Справа № 2а-4913/10
ПОСТАНОВА
іменем України
09 грудня 2010 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі головуючого - судді Болибок Є.А.
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області, Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації Харківської області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області, Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації Харківської області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації про:
• визнання дій Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області, Управління праці та соціального захисту населення Дергачівського району Харківської області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації такими, що були помилково здійснені зазначеними відповідачами без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст.1175 ЦК України, ст.268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області, провести перерахунок та виплату, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основної пенсії згідно вимог ст. 152 Конституції України, ст.1175, ст. 268 ЦК України та ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 18.05.2010 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат;
• зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області, усунути порушення, а саме призначити (встановити), як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основну пенсію, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне срахування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ;
• зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації Харківської області усунути порушення і провести перерахунок згідно ст.48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 18.05.2010 року;
• зобов'язання Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації виплатити згідно ст.48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 18.05.2010 року;
• зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації Харківської області призначити (встановити), як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ;
• зобов'язання Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації виплачувати в подальшому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом IІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.
Начальник управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області подала до суд заперечення проти позову. В обґрунтування заперечення проти позову зазначила, що пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 від 28.02.1991 року (далі по тексту Закон № 796), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року (надалі Закон №1058) та на підставі Постанов Кабінету Міністрів України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2008 року - 470 грн.; з 01.04.2008 року - 481 грн.; з 01.07.2008 року - 482 грн.; 01.10.2008 року – 498 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2009 рік встановлено в розмірі, що діяв в грудні 2008 року – тобто 498 грн. Законом №1715-VІ від 06.11.2009 року внесено зміни до Закону «Про прожитковий мінімум з 01.01.2010 - 695 грн., з 01.04.2010 року – 706 грн., з 01.07.2010 року – 709 грн., з 01.10.2010 року – 723 грн., з 01.12.2010 року – 734 грн. Також на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 50 та ст. 54 були доповнені абзацом, який зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно - правовими актами. Ці зміни в Законі і були враховані при обчисленні основної та додаткової пенсії позивачу. Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі, вважає, що призначення державної та додаткової пенсії ОСОБА_2 проводилось згідно чинного законодавства.
Начальник Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області позовні вимоги не визнав і подав заперечення, в яких вказав, що відповідно до пункту 22 Бюджетного кодексу України визначено мережу виконавців бюджетних програм. ОСОБА_2, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Вирішення питань щодо виділення додаткових коштів на забезпечення виконання судових рішень можливе лише після збільшення бюджетних призначень на зазначені цілі за відповідними бюджетними програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Механізм та порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги у зв’язку з відповідним рішенням Конституційного суду України у 2010 році не визначено, тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Судом встановлені обставини та дослідженні докази.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області та отримує пенсію як інвалід 2-ї групи по захворюванню, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС .
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ї категорії, має інвалідність 2-ї групи.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.02.1993 року, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно вкладки НОМЕР_2 від 17.12.1997 року до посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1, ОСОБА_2 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно довідки Сер. МСЕ №131090, ОСОБА_2 з 27.09.1994 року безстроково встановлена ІІ група інвалідності.
Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до чинної на час спірних правовідносин ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильним та такими, що відповідає Закону, є те, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Суд відхиляє посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону №796-ХІІ. Однак в пункті 2 постанови від 03 січня 2002 року №1 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону, ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Суд дійшов до висновку, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 та від 28 травня 2008 року №530, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного підлягає перерахунку та виплаті заборгованість основної та додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_2 з врахуванням вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розміру основної пенсії не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
За таких обставин суд визнає протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області та приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії по другій групі інвалідності ОСОБА_2 , щодо якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком із розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
Щодо вимоги позивача призначити та виплачувати у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком , с уд дійшов до висновку про часткове задоволення цієї вимоги з наступних мотивів.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що "рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач в своїй діяльності не враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та ігнорує рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6рп/2007 та №10 рп/2008 від 22.05.2008 року, тим самим на протязі тривалого часу грубо порушує права позивача на своєчасне отримання державної та додаткової пенсії в повному розмірі, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача керуватись та виконувати положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо нарахування та виплати позивачу в подальшому державної та додаткової пенсії у розмірах визначених вищевказаними нормами матеріального права, і до того часу поки дані норми закону будуть чинними.
Управління праці та соціального захисту населення в Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області не заперечує того факту, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), і учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС .
Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".
Відповідно до ч .4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
З наведеного вбачається, що Закон України „Про державний бюджет України на 2010 рік" не встановлює конкретний розмір соціальних виплат, а надає право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, розмір яких залежить від мінімальної заробітної плати. Отже, Законом України „Про державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України не надано права встановлювати розмір соціальних виплат, розмір яких визначено ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як вбачається з матеріалів справи, в 2010 році щорічна допомога на оздоровлення позивачу призначена та виплачувалася відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а не Постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин, суд зобов’язує Управління праці та соціального захисту населення в Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. ст. 22, 46, 64, 152 Конституції України, ст.ст. 48 ч.4, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6рп/2007 та №10 рп/2008 від 22.05.2008 року , керуючись ст. ст. 1, 3, 72 ч. 2, 1832 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області по відмові у перерахунку державної та додаткової пенсії у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплатити державну та додаткову пенсію ОСОБА_2 у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 18 травня 2010 року по 08 грудня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплачувати державну та додаткову пенсію ОСОБА_2 у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , з 09 грудня 2010 року.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області по відмові у перерахунку коштів на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2, як особі віднесеної до 1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2010 рік, у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи на момент виплати з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", з урахуванням фактично виплачених сум у 2010 році.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня отримання її копії, з одночасним її надсиланням особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Є.А. Болибок