Справа №22-19127 головуючий в 1 інстанції Сербіна Н.Г.
Категорія доповідач Остапчук Д.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 лютого 2011 року колегія суддів Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула апеляційну скаргу ТОВ «Автолідер Україна» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер Україна» про визнання недійсним наказу про звільнення, зміну дати та підстави звільнення, стягнення заробітної плати, відшкодування за невикористану відпустку та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що вона працювала у ТОВ «Автолідер Україна» з 3 січня 2008 року на посаді старшого бухгалтера, звідки була звільнена за власним бажанням у червні 2008 року.
Посилаючись на те, що при звільненні їй не була виплачена заробітна плата та компенсація за невикористані відпустки просила тягнути з відповідача заробітну плату в розмірі 6000 грн., відшкодування за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1574, 44 грн.. середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 17994 грн. 60 коп.
Уточнивши в ході розгляду справи вимоги позивачки, представник ОСОБА_1, просила визнати недійсним наказ, виданий ТОВ «Автолідер Україна» від 30 квітня 2008 року № 24/8 про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого бухгалтера, визнати фактичною датою звільнення позивачки з посади старшого бухгалтера – 30.06.2008 року, а підставою звільнення ст. 38 Кодексу законів про працю України, стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 6000 грн., відшкодування за невикористану щорічну відпустку у розмірі 1315 грн. 87 коп., відшкодування за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 17 994 грн. 60 коп.
Рішенням Подільського районного суду від 9 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 24/8 ВК від 30 квітня 2008 року ТОВ (АвтоЛідер Україна» про звільнення з роботи ОСОБА_1 з 30 квітня 2008 року з посади старшого бухгалтера через невідповідність займаній посаді внаслідок незадовільного стану здоров’я на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України.
В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Автолідер Ураїна», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, рішення суду у частині скасування наказу про звільнення позивачки з роботи, вважає незаконним, просить його у цій частині скасувати.
Зазначає, що суд скасовуючи наказ про звільнення з роботи позивачки, не звернув уваги на те, що висновки на підставі яких було проведено таке звільнення, були зроблені атестаційною комісією, внаслідок встановлених обставин про неможливість позивачкою виконувати вказану роботу.
Більше того, суд вважаючи, що звільнення було проведено неправильно з підстав, передбачених ч.2 ст.40 КзПП України міг змінити формулювання причин звільнення та привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
Перевіривши обґрунтованість та законність ухваленого рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов та визнаючи незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1, суд виходив з того, що відповідач порушив порядок звільнення позивачки .
Такі висновки ґрунтуються на законі та відповідають встановленим фактам.
Судом встановлено, що наказом № 25 ВК від 01 вересня 2007 року позивачка була прийнята на роботу в ТОВ «АвтоЛідер Україна» з 01 вересня 2007 року на посаду старшого бухгалтера з окладом згідно штатного розкладу.
Наказом № 24/8 ВК від 30 квітня 2008 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 30 квітня 2008 року з посади старшого бухгалтера через невідповідність займаній посаді внаслідок незадовільного стану здоров’я на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України (а.с.31).
За правилами ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов’язаний у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи.
Оскільки будь - яких доказів відмови позивачки від ознайомлення з вказаним наказом та від його отримання відповідач суду не надав, то відмітка на вказаному наказі про те, що позивачка відмовилась від ознайомлення з наказом, не свідчить про виконання відповідачем вимог закону у цій частині.
Судом правильно встановлено, що позивачка не пропустила строку встановленого законом для оскарження наказу про звільнення, оскільки про існування цього наказу їй стало відомо лише під час розгляду справи по суті.
Крім того, з оскаржуваного наказу вбачається, що підставою для звільнення позивача з роботи відповідач вважав невідповідність займаній посаді внаслідок незадовільного стану здоров’я.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за ч.2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і не можливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
Такими фактичними даними може бути довідка, або висновок відповідної медичної комісії про неможливість займати посаду старшого бухгалтера у зв’язку зі станом здоров’я. Такої довідки відповідач суду не надав.
Доводи представника відповідача про те, що підставою видачі наказу про звільнення слугували висновки атестаційної комісії, безпідставні, оскільки такі висновки зроблені без дотримання правил, визначених ч.2 ст.40 КзПП України.
За наведених обставин, суд правильно встановивши фактичні обставини, дав належну оцінку дослідженим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність наказу про звільнення позивачки за п.2 ст.40 КзПп України.
В іншій частині рішення ніким не оскаржується, воно є законним та обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.301,302,305,307,218,317 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ТОВ «Автолідер Україна» відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: