Номер провадження 2/754/2027/21

Справа №754/15682/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2021 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

за участю позивача/відповідача ОСОБА_1

за участю відповідача/позивача ОСОБА_2

за участю представника позивача/відповідача - адвоката Кухарчук А.Ю.

за участю представника відповідача/позивача - адвоката Дубчак Л.С.

за участю представника третьої особи Фесенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визначення місця приживання дітей.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.11.2020 відкрито провадження по справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що з 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживала однією сім`єю у цивільному шлюбі. Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження. 06 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. 04.11.2020 позивач подала заяву про розірвання шлюбу, станом на дату подання заяви шлюб між сторона розірвано. Позивач з ОСОБА_2 та малолітніми дітьми проживали понад двох років за адресою: АДРЕСА_1 , квартира придбана за спільні кошти подружжя, але оформлена на матір ОСОБА_2 . Після смерті матері позивачки, разом сім`єю почав проживати батько позивачки ОСОБА_5 , який хворіє на хворобу: розсіяний склероз, та потребує систематичного догляду, оскільки самостійно майже не рухається. Відповідачу не сподобалось вищевикладене, сварки стали систематичними та більше емоційними на підвищених тонах і в присутності дітей у зв`язку з чим постало питання про припинення сімейних відносин для збереження спокою та стабільного емоційного стану дітей. Однак, відповідач, наполягав на тому, щоб позивачка залишила спільне помешкання, бо воно їй не належить. У зв`язку з чим, позивачка змушена вживати заходів для збереження психологічного стану дітей, тому у період осінніх канікул, поки діти перебували у бабусі, разом із своїм батьком, який самостійно не ходив, переїхали до квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачка планувала у період канікул облаштувати квартиру для переїзду дітей, та по закінченню канікул забрати дітей до себе, або врегулювати із чоловіком питання обміну квартирами, щоб мінімізувати дітям будь які зміни під час навчального процесу, і не травмувати їх, оскільки надалі існувати у таких умовах, які створює відповідач неможливо. Однак, склалися обставини, коли усі намагання позивачки вирішити сімейну ситуацію мирним шляхом та влаштувати життя дітей, щоб діти проживали з нею не вдалося, оскільки відповідач почав погрожувати тим, що дітей не віддасть, а при будь яких спробах забрати дітей буде викликати поліцію. Однак, позивачка може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. З самого дитинства вона піклується про дітей, виховує їх у дусі поваги та любові до батька, створює всі умови для їх розвитку, робить все аби діти були успішними, доглянутими, хоче дати дітям освіту і добробут, діти дуже прив`язані до матері. Крім того, позивач визнає, що і відповідач є чудовим батьком, та бере активну участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, однак в його пріоритетах завжди є робота, і він ніколи самостійно не дбав про дітей, він не володіє інформацією про лікування дітей, особливості харчування, режим дня. Всі ці аспекти сімейного життя - завжди були на позивачці. У зв`язку з викладеним позивачка просить суд визначити місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

05.01.2021 ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з серпня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали проживати разом однією сім`єю, підтримуючи шлюбні стосунки, формуючи спільний побут та наше спільне життя. Проживаючи разом однією сім`єю, ІНФОРМАЦІЯ_2 народились наші спільні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . 06 січня 2015 року між позивачем та відповідачкою у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис. Після продажу моїми батьками свого житла, батьки придбали іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій сторони стали проживати разом. Наприкінці жовтня 2020 року відповідачка з невідомих причин залишила квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала разом з нашими дітьми. На неодноразові пропозиції повернутись до дітей ОСОБА_1 не реагувала та не пояснювала свого не бажання повернутись, разом виховувати дітей та будувати сім`ю. 14.12.2020 ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про розірвання шлюбу, бажаючи зберегти сім`ю та сімейні цінності, ОСОБА_2 було подано заяву про надання строку на примирення. ОСОБА_1 жодної допомоги по утриманню дітей не надає. ОСОБА_2 оплачує лікування, одяг, факультативні заняття. Також, ОСОБА_2 робить з дітьми уроки, проводить дозвілля, намагається всіляко розвивати їхні навички та здібності, готує їсти, прибирає, одягає. ОСОБА_1 відвідує дітей лише декілька разів на місяць та фактично не приймає участі у їхньому житті та вихованні. Згідно Акту обстеження умов проживання дітей, складеного службою у справах дітей та сім`ї Деснянського району міста Києва 11 грудня 2020 року, за адресою АДРЕСА_1 , зазначено, що для виховання та розвитку дітей створені належні умови. У дітей є окрема кімната, ліжка для відпочинку, стіл для занять. Діти забезпечені всім необхідним одягом, продуктами харчування. Умови проживання добрі, квартира обладнана необхідними меблями, побутовою технікою. В той же час, ОСОБА_1 мешкає у двокімнатній квартирі, яка не обладнана у повному обсязі всім необхідним для розвитку дітей, не може забезпечувати умови для нормального розвитку дітей у їх навчанні та не має достатнього доходу для матеріального забезпечення умов проживання дітей. ОСОБА_1 проживає в квартирі разом з своїм батьком, який потребує постійного стороннього догляду. Згідно виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5 , страждає на атрофію головного мозку, розсіяний склероз, атеросклероз нижніх кінцівок, потребує постійної сторонньої допомоги. Більше того, ОСОБА_1 працює у бібліотеці на посаді бібліотекаря, графік роботи якої не дозволяє належним чином піклуватись про дітей та свого батька. ОСОБА_2 не чинив та не чинитиме жодних перешкод для спілкування матері із сином та донькою і готовий, зі свого боку, усіма силами сприяти тому, щоб діти не були позбавлені піклування матері. У зв`язку з викладеним просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 .

05.01.2021 до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_2 , відзив є ідентичним до змісту зустрічного позову, який 05.01.2021 надійшов до Деснянського районного суду міста Києві від ОСОБА_2 .

Відповідно до ухвали внесеної до протоколу судового засідання від 15.01.2021, судом було вирішено прийняти до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей.

19.01.2021 до суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 відповідно до якої зазначено, що батько позивачки ОСОБА_1 перебував у важкому стані, та із введенням карантину та обмеженням пересування, усі члени сім`ї опинилися у замкнутому просторі, та усі нетипові прояви сімейних відносин і сімейного піклування ОСОБА_2 почав проявляти при дітях, що зумовило необхідність вживати рішучих дій, щодо припинення шлюбних відносин та цивілізованого вирішення питання про визначення місця проживання дітей. Щодо придбаної квартири по АДРЕСА_1 , придбання вказаної квартири були використані усі кошти, які були набуті сторонами в інтересах сім`ї під час шлюбу, однак за вказівкою ОСОБА_2 , квартира АДРЕСА_3 була зареєстрована на його матір ОСОБА_6 , що на даний час призвело до неможливості включення такої квартири до поділу у судовому порядку. Відповідач не надав жодного доказу того, що має на відповідній правовій підставі житло для забезпечення потреб для проживання малолітніх дітей, та не надав доказів, які надають йому право використовувати квартиру АДРЕСА_4 , власної квартири у ОСОБА_2 не має. Відповідач зазначає неправдиву інформацію про те, що прийняте та реалізоване позивачкою рішення про припинення шлюбу та пред`явлення позову про його розірвання було несподіванкою для відповідача, просто це було єдине рішення за усе подружнє життя, яке позивачка прийняла самостійно та зважено, незважаючи на усі труднощі та негаразди, які виникли і які ще доведеться подолати. Тому у період осінніх канікул 2020 року поки діти проживали у бабусі із дідусем, позивачка переїхала із спільного помешкання до власної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , для облаштування побуту та підготовки помешкання для проживання дітей, розраховувала на наявність у відповідача розуміння недопустимості розлучення дітей із матір`ю, на допомогу у облаштуванні побуту та допомогу у вихованні дітей, оскільки не заперечує того факту, що відповідач є люблячим та хорошим батьком. Відповідач у його присутності не дасть змоги реалізувати рішення про переїзд, про припинення шлюбних відносин, про припинення ведення спільного господарства, яке йому було неодноразово озвучене, Позивач влаштовувала побут у своїй квартирі, і не могла подумати, що після закінчення канікул, відповідач як батько не дасть дітям переїхати до їх матері. Відповідач не лише не дає дітям переїхати та жити із матір`ю, а й не дає змоги бачитися. Відповідач утримує дітей як в`язнів, маніпулює дітьми, купує їм домашніх тварин - білок, та виконує усі забаганки, нав`язує дітям ідею, що «мама їх залишила» неабияк шкодить психологічному стану дітей, та вкрай негативно відобразиться на їхньому дорослому житті у майбутньому. Також, ОСОБА_1 є співвласником бізнесу ТОВ «Виробниче підприємство «Спецремонт», як і відповідач. Крім того, слід відзначити, що позивачка з 18.04.2019 по 23.10.2020 працювала на спільний бізнес ТОВ «Виробниче підприємство «Спецремонт», але виховувала та доглядала за малолітніми дітьми, інколи без виплати заробітної плати за бажанням власника бізнесу, та без коштів на існування, однак дбала про розвиток сім`ї, а не про власні амбіції, допоки не стало зрозуміло, що насправді у такій сім`ї нічого немає, ні фінансової стабільності, ні поваги, ні підтримки, ні реалізації її планів та бажань. Позивачка не відмовляється та не ухиляється від участі в утриманні та вихованні дітей, не ухиляється від обов`язку фінансових витрат на дітей, та більше того саме позивачка просить визначити місце проживання дітей із нею. 20 листопада 2020 року позивачка зверталася до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про те, що ОСОБА_2 перешкоджає їй, як матері, зустрічатися із їх спільними малолітніми дітьми. 12 січня 2021 року позивачка знову звернулася і до органів опіки, органів національної поліції, Уповноваженого Президентом України із прав дитини. У зв`язки з викладеним ОСОБА_1 просить суд задовольнити первісний позов та відмовити в зустрічній позовній заяві.

02.02.2021 до суду надійшли письмові міркування щодо висновку психологічного обстеження дітей від представника - адвоката Кухарчук А.Ю. зазначила, що висновок більше нагадує «вір-переказ розмови із дітьми, аніж висновок психолога. З висновку вбачається очевидні маніпуляції дітьми. Вбачається, що очевидно особа, що надала висновок, описала не усе, що говорили діти, а тільки те, що на її погляд та на погляд батька є важливим, в той же час очевидно вбачається, що діти асоціюють нинішнє проживання з батьком та бажання жити із батьком, тільки тому, що на « ОСОБА_7 немає тварин», тобто у мами немає тварин. Також, неможливо приховати ніякими маніпуляціями у вигляді іграшок чи тварин, це страждання дітей через розлуку з матір`ю та неможливістю безперешкодного спілкування із матір`ю. Отже, висновок повинен бути оцінений судом критично, та не може бути взятий до уваги.

02.02.2021 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від представника - адвоката Кухарчук А.Ю. відповідно до якого зазначила, що сам по собі факт проживання ОСОБА_2 та малолітніх дітей, у квартирі АДРЕСА_4 , не є доказом забезпечення саме позивачем за зустрічним позовом належних умов проживання для дітей, оскільки позивач за зустрічним позовом не є власником квартири, та в силу вимог ст. 319 ЦК України не впливає на власника та не має права розпорядження такою квартирою, і не може гарантувати, що власник надав згоду на проживання дітей у квартирі, і не заявляти вимоги про виселення чи не чинить відчуження квартири. Відповідач за зустрічним позовом просить суд критично оцінити надані позивачем докази, а саме: акт №604/20 оцінки потреб сім`ї від 11.12.2020, висновок оцінки потреб сім`ї від 11.12.2020, акт обстеження умов проживання дитини від 11.12.2020. Щодо зазначеного позивачем за зустрічним позовом про те, що з народження діти повністю знаходяться на його утриманні, не відповідає дійсності, оскільки у період коли дітям виповнилось 40 днів, позивач за зустрічним позовом перебував в зоні АТО аж до липня 2015 року. Відповідачці за зустрічним позовом допомогла її матір ОСОБА_8 . Допоки відповідачці за зустрічним позовом допомагала матір, відповідачки за зустрічним позовом змушена була в інтересах сім`ї повноцінно працювати, і забезпечувати родину. Також, позивач за зустрічним позовом чинить перешкоди відповідачці в спілкування з дітьми, що підтверджується документами, а саме: заявою ОСОБА_1 (матері) від 20 листопада 2020 року до ОСОБА_2 про не перешкоджання матері в участі у вихованні та спілкуванні із дітьми; заявою ОСОБА_1 (матері) від 20 листопада 2020 року до Органів опіки та піклування про проведення бесіди із ОСОБА_2 щодо перешкоджання матері в участі у вихованні та спілкуванні із дітьми; листом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації; заявою-вимогою ОСОБА_1 (матері) від 12 січня 2021 року до Органів опіки та піклування, до Уповноваженого президента України із прав дитини, до Деснянського управління поліції; листом Уповноваженого президента України із прав дитини; заявою ОСОБА_1 (матері) про встановлення порядку побачень матері із дітьми до вирішення судового спору про визначення місця проживання дітей від 25.01.2021, черговою роздруківкою повідомлень ОСОБА_2 про відмову у побаченнях матері з дітьми. У зв`язку з викладеним представник - адвокат Кухарчук А.Ю. просила суд відмовити в задоволення зустрічного позову.

16.03.2021 до суду надійшли заперечення на письмові міркування адвоката Кухарчук А.Ю. щодо висновку психологічного обстеження від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 відповідно до яких зазначив, що Щесняк О.А. є дипломований та практикуючий психолог, який професійно та високоякісно надає психологічну допомогу. Претензії до Щесня О.А. є необґрунтованими та недоречними. Письмові міркування, адвоката Кухарчук А.Ю., повністю ґрунтуються та її суб`єктивній оцінці, оскільки адвокат не має жодного відношення до сім`ї ОСОБА_10 , більше того навіть незнайома з дітьми. Також, у адвоката Кухарчук А.Ю. відсутня психологічна освіта, тому твердження, що висновок нагадує «твір-переказ» є безпідставними. Під час здійснення психологічного обстеження дітей психолог Щесняк О.А. використовувала у своїй роботі спеціальні проективні методики, ігри та психодіагностичні завдання для дослідження пізнавальної, емоційно-вольової, особистісної сфери дітей та міжособистісних стосунків. Головною метою психологічного обстеження дітей було загальне дослідження особистостей, на основі якого психолог висунув гіпотезу про деякі їх особливості. Висновок психологічного обстеження, підготовлений психологом Щесняк Оксаною Аркадіївною є незалежним, розгорнутим, та змістовним.

17.03.2021 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача за зустрічним позовом відповідно до якої зазначено, що коли ОСОБА_1 покинула позивача за зустрічним позовом з дітьми, забрала з собою всі побутові речі та й навіть інгалятор дітей, який у зв`язку з наявністю у дітей хронічного захворювання їм критично необхідний, вчинивши таким чином економічне насильство щодо позивача за зустрічним позовом та дітей. З 25 жовтня дружина жодного разу не поцікавилася здоров`ям дітей, попри те, що діти хворіють. Твердження відповідача за зустрічним позовом, що позивач чинить перешкоду у спілкуванні є абсолютно абсурдні з огляду на те, що немає жодного способу чи механізму перешкоджати матері спілкуватися з дітьми. До того ж у дітей є мобільний телефон, на який матір за бажанням могла б у будь - який час зателефонувати, поцікавитися як діти, що вони роблять, поспілкуватися. Матір, навіть відвідуючи дітей, жодного разу не робила з ними уроки, не допомогла в приготуванні їжі, не читала з дітьми книг та не вчинила жодних дій, які б сприяли їхньому розвитку. Ще проживаючи однією сім`єю, в нас з дітьми були встановлені довірливі стосунки, ніж у дітей з ОСОБА_1 . Зокрема, це було зумовлено тим, що матір періодично дозволяла застосовувати до дітей фізичні покарання та вживала нецензурну лексику в присутності дітей. Про факти фізичного насильства, щодо дітей матір`ю вказується і у висновку психологічного обстеження дітей від 12.01.2021 психолога ОСОБА_12 . Протягом певного часу діти не розуміли чого мама пішла і відмовлялися спілкуватися з нею, але відповідач за первісним позовом постійно дітям пояснював, що незалежно чи ми з мамою проживаємо разом чи ні, ми з мамою їх любимо і піклуємося, тому мама хоче їх побачити. Як вбачається з висновку психологічного обстеження, діти мають з батьком тісних психологічний зв`язок. Батько у дітей асоціюється з підтримкою, діти довіряють свої секрети, що є найвищим виявом їхньої довіри. 3 народження дітей і по сьогодні діти повністю знаходяться на утриманні позивача за зустрічним позовом. Після народження дітей у липні 2014 році позивачу за зустрічним позовом прийшов виклик (повістка) з військкомату. Після проходження медичної комісії та інших визначених законом процедур було призвано на військову службу для участі в антитерористичній операції на сході нашої держави. Відмовитись від мобілізації не міг, оскільки, ухилення від призову під час мобілізації наступає кримінальна відповідальність, передбачена ст. 366 КК України. Позивач за зустрічним позовом йдучи на війну, залишив дружині достатньо коштів, зарплатну картку. Відтак, всі кошти, які отримав під час проходження військової служби, ОСОБА_1 використовувала на необхідні потреби як для неї, так і для дітей. Крім того, отримували кошти від оренди квартири моїх батьків, які вирішили на час мого перебування в зоні АТО в такий спосіб нас також підтримати. ОСОБА_1 не хотіла сидіти у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку, позивач за зустрічним позовом домовився зі своїми батьками та батьками дружини, що поки буду в АТО, вони допомагатимуть доглядати дітей. Відтак, жодним чином перешкоджати матері у спілкуванні та вихованні дітей не маю наміру і ніколи не буду. Однак, у випадку коли мати діє всупереч інтересів дітей, вважаю, що як батько маю обов`язок захищати інтереси дітей.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кухарчук А.Ю. в судових засіданнях вимоги первісної позовної заяви підтримала в повному обсязі, одночасно просили відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву.

ОСОБА_2 та його представник - адвокат Дубчак Л.С. заперечували щодо задоволення первісного позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, одночасно просили задовольнити зустрічний позов, посилаючись на обставини, що викладені в ньому.

Третя особа - представник Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації Фесенко Є.В. в судових засіданнях зазначила, що представник підтримує висновки №102/02/38-5953 та №102/02/38-5954 від 23.09.2021 та просить їх врахувати при ухваленні рішення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вислухавши пояснення учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з`ясованих обставинах, об`єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що первинний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у цивільному шлюбі.

07.07.2014 у сторін народились діти (двійнята): ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2191 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2192.

06 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1.

Судом установлено та не заперечувалось сторонами по справі, що на сьогодні до суду подано заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Згідно відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА, діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, судом установлено, що діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично проживають з батьком ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 02.11.2018, квартира АДРЕСА_4 , належить на праві власності ОСОБА_6 , договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В., зареєстровано в реєстрі за № 11001.

Відповідно до Заяви від 21.01.2021, ОСОБА_6 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , надала право безстрокового і безоплатного проживання у належній їй на праві власності квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 разом з дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчена приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білан Є.Г.

ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що вона була змушена переїхати до іншого житла, оскільки сімейні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склалися, виникали постійні сварки, захворів батько ОСОБА_1 , за яким потрібен був постійний догляд, всі ці обстави відображалися на дітей. Отже, для збереження психологічного стану дітей, ОСОБА_1 змінила місце проживання. Однак, на сьогодні вирішила всі свої життєві обставини та бажає, визначити місце проживання дітей з нею.

ОСОБА_2 обґрунтовуючи зустрічну заяву зазначає, що діти на сьогодні проживають разом з ним, саме він як батько займається їх вихованням, утримує їх матеріально, піклується про них. ОСОБА_1 відвідує дітей лише декілька разів на місяць та фактично не приймає участі у їхньому житті та спілкуванні. Однак, ОСОБА_2 не заперечує, щоб мама спілкувалася та піклувалася про своїх дітей, так як їм потрібна турбота мами. Однак, вважає, що краще визначити місце проживання дітей з ним, оскільки діти більше прив`язані до батька та у батька більше можливостей надати все необхідне дітям.

Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Стаття 160 СК України, передбачає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно із статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

ОСОБА_1 , має самостійний дохід, позитивна характеристика з місця роботи, психіатричних захворювань не має, наркологічних патологій не має, що підтверджується матеріалами справи, довідкою ТОВ «Клініка ім. Гальченко В.В.» м.Києва, сертифікатом про проходження профілактичного - наркологічного огляду.

ОСОБА_2 , має самостійний дохід, позитивно характеризується за місцем поживання, психіатричних захворювань не має, наркологічних патологій не має, що підтверджується довідкою КНП «КМПН лікаря №2» м. Києва, сертифікатом про проходження профілактичного - наркологічного огляду КНП «КМПН «Соціотерапія» м. Києва.

Згідно акту № 604/20 оцінки потреб сім`ї та згідно акту обстеження умов проживання дітей, виконані спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та фахівцем із соціальної роботи Деснянського районного у місті Києві центру соціальних служб проведено обстеження житлово-побутових умов проживання та оцінку потреб сім`ї, відповідно до якого зазначено, що умови для проживання та виховання малолітніх дітей створені, для дітей виділено окрему кімнату, де є двоповерхове ліжко, спортивне приладдя, шафа для одягу та речей, обладнані місця для навчання та виконання домашніх завдань, наявні дитячі речі відповідно до віку дітей, іграшки.

Згідно акту обстеження спеціаліста Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та фахівцем із соціальної роботи Деснянського районного у м. Києві центру соціальних служб проведено обстеження житлово-побутових умов проживання та оцінку потреб сім`ї, зазначено, що ОСОБА_1 , проживає в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , житло утримується у доброму санітарно-гігієнічному стані, для дітей виділена окрема кімната, де є місця для сну, письмовий стіл для навчання, стільці, шафа одягу.

За інформацією Спеціалізованої школи І ступеня № 312 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва, яку відвідують малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діти увесь період навчання у школі виглядають охайними та доглянутими, всім необхідним для навчання забезпечені. Як мати, так і батько малолітніх дітей цікавилися їх навчанням та брали активну участь у шкільному житті дітей.

Відповідно до інформації КНП «ЦПМСД № 2», діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обслуговуються в даній установі з народження, батьки дітей відповідально ставляться до виконання медичних зобов`язань по відношенню до своїх малолітніх дітей. І батько, і мати в рівній мірі (разом і по одному) супроводжували дітей при зверненні до лікаря-педіатра за первинною медичною допомогою. Батьки завжди дотримувались необхідного догляду за дітьми та виконували рекомендації лікаря-педіатра.

Згідно Висновку психологічного обстеження №29 від 24.02.2021 малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , здійсненого психологом Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації зазначено, що емоційно-вольова сфера дітей нестабільна, діти травмовані ситуацією, в якій наразі перебувають. За результатами психологічного обстеження, рекомендовано з метою стабілізації психоемоційного стану дітей пройти курс корекційної роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі спеціалістом психологом; не залучати дітей до обговорення питань, що стосуються дорослих, так як це формує у дітей викривлене сприйняття ситуації і викликає тривогу; надати дітям таку інформацію щодо розлучення, яка відповідає їх віку та не включає звинуваченням одного з батьків.

Відповідно до інформації ГО «Ліга медіаторів України» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 медіаторами була проведена процедура медіації з питання визначення місця проживання дітей, під час процедури сторони домовились про разове спілкування матері з дітьми без присутності батька.

Разом з тим, з питання визначення місця проживання дітей сторони не дійшли спільних домовленостей.

Також, проводилось психологічне обстеження малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з метою визначення психоемоційного стану та особистісних характеристик дітей, особливостей дитячо-батьківських взаємовідносин, прихильності дітей до батьків та інших членів сім`ї (Висновок від 12.01.2021), наданий практичним психологом Щесняк Оксаною Аркадіївною (диплом Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова 12 ДСК №213173 від 14 червня 2011 року про здобуття кваліфікації психолога).

Суд вважає, що обидва зазначених вище Висновків, здійснені особою, яка має кваліфікацію психолога та має право на здійснення психологічного обстеження, достатньо обґрунтовані, сумнівів не викликають та не порушують інтереси дітей. Однак звертає увагу, що психологічне обстеження дітей проводилась в січні 2021 року, на то час коли мама дітей вирішила переїхати до іншого місця проживання та залишила дітей проживати разом з батьком.

Відповідно до Висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини від 23.09.2021 №102/02/38-5953, судом встановлено, що Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, вважає за недоцільне зміну місця проживання та визначення місця малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю, ОСОБА_1 .

Відповідно до Висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини від 23.09.2021 №102/02/38-5954, судом встановлено, що Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком, ОСОБА_2 .

Обставин, які б давали підстави сумніватись у таких висновках - судом не встановлені.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому, як правильно вважала колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Підсумовуючи, слід зазначити, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Всі обставини та матеріали справи, вказують на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є гарними батьками для дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен з батьків не має перешкод щодо встановлення проживання дітей разом з ним.

Разом з тим судом установлено та підтверджено представником Служби у справах дітей, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були вислухані не тільки психологами, а і працівниками Служби у справах дітей під час вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, саме їх думка та бажання покладені в основу у Висновках з ким із батьків доцільно визначити місце проживання. Діти продовжують розглядати батька та матір як цілісну сім`ю, однак мають тісний емоційний зв`язок більше з батьком, чим з матір`ю та мають бажання проживати разом з батьком.

Враховуючи викладене вище, дослідивши матеріали справи, беручи до увагу висновок Служби у справах дітей 102/02/38-5954 від 23.09.2021, думку дітей щодо бажання проживати разом з батьком, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з батьком ОСОБА_2 , якнайкраще забезпечить інтереси дітей та їх волевиявлення.

До того ж, судом установлено та підтверджено учасниками справи, що Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації розглянуто питання та встановлений порядок щодо участь матері у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_1 , відповідно до графіку: вівторок з 14:00год. до 20:00год, четвер з 14:00год. до 20:00год., п`ятниця з 14:00год. та 1-3 вихідні дні. На сьогодні графік участі матері у вихованні дітей виконується сторонами.

Отже, визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з батьком не позбавляє ОСОБА_1 , як матір можливості любити свої дітей, піклуватися про них, приймати участь у вихованні дітей.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Вирішуючи даний спір, судом враховуються вказані норми матеріального права, у повному обсязі встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дітей з батьком.

Визначаючи місце проживання дітей, до уваги взяти обставинам справи, а саме, що батьком створено належні умови для виховання та розвитку дітей, він досить багато часу приділяє увагу дітям, повністю їх забезпечує, суд виходить із найкращих інтересів дітей, оскільки встановлено, що малолітні діти вже досить тривалий час проживають разом із батьком, мають не тільки прив`язаність до батька але і до свого місця проживання.

На час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дітей з мамою, що фактично призводить до зміни місця проживання дітей, буде мати більш позитивний вплив на дітей, а саме тому враховуючи інтереси дітей, які проживають в атмосфері любові, турботи, захисту, і змінювати місце проживання вагомих підстав немає.

Мама дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того з ким діти будуть проживати.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, суд вважає правильним на сьогодні визначити місце проживання малолітніх дітей сторін у цій справі з батьком, так як буде відповідати якнайкращим інтересам дітей сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дітьми, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження № 61-327цс18 відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні вимог за первісним позовом, та задоволенню вимоги зустрічного позову, а саме визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, беручі до уваги відмову в задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн.

Також суд зазначає, що під час виготовлення повного тексту рішення, судом встановлено, що при виготовлені та оголошенні вступної та резолютивної частин рішення суду допущена технічна помилка щодо зазначення дати народження ОСОБА_2 , « ІНФОРМАЦІЯ_5 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а тому відповідно до ст. 269 ЦПК України суд вважає необхідним виправити допущену описку в даті народження ОСОБА_2 та зазначити в резолютивній часині повного тексту рішення правильно: «…… з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .».

Керуючись Конституцією України, Конвенції про права дитини, статтями 157, 19, 141, 150, 151, 153, 157-159, 160, 181, 182, 184, 191, 192, 273 СК України, статтями 10-13, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач/відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач/позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37501695, місцезнаходження за адресою: м.Київ, пр-т Маяковського, 21Г.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2021.

Суддя В.В. Бабко