ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
28.08.2006 року Справа № 24/35ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Перлова Д.Ю.
суддів Лазненко Л.Л.
Якушенко Р.Є.
за присутністю секретаря
судового засідання Шабадаш Д.С.
та за участю
представників сторін:
від позивача Маіор М.В., дов. від 10.05.06 № 1005/06-1,
Роднянська Л.І., дов. від 10.05.06
№ 1005/06-2
від 1-го відповідача Щочка В.М., дов. від 12.01.06 № 4644/10,
Погорецький В.В., дов. від 02.06.06
№ 15296/10
від 2-го відповідача не прибув
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової
інспекції в Луганській області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 26.06.06
у справі №24/35ад (суддя Рябцева О.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю
„Завод сталевої дробі”, м. Алчевськ
до 1-го відповідача Алчевської об’єднаної державної податкової
інспекції в Луганській області
до 2-го відповідача Відділення Державного казначейства у
м. Алчевську Луганської області
про стягнення 288552 грн. 00 коп.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод сталевої дробі” (далі –ТОВ „Завод сталевої дробі”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 288552 грн. 00 коп. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2005 року.
Постановою місцевого господарського суду від 26.06.06 позов задоволений. Мотивована дана постанова обґрунтованістю позовних вимог, ненаданням податковим органом доказів про порушення податкового законодавства контрагентами позивача при декларуванні результатів господарських операцій з ТОВ „Завод сталевої дробі”, нормами Закону України „Про податок на додану вартість” (далі –Закон про ПДВ), в т.ч. положеннями п.1.8 ст.1, п.7.7 ст.7 вказаного закону, ст. 124 Конституції України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Суд першої інстанції зазначив, що угоди між позивачем і ТОВ „Ремметбуд”, ТОВ „Сервісдонторг” і ТОВ „Домініка”, згідно яких поставлено продукцію в серпні 2005 року, в установленому порядку не визнавались недійсними, із зазначеними позовами податковий орган не звертався. Також місцевий господарський суд відхилив доводи 1-го відповідача як такі, що не ґрунтуються на законодавстві.
Алчевська об’єднана державна податкова інспекція в Луганській області (далі –Алчевська ОДПІ) не погодилася з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволені позову.
В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на положення ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон №2181), ст. ст. 1, 7 Закону про ПДВ, Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, в т.ч. ст.ст. 2, 10, 11-1, 13 цього закону, ст.ст. 1, 9 Бюджетного кодексу України, ст. 42 Господарського кодексу України, ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник стверджує, що у зв’язку з не підтвердженням факту надмірної сплати ПДВ до бюджету законних підстав для задоволення позову не має. Також 1-й відповідач зазначає про надання суду першої інстанції інформації, яка є належним доказом з огляду на положення ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України на обґрунтування позиції Алчевської ОДПІ.
2-й відповідач будь-яких заперечень або пояснень на апеляційну скаргу не має.
Позивач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити оскаржувану постанову без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Відділення Державного казначейства у м. Алчевську Луганської області листом від 10.08.06 №581 просить розглянути справу без присутності представника 2-го відповідача.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників позивача та 1-го відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість в Алчевській ОДПІ, про що 21.01.04 отримано свідоцтво № 16275796 НБ № 194334, індивідуальний податковий номер 328040612065 (а. с. 30).
ТОВ „Завод сталевої дробі” у строк, встановлений Законом №2181, представив 1-му відповідачу декларацію з ПДВ за серпень 2005. Разом із вказаною декларацією позивач подав розрахунок суми бюджетного відшкодування і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
За даними поданої декларації усього податкових зобов’язань (рядок 9) 213771 грн., усього податкового кредиту (рядок 17) 557506 грн. Різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту мала від’ємне значення і склала 343735 грн.
Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25) 380444 грн., у т.ч. на рахунок платника у банку (рядок 25.1) 380444 грн.
Алчевська ОДПІ на виконання вимог Закону про ПДВ здійснила заходи щодо проведення документальної перевірки для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, після чого складений акт від 10.11.05 №1134/234-32804063 про результати документальної перевірки ТОВ „Завод сталевої дробі” з питання правильності обчислення від’ємного значення ПДВ по деклараціям з ПДВ за липень, серпень 2005 року. Даним актом встановлено, що розбіжностей за даними платника і за даними перевірки за серпень 2005 року не існує, сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2005 року склала 380444 грн.
09.12.05 позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого ТОВ „Завод сталевої дробі” зменшив суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 380444 грн. (рядок 8.8), та збільшив суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на 380444 грн. (рядок 8.9).
29.03.06 ТОВ „Завод сталевої дробі” надало уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого позивач збільшив суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 380444 грн. (рядок 8.7), та зменшив суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на 380444 грн. ( рядок 8.10).
Управлінням Державного казначейства у Луганській області проведено часткове відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2006 року в сумі 91892 грн. шляхом перерахування цієї суми на поточний рахунок позивача (а. с. 33). Згідно листа 1-го відповідача від 10.05.06 №11897/19 уточнено, що вказана сума відшкодована по декларації з ПДВ за серпень 2005 року. Не відшкодовано позивачу 288552 грн., що підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом звірення розрахунків між ТОВ „Завод сталевої дробі” та Алчевської ОДПІ (а.с.57).
Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Пунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п. 3.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.97 № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.01 № 200/86), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.01 за № 489/5680 (далі – Порядок), платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом З0 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповідний звітний період.
Відповідно до п.6.1 Порядку суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, вважаються бюджетною заборгованістю.
Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету (п.6.2 Порядку).
Як встановлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, сума бюджетного відшкодування позивачем за серпень 2005 року визначена правильно, але відшкодування в повному обсязі не проведено.
Доводи І-го відповідача за апеляційною скаргою щодо відсутності надмірної сплати позивачем ПДВ до бюджету і порушення судом при прийнятті постанови п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ спростовуються матеріалами справи і не відповідають пп. 7.7.2, 7.7.3, 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ.
Відповідно п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Для кожного окремого платника податку надмірно сплачена ним сума визначається за правилами пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ і зазначається у податковій декларації.
Враховуючи наведені норми Закону про ПДВ, для прийняття рішення по даній справі необхідно було дослідити податкові зобов’язання позивача, операції з поставки товару між позивачем і його контрагентами, що вплинули на податковий кредит звітного періоду, але аж ніяк стосунки контрагентів позивача з їх постачальниками.
Твердження заявника апеляційної скарги щодо стосунків позивача з підприємствами, які мають ознаки „фіктивності”, відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу, документально не підтверджені.
В матеріалах справи знаходиться лист ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 06.05.06, за змістом якого доказів, які б безперечно свідчили про фіктивність підприємницької діяльності контрагентів позивача або які є підставою для визнання засновницьких документів недійсними, в інспекції відсутні (а.с.91).
За таких обставин заява Алчевської ОДПІ про зупинення провадження у справі є необґрунтованою.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого суду, що позивач правомірно заявив позов про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість з коштів державного бюджету до двох відповідачів –відділення Державного казначейства у м. Алчевську і Алчевської ОДПІ з таких підстав.
Статтею 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на органи податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлені функції державних податкових інспекцій, у тому числі здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків інших платежів.
Відтак, органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань, пов'язаних з оподаткуванням, є органи державної податкової служби, які відповідно до покладених на них законом функцій, ст.ст. 2, 3, 50 Кодексу адміністративного судочинства України є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають з платниками податку з питань оподаткування.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає, зокрема, здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Пунктом 4 “Положення про Державне казначейство України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05 № 1232, до завдань казначейства віднесено здійснення за поданням органів стягнення повернення з бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.
Згідно з п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Порядком передбачено право платників податку на зміну напрямку відшкодування.
Так, пункт 8.2 Порядку відшкодування передбачає, якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов’язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України.
Отже, висновки місцевого господарського суду за постановою ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та відповідають фактичним обставинам справи.
Підстав для скасування постанови не вбачається.
У судовому засіданні 28.08.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 104, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову господарського суду Луганської області від 26.06.06 по справі № 24/35ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 26.06.06 по справі
№ 24/35ад залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий Д.Ю.Перлов
Судді Л.Л.Лазненко
Р.Є. Якушенко