Справа № 2-а-46

2011  рік        

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          10  січня 2011  року.   Суддя  Теофіпольського  районного  суду  Хмельницької  області      СТЕЦЮКА  І.С.  розглянувши у порядку скороченого провадження      справу   за  позовом   ОСОБА_1, ОСОБА_2  до  Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі Хмельницької області  про стягнення недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги   дітям війни

В С Т А Н О В И В

Позивачі звернулися  до   суду  із  позовом  до відповідача  про   стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни вказуючи що вона з 1  серпня 2010 року всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  виплачувалася їм у неповному об’ємі.   

У  зв’язку із цим просили суд  стягнути з відповідача на їх користь  невиплачену допомогу за  період з 1  серпня по 31  грудня  2010 року. Згідно вимог ст..  183-2 КАС України розгляд справи проводиться у порядку скороченого провадження на підставі доказів які є у справі  а тому сторони у судове  засідання  не викликалися.

У письмових запереченнях на адміністративний позов представник  відповідача позовні    не визнала   з тих підстав, що фінансове забезпечення вказаних виплат  здійснюється за рахунок Державного бюджету України а  кошти для проведення цих виплат у повному об’ємі  Пенсійному фонду України не надходили. Крім цього  позивачам проводилися вказані  доплати  в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Дослідивши матеріали справи суд приходить  до висновку про те, що позов підлягає   задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачам на 2 вересня 1945 року не сповнилося 18 років  а тому на них поширюється дія Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»у тому  числі положення ст.. 6 цього Закону відповідно якої вони мають право на отримання щомісячної соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджуються копіями паспортів та копіями  пенсійних посвідчень  позивачів з відміткою «дитина війни»або ж довідками  про те, що  відповідачі  користуються пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» які є у матеріалах справи.

Дана обставина визнана сторонами і у суду немає сумніву щодо її достовірності та добровільності її визнання.

Враховуючи  зазначений  статус  позивачів вони відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  мають право на отримання  державної соціальної  підтримки, а саме підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень  відповідача  встановлено, що виплату позивачам цього підвищення до пенсії  відповідач не здійснює через відсутність у нього коштів  для розрахунку цих підвищень до пенсії для категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Зі змісту ст.. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни»встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове  утримання чи державна соціальна допомога що виплачується замість пенсії підвищуються на 30%  мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється  за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст.. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені крім  випадків передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України»звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України гарантується.

          Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії суд вважає  безпідставним.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх  конституційних прав.

За змістом ст.. 48 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на  забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус  дитини війни, зокрема  їм надано право на отримання доплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії.

Відповідно до ч. 2  ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до  законів України.

Згідно  абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний  фонд України, затвердженого Президентом України від  1  березня 2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення  на Пенсійний фонд України покладено  обов’язки щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах,  містах і районах  у містах, яке затверджене постановою   правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за №  8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами пенсійного фонду України підвідомчими, відповідно,  головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему  органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже,  обов’язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачам 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати суд приходить до висновку, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Аналіз приписів Конституції України та наведених вище нормативно-правових  актів свідчить про те, що посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачами є безпідставними  оскільки відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України            «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідачем покладених на нього зобов’язань так як реалізація особою права, що пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах  національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).  

Оскільки правові положення, які передбачають виплату щомісячного підвищення до пенсії дітям війни є чинними, а позивачі належать до вказаної групи осіб і мають право на її отримання  органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Крім того відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не  доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для  забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплат позивачам доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.  

Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання   своїх  зобов’язань  або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення   позивачам виплат,  гарантованих їм Конституцією України не є  підставою для відмови у задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності  відповідача.   

Суд  відхиляє  вимогу  відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позову через пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду з позовом.  Згідно статті 99 КАС України  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного  суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Позивачі звернулися в суд   24  грудня 2010 року і просять провести стягнення недоплаченої допомоги за період з 1  серпня по 31 грудня 2010 року тобто за  п’ять місяців. Тому суд не вбачає  порушення строку звернення до суду  за захистом  права щодо отримання   доплат згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Виходячи із викладеного суд вважає що вимога відповідача про   застосування строку позовної давності при таких обставинах є неправомірною  і такою, що порушує законні права позивачів.  

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст..  6, 7,  11, 71, 86, 100, 159-163, 167,  186 КАС України, ст..ст. 3. 6,  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007  та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року

П О С Т А Н О В И В

          Позов  ОСОБА_1, ОСОБА_2   до  Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі Хмельницької області  про стягнення недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги   дітям війни задовольнити.

          Визнати  бездіяльність Управління Пенсійного фонду у Теофіпольському районі Хмельницької області щодо не нарахування та не виплати на користь   ОСОБА_1, ОСОБА_2     підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період  з 1  серпня по 31 грудня  2010 року включно протиправною.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському  районі Хмельницької  області  провести нарахування та виплату на користь  ОСОБА_1, ОСОБА_2     підвищення до  пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни»за період з 1   серпня 2010 року  виходячи  з розміру  пенсії за віком, встановленого  абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

          Відповідно пункту восьмого частини шостої ст.. 183-2 КАС України  Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі зобов’язане виконати постанову негайно.

          Апеляційна скарга на постанову суду  може бути  подана до Львівського апеляційного адміністративного суду   через районний суд протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення.  

Головуючий