Справа № 33 – 15 / 2011 року Головуючий в суді першої
Категорія: ст. 185- 8 ч.1 КпАП України інстанції: Попков О.Г.
П О С Т А Н О В А
іменем України
12 січня 2011 року. Суддя колегії суддів судової палати по кримінальних справах апеляційного суду Луганської області Катков І.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, на постанову судді Стахановського міського суду Луганської області від 2 грудня 2010 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, працюючої завідуючій Стаханівським притулком для неповнолітніх, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185- 8 ч.1 КпАП України і на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34 гривні,
В С Т А Н О В И В:
Згідно протоколу № 1 про адміністративне правопорушення за ст. 185- 8 КпАП України від 26 жовтня 2010 року, складеного у відношенні ОСОБА_3, остання, як завідуюча притулком для неповнолітніх, не виконала законні вимоги прокурора щодо перевірки, передбаченої пунктом 2.1 Наказу Генерального прокурора України № 6/ 1 від 15 квітня 2004 року „Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод неповнолітніх”.
Постановою судді Стахановського міського суду Луганської області від 2 грудня 2010 року ОСОБА_3 визнана винною в тому, що вона, будучи посадовою особою- завідуючою притулком для неповнолітніх міста Стаханова Луганської області, не виконала законні вимоги прокурора про проведення перевірки діяльності підконтрольної, підпорядкованої установи - Стахановського притулку для неповнолітніх, тобто у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185- 8 ч.1 КпАП України і на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34 гривні.
В апеляційній скарзі особа, притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, просить скасувати постанову Стахановського міського суду Луганської області від 2 грудня 2010 року про притягнення її до адміністративної відповідальності, закрити провадження по справі № 3- 3926/ 2010 року.
Про дату і час розгляду апеляційної скарги на згадану постанову судді першої інстанції від 2 грудня 2010 року в апеляційному суді Луганської області ОСОБА_3 була повідомлена належним чином, причину своєї неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи від неї не поступало, а тому вважаю можливим розглянути апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності- ОСОБА_3, у відсутність останньої.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність і обгрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі особи, притягнутої до кримінальної відповідальності- ОСОБА_3, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вважаю, що винність особи, притягнутої до адміністративної відповідальності- ОСОБА_3, в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 185- 8 ч.1 КпАП України, підтверджена зібраними по адміністративній справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Так, у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 винною себе не визнала та пояснила, що вона не перешкоджала помічникові прокурора міста Стаханова Луганської області ОСОБА_4 проводити перевірку, а тільки просила пред'явити посвідчення особи і документ, що підтверджує право проведення перевірки, також просила ОСОБА_4 розписатися в журналі перевірки, який у них в притулку ведеться у випадках проведення відповідних перевірок і ревізій, однак ОСОБА_4 не пред'явила їй своє посвідчення і документ на перевірку, а тільки говорила, що вона здійснює перевірку на підставі вимог, передбачених наказом Генерального прокурора України.
Старший помічник прокурора ОСОБА_4 у судовому засіданні суду першої інстанції надала письмові пояснення та пояснила, що відповідно до п. 2.1 Наказу Генерального прокурора України № 6/1 гн «Про організацію діяльності органів прокуратури по захисту прав і свобод неповнолітніх» від 15 квітня 2010 року перевірка притулків для дітей здійснюється прокуратурою міста щоквартально. Перевірка притулку в третьому кварталі була запланована на 27 вересня 2010 року. 27 вересня 2010 року вона прийшла на перевірку в притулок вранці. У притулку на цей час було всього двоє дітей, хоча за обліковими даними рахувалося 9 дітей. Згідно пояснення завідувачки притулку решта дітей була на обстеженні в лікарні і в школі і мали бути в притулку тільки після 15 годин. У зв'язку з цим вона не почала проводити перевірку, а прийняла рішення провести її 29 вересня 2010 року після 15 годин, коли діти за твердженням завідувачки мають бути в притулку. 29 вересня 2010 роки вона прийшла в притулок з ревізорами КРУ о 15 годині. ОСОБА_3 почала вимагати від неї напрям на перевірку. Для проведення перевірки співробітником прокуратури не передбачений ніякий напрям, про що вона роз'яснила ОСОБА_3, а також послалася на наказ Генерального Прокурора України, що діяв. ОСОБА_3 в образливій формі сказала, що вона не допустить її в притулок. Все це відбувалося при відкритих дверях, поряд знаходилися ревізори КРУ. Ніхто із співробітників притулку при цьому не був присутній. Вона доповіла про факт не допуску співробітника прокуратури на перевірку прокуророві міста і у вищестоящу прокуратуру.
Свідок у справі головний контролер- ревізор КРВ у місті Стаханові ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції представила письмове пояснення і пояснила, що 29 вересня 2010 року вона разом з начальником КРУ ОСОБА_6 і представником прокуратури ОСОБА_4 прийшли в притулок для дітей Стахановської міськради для проведення планової ревізії, де завідувачка притулком ОСОБА_3 попросила ОСОБА_4 надати підставу для перевірки і в присутності її говорила, що дзвонитиме в Генеральну прокуратуру. Після цього ОСОБА_4 з притулку пішла, фактично представник прокуратури не був допущений до проведення перевірки.
Свідок у справі начальник КРУ в Луганській області ОСОБА_6 в судовому засіданні представила письмове пояснення і пояснила, що 29 вересня 2010 року після обіду вона з головним ревізором ОСОБА_5 і прокурором ОСОБА_4 прийшли в притулок для проведення планової ревізії, де завідувачка притулком ОСОБА_3 на підвищених тонах розмовляла з ОСОБА_4, просила представити підстави для перевірки, говорила, що дзвонитиме на «гарячу лінію», оскільки перевірка не законна. Після такої розмови прокурор ОСОБА_4 пішла з притулку, фактично прокурор не був допущений до проведення перевірки.
З пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були притягнуті до справи за клопотанням ОСОБА_3, витікає, що ОСОБА_3 просила ОСОБА_4 пред'явити службове посвідчення і розписатися в номенклатурному журналі реєстрації відвідин притулку контролюючими організаціями, але ОСОБА_4 відмовилася це зробити, посилаючись на наказ Генерального прокурора України.
З пояснень у судовому засіданні привернутою до справи як свідка начальника служби у справах дітей Стахановського виконкому ОСОБА_9 і її записки- пояснення витікає, що 29 вересня 2010 року їй по мобільному телефону подзвонила старший помічник прокурора міста Стаханова ОСОБА_4 і повідомила, що завідувачка притулком ОСОБА_3 не представила їй документи і не допустила її до перевірки притулку і що про це вона доповість міському голові міста Стаханова.
З урахуванням наведеного вважаю, що суддя першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що пояснення зацікавлених в справі свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є працівниками в притулку для неповнолітніх, у частині того, що з боку завідуючій притулком ОСОБА_3 ніяких перешкод для проведення перевірки прокурором не було, не можуть бути узяті за основу, оскільки знаходяться в суперечності як з самим протоколом про адміністративне правопорушення, так і з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які на той час виконували свої безпосередні обов'язки і є незацікавленими в справі, що невизнання своєї провини ОСОБА_3 необхідно розцінювати як спосіб її захисту і спробу уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.
З урахуванням наведеного вважаю, що дії правопорушника ОСОБА_3 суддею Стаханівського міського суду Луганської області правильно кваліфіковані за ст. 185- 8 ч.1 КпАП України, оскільки ОСОБА_3, будучи посадовою особою- завідуючій притулком для неповнолітніх міста Стаханова Луганської області, не виконала законні вимоги прокурора про проведення перевірки діяльності підконтрольної, підпорядкованої установи - Стахановського притулку для неповнолітніх, а адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34 гривень на правопорушника ОСОБА_3 накладено правильно, з урахуванням вимог ст. 33 КпАП України.
При таких обставинах вважаю необгрунтованими доводи апеляційної скарги особи, притягнутої до адміністративної відповідальності- ОСОБА_3, про те, що судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення її до адміністративної відповідальності було порушено норми матеріального права, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення були виконані вимоги ст. 280 КпАП України, висновки суду першої інстанції, викладені в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності правопорушника ОСОБА_3 від 2 грудня 2010 року, не протирічать обставинам справи, про що свідчать наведені в справі докази, а тому апеляція правопорушника ОСОБА_3 є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 294 КпАП України,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності- ОСОБА_3, залишити без задоволення.
Постанову судді Стахановського міського суду Луганської області від 2 грудня 2010 року, яким ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185- 8 ч.1 КпАП України, залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя колегії суддів судової палати
по кримінальних справах апеляційного суду Луганської області Катков І.А.