Справа № 752/22214/16-ц

Провадження № 4-с/752/47/21

У Х В А Л А

20 жовтня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Бондар І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Бондаренка Максима Васильовича, про визнання дій старшого державного виконавця, ОСОБА_2 неправомірними, скасування постанови, заінтересована особа ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Бондаренка М.В., в якій просила суд визнати дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бондаренка М.В. - неправомірними, а постанову № 57116426 від 15.02.2019 року про арешт майна боржника - незаконною, та зобов`язати державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в провадженні якого перебуває виконавче провадження № 57116426, скасувати постанову № 57116426 від 15.02.2019 року про арешт майна боржника.

В обґрунтування заявлених у скарзі вимог ОСОБА_1 вказала про те, що 12.07.2018 року Апеляційний суд міста Києва своєю постановою частково задовольнив апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 , а саме рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2018 року в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_3 (за його апеляційною скаргою) змінено: зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначено способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 наступним чином: перший місяць: 1) щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.. 2) щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., без присутності матері ОСОБА_1 ; з другого місяця: 1) 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п`ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., 2) 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00. хв. суботи, 3) з 1-го по 15-те липня щороку, на день народження дитини - спільне святкування з урахування бажання дитини.

Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист з примусового виконання вищевказаного судового рішення, який перебуває на примусовому виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві (наразі - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - виконавче провадження № 57116426.

15.02.2019 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бондаренком М.В. у межах виконавчого провадження № 57116426 було винесено постанову про арешт майна, що належить боржнику (тобто ОСОБА_1 ).

Заявник скарги у своєї скарзі вказала, що вказана постанова державного виконавця їй не направлялась у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року. Окрім того, в обґрунтування неправомірності дій відповідача по винесенню постанови про арешт майна боржника від 15.02.2019 року ОСОБА_1 вказала, що у заяві про відкриття (відновлення) виконавчого провадження стягувач не зазначив конкретне майно боржника, на яке він просить накласти арешт, а тому державний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови від 15.02.2019 року, якою накладено арешт на все майно боржника без його ідентифікації, так як такі заходи унеможливлюють визначення вартості майна та визначення співмірності із розміром грошової суми, що нібито підлягає примусовому стягненню. ОСОБА_1 також зазначила, що норми Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають можливості накладення арешту на майно боржника при виконання рішення немайнового характеру.

24.10.2019 року відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 та витребувано у державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бондаренко М.В. засвідчену належним чином копію матеріалів виконавчого провадження № 57116426.

14.09.2021 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшли пояснення до скарги ОСОБА_1 , подані представником заявника скарги - адвокатом Поліщук В.С., в яких остання зазначила про протиправність постанови про арешт майна від 15.02.2019 року, оскільки винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника повинно бути спрямовано на забезпечення виконання рішення саме майнового характеру, а намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення немайнового характеру за допомогою заходів, які прямо не передбачені законом є втручанням у право боржника на мирне володіння майном. Також у поясненнях від 14.09.2021 року сторона заявника скарги зазначила, що оскільки у виконавчому провадженні № 57116426 виконується рішення немайнового характеру (а саме щодо встановлення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини), той оскаржувана постанова про арешт на майно боржника від 15.02.2019 року у виконавчому провадженні № 57116426 є незаконною та підлягає скасуванню, а дії старшого державного виконавця, ОСОБА_2 , щодо винесення такої постанови є неправомірними.

20.20.2021 року до суду надійшло клопотання представника заявника скарги ОСОБА_1 - адвоката Поліщук В.С. про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її представника, з проханням задовольнити скаргу ОСОБА_1 у повному обсязі, з урахуванням пояснень від 14.09.2021.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, з будь-якими клопотаннями щодо відкладення розгляду скарги до суду не зверталися.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, відповідно до правил ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджають її розгляду.

З огляду на викладене та відповідно до правил статті 450 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Бондаренка М.В. за відсутності заявника скарги та заінтересованих осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 і ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Обов`язковий характер судового рішення, постановленого іменем держави, підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню в Україні режиму законності. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, що ст. 6, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, відкритий і швидкий розгляд, залишила реалізацію судових рішень без захисту.

Відсутність гарантій виконання судового рішення в розумінні ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії сторонам на справедливий, відкритий і швидкий розгляд.

Примусове виконання судових рішень в Україні регулюється Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, право доступу до суду, що гарантується статтею 6 §1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суд м. Києва від 24.01.2018 року частково задоволено позов ОСОБА_3 : усунуто ОСОБА_3 перешкоди у виховуванні та спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичних побачень. Визначено способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожної середи з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; кожної суботи з 10 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв.; протягом перших двох місяців зустрічі проводити у присутності матері та фахівця із соціальної роботи у рекреаційних зонах і місцях дитячого дозвілля та протягом зазначеного періоду, відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. У подальшому, без присутності матері та фахівця. Відмовлено у задоволенні її зустрічного позову про визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.07.2018 року у справі № 752/22214/16-ц рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2018 року в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_3 (за його апеляційною скаргою) змінено: зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 наступним чином: перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.. щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., без присутності матері ОСОБА_1 ; з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п`ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00. хв. суботи, з 1-го по 15-те липня щороку, на день народження дитини - спільне святкування з урахування бажання дитини. У решті рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 24.01.2018 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

23.07.2018 року Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист з виконання вищевказаного судового рішення, який з 26.04.2019 року перебуває на примусовому виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві - виконавче провадження № 57116426.

Виконавчий лист № 752/22214/16-ц зобов`язує боржника утриматися від вчинення певних дій, а саме не чинити ОСОБА_3 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

15.02.2019 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бондаренко М.В. у межах виконавчого провадження № 57116426 було винесено постанову про арешт всього майна боржника - ОСОБА_1 ..

Постанову від 15.02.2019 р. № 57116426 про арешт майна боржника державний виконавець мотивував з посиланням на пункт шостий частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та на положення частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Як видно зі змісту пункту шостого частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим же Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, аналіз положень ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що рішення суду про стягнення коштів та рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії є різними за своєю правовою природою, тому для цих рішень встановлено різний порядок їх виконання.

Тобто, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості накладення арешту на майно боржника при виконанні рішення немайнового характеру, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення немайнового характеру за допомогою заходів, які прямо не передбачені законом є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/22214/16-ц від 04.03.2020 року (провадження № 61-21694 св 19).

Відповідно до ч.4 ст. 236 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Крім того, порядок здійснення виконавчих дій державним виконавцем врегульовано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2020 року.

Відповідно до розділу IX інструкції «Виконання рішень немайнового характеру» також визначено, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом. Якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклику час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Доказів вжиття державним виконавцем всіх передбачених законом заходів щодо виконання судового рішення - постанови Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2018 року, що носить характер немайнового в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, вказаного вище старшим державним виконавцем - Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бондаренком М.В. не враховано, оскільки за своєю суттю рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 24.01.2018 року, у не зміненій при апеляційному перегляді частині, та постанова Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2018 року, які перебувають на примусовому виконанні, носять немайновий характер й закон прямо не передбачає можливість накладення арешту на майно боржника як способу забезпечення виконання рішення немайнового характеру, тому відповідач має застосовувати тільки ті заходи, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», і які повинні бути спрямовані на забезпечення виконання рішення саме немайнового характеру.

Намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення немайнового характеру за допомогою заходів, які прямо не передбачені законом, є неправомірними. Таким чином, скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Бондаренка Максима Васильовича, про визнання дій старшого державного виконавця, ОСОБА_2 неправомірними, скасування постанови, заінтересована особа ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (наразі - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренка Максима Васильовича неправомірними, а постанову № 57116426 від 15.02.2019 року про арешт майна боржника ( ОСОБА_1 ) - незаконною.

Зобов`язати державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (наразі - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в провадженні якого перебуває виконавче провадження № 57116426, скасувати постанову старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві (наразі - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренка Максима Васильовича № 57116426 від 15.02.2019 року про арешт майна боржника ( ОСОБА_1 ).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Г. Плахотнюк