справа №619/5744/21

провадження №3/619/1889/21

ПОСТАНОВА

іменем України

06 грудня 2021 року                                         м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Кононихіна Н.Ю.,

розглянув матеріали, які надійшли від заступника начальника відділу поліції № 3 з превентивної діяльності ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина РФ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,

встановив:

09.11.2021 інспектором СРПП ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Луговським В. складено протокол серії ВАБ № 707538, згідно даним якого 09.11.2021 о 12 год 30 хв ОСОБА_1 знаходився за адресою: автодорога Харків-Щербаківка 39 км, самовільно залишивши місце самоізоляції, на якій перебував після перетину кордону на в`їзд до України з РФ, де перебував більше 7 днів за останні 14, чим порушив постанову КМ України № 1236 від 22.03.2021.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення 02.12.2021 на сайті судової влади України оголошення про виклик особи.

Крім того, ОСОБА_1 був обізнаний про складання у відношенні нього протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно розгляд справи у Дергачівському районному суді, про що маються відповідні дані у протоколі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що судом вичерпані заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 , який являється громадянином іншої країни, про час та місце розгляду справи, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ст. 252 КпАП України оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Слід зазначити, що стаття 44-3 КУпАП за своїм змістом є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за цією статтею обов`язковим є посилання на спеціальні норми законодавства, зокрема Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», інші акти законодавства, а також рішення органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

ОСОБА_1 ставиться в провину порушення Постанови КМУ № 1236 від 22.03.2021 (далі Постанова) без посилання на конкретний пункт постанови, який останнім був порушений.

Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

При цьому, постановою з 17 червня 2021 року на території України встановлюється зелений рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації.

Пунктами 5, 6 Постанови передбачено, що самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19. З метою протидії поширенню COVID-19 та моніторингу самоізоляції використовується електронний сервіс Вдома Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - система).

В п.п. 3 п. 7 цієї постанови зазначено, що самоізоляції підлягають особи, які перетинають державний кордон на в`їзд в Україну. Особа, яка підлягає самоізоляції у зв`язку з перетинанням державного кордону або контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них, зобов`язана встановити та активувати мобільний додаток. У разі неможливості встановлення такого мобільного додатка особа підлягає обсервації. Посадові особи Державної прикордонної служби перевіряють встановлення та активацію особами мобільного додатка під час перетину ними державного кордону або контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них.

Згідно з п. 8 Постанови до системи вноситься інформація про осіб, які потребують самоізоляції Адміністрацією Державної прикордонної служби - про серію та номер паспортного документа та дату перетину особою державного кордону.

Відповідно до п. 11 Постанови, у разі здійснення особою самоізоляції до системи вноситься інформація про: 1) прізвище, ім`я, по батькові особи; 2) стать; 3) дату народження; 4) визначене особою місце самоізоляції (у разі ненадання особою відомостей про місце самоізоляції місцем самоізоляції вважається зареєстроване місце проживання особи); 5) зареєстроване місце проживання особи; 6) засоби зв`язку (номер телефону); 7) місце роботи, заклад освіти із зазначенням їх адрес; 8) наявність можливості забезпечення піклування про особу іншими особами; 9) стан здоров`я (зокрема про перебіг хвороби COVID-19, результати досліджень за методом полімеразної ланцюгової реакції, про госпіталізацію особи); 10) контактних осіб (за наявності); 11) строк самоізоляції.

Порядок поміщення ОСОБА_1 на самоізоляцію дотриманий не був.

З матеріалів провадження не вбачається, що ОСОБА_1 був внесена до даної системи, а тому і стверджувати про порушення ним карантину не можливо.

Суд зазначає, що правова позиція по справі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом, а обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Вищевикладене свідчить про те, що працівниками Національної поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.

Отже, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, до того, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях зазначив, що він не був обізнаний про порушення ним самоізоляції.

У зв`язку з чим суд позбавлений установити дійсність обставин зазначених у протоколі для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя,

постановив:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Суддя Н. Ю. Кононихіна