня 2008 року Закони України  „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закон України «про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України»  були  чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що, право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня; у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.  

Як вбачається з матеріалів справи позивачка отримала зазначену допомогу  17 квітня  2007 року   та  21 квітня 2008 року.  

          На момент виникнення спірних правовідносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів за 2007 та 2008 роки положення Законів України  про Державний бюджет  України на 2007 та 2008 роки  були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Тому суд  приходить до висновку, що відповідач правомірно керувався Законами України  про Державний бюджет на 2007 рік та на 2008 рік при виплаті позивачу разової щорічної допомоги як учаснику війни і така допомога була виплачена їй у повному розмірі.

У  зв’язку із цим  позовні вимоги         ОСОБА_1  про  стягнення допомоги за 2007 та 2008 рік  задоволенню  не  підлягають.

При вирішенні  позову суд також враховує й те, що зазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня і чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат даних допомог при подальшій зміні їх розміру.

Керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням  Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду  України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008,  ст. ст.  158 - 163, 186, 254 КАС України,  районний суд  

П О С Т А Н О В И В

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Теофіпольської  районної  державної адміністрації Хмельницької області  про стягнення  недоплаченої  разової  щорічної  допомоги  учаснику війни    задовольнити частково.   

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення   Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області  виплатити  ОСОБА_1  недоотриману частину одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни  до 5 травня 2009 року  в розмірі  1424 грн. 00 коп. а до 5  травня 2010 року  в сумі1998 грн. 00 коп. а всього в сумі  3422  грн.  00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

Відповідно пункту восьмого частини шостої ст.. 183-2 КАС України  Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі зобов’язане виконати постанову негайно.

          Апеляційна скарга на постанову суду  може бути  подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду   через районний суд протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення.  

           Головуючий