__________________________________________________________________

Справа №  2-514/11

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 січня  2011 року             Приморський районний суд міста Одеси в складі:

           головуючого           –судді Турецького О.С.

           при секретарі            Курченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за   позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,  

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 мотивуючи свої вимоги тим що між нею та  уповноваженим представником ОСОБА_3 – який є її чоловіком який діяв на підставі нотаріально оформленої довіреності, був укладений в простій письмовій формі договір про намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості у вигляді квартири під АДРЕСА_1, що розташована по АДРЕСА_1 згідно якого відповідачка ОСОБА_3 зобов’язалася продати, а позивачка ОСОБА_1, взяла на себе обов’язок купити в строк до 07 серпня 2010 року зазначену квартиру яка належить відповідачці за ціною у розмірі еквівалентному 75 000 доларів США.  

У відповідності до цього договору позивачка передала ОСОБА_3 аванс у розмірі - 15 740,00 гривень у рахунок сплати вартості зазначеної квартири за майбутнім договором купівлі-продажу.

Проте в подальшому між нею та ОСОБА_3 не був укладений договір купівлі-продажу обумовленої квартири, але відповідачі відмовляються повернути отримані від позивачці грошові кошти у розмірі - 15 740,00 гривень, незважаючи  на її неодноразові прохання.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 підтримав позов і наполягав на задоволенні повних вимог у повному обсязі, відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні оскільки він є безпідставним при цьому пояснив що правочин не був укладений з вини позивачки, яка навіть не повідомила відповідача про свою відмову прибрати квартиру, а отже у відповідності до ст. 571 ЦК України переданий позивачем завдаток залишається у відповідача.

Третя особа суб’єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_5 подала до суду власноруч написану заяву у якої наполягала на задоволенні позовних вимог позивачці та просила розглянути справу за її відсутності у судових засіданнях.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з наданого відповідачем ОСОБА_2 свідоцтва про смерть судом встановлено, що ОСОБА_3 яка була дружиною ОСОБА_2 на момент розгляду дійсної цивільної справи –померла.  

Судом встановлено, що 07 липня 2010 року між ОСОБА_2 який діяв від імені та в інтересах колишньої дружини ОСОБА_3 на підставі нотаріально оформленої довіреності серії: НОМЕР_1, та  ОСОБА_1 був укладений у простої письмової формі договір про намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості (протокол про намір укладення договору купівлі-продажу), згідно якого ОСОБА_3 зобов’язалася продати, а позивачка ОСОБА_1, взяла на себе обов’язок купити в строк до 07 серпня 2010 року квартиру під АДРЕСА_1, що розташована по АДРЕСА_1 в будинку під АДРЕСА_1 за ціною у розмірі еквівалентному 75 000 доларів США.  

У відповідності до цього договору позивачка передала ОСОБА_2 що і не заперечується ним грошові кошти у розмірі - 15 740,00 гривень у рахунок сплати вартості вищезазначеної квартири.

Позивач стверджує що передана сума представнику та чоловіку відповідача у розмірі - 15 740,00 гривень є авансом, а відповідач стверджує, що ця сума є завдатком який відповідно не повертається якщо основний договір купівлі-продажу не відбувся з вини позивачки.

Вирішуючи даний  спір, суд виходить з того, що згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухоме майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, згідно до положень ст. 635 ЦК   України   попередній   договір  укладається у формі основного договору, згідно з ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю, так згідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою утриманням і завдатком, отже аванс не є видом забезпечення зобов’язання, більш того згідно умов ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, а якщо не буде встановлено що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком вона є авансом.

Таким чином договір про завдаток є невід’ємною складовою майбутнього договору і повинен бути укладений у формі,  встановленої для укладання основного договору, а договір авансу лише посвідчує передачу грошових коштів. Саме тому аванс підлягає обов'язковому поверненню у всіх випадках невиконання договору незалежно від вини сторін.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що фактично  07 липня 2010 року між ОСОБА_2 який діяв від імені та в інтересах своєї дружини ОСОБА_3 на підставі нотаріально оформленої довіреності серії: ММ 796254, та ОСОБА_1 був укладений попередній договір про намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості у вигляді квартири під АДРЕСА_1, що розташована по АДРЕСА_1 в будинку під АДРЕСА_1, а отже у відповідності до ч.1 ст. 220 ЦК України цей попередній договір є нікчемним у зв’язку із недодержанням сторонами вимоги закону його нотаріального посвідчення, тому одержані за цим попереднім договором грошові кошти в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна вважаються авансом та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.  

Разом з тим задовольняючи позовні вимоги позивача суд стягує з відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 120 гривень та державного мита в розмірі 157,40 гривень, що взагалі складає 277,40 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 216, ч.1 ст.220, ст.ст.533, 546, ч.1 ст.635, ст.657, ч.2 ст. 570 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,209, 212, 214,215 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі - 15 740(п'ятнадцять тисяч сімсот сорок) гривень 00 копійок та судові витрати в сумі - 277,40 (двісті сімдесят сім) гривень та 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

Суддя                                                                                                               О.С.Турецький