Справа № 22ц-10191/2010            Головуючий в суді 1 інстанції Верещак А.М.

                                                             Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,

при секретарі Джафаровій Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5 та комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 8» про визначення порядку користування жилим приміщенням,

встановила:

    У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому посилалася на те, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 52,7 кв. м, яка складається з двох ізольованих кімнат житловою площею 29,3 кв. м, кімнати ізольовані, площею 17,4 кв. м та 11,9 кв. м, кухні площею 8,9 кв. м, коридору площею 8,5 кв. м, туалету, ванної кімнати і балкону. У квартирі проживають вона, відповідач та третя особа.

У зв’язку з тим, що поділити в натурі дану квартиру неможливо і сторони не можуть досягти домовленості про порядок користування жилими та підсобними приміщеннями, позивачка звернулася в суд з даним позовом і просить визначити порядок користування спірною квартирою, виділити їй в користування жилу кімнату № 2 площею 11,9 кв. м, відповідачу та третій особі виділити в користування жилу кімнату № 1 площею 17,4 кв. м з балконом площею 1,0 кв. м. Кухню, туалет, коридор і ванну залишити в спільному користуванні. Зобов’язати ЖЕК № 8 оформити окремі особові рахунки на вказану квартиру відповідно до порядку користування.                                                                                                  

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року позов задоволено, визначено порядок користування спірною квартирою, виділено ОСОБА_4 в користування житлову кімнату площею 11,9 кв. м, залишивши ОСОБА_3 разом із дружиною ОСОБА_5 в сумісне користування житлову кімнату площею 17,4 кв. м з прилеглим до неї балконом. Кухню, туалет, коридор і ванну залишено в спільному користуванні сторін. Зобов’язано КП БМР "ЖЕК № 8" відкрити окремий особовий рахунок на ім"я ОСОБА_4                                                                                                    

 В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.  

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що житлова площа та кількість кімнат дозволяє встановити порядок користування квартирою між сторонами.

Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному згідно свідоцтва про право власності на житло від 18 січня 2007 року. В даній квартирі зареєстровані і проживають сторони по справі та третя особа. (а. с. 6-7, 9).

Встановлено, що зазначена квартира загальною площею 52,7 кв. м складається з двох ізольованих кімнат житловою площею 29,3 кв. м, кімнати ізольовані, площею 17,4 кв. м та 11,9 кв. м, кухні площею 8,9 кв. м, коридору площею 8,5 кв. м,  туалету, ванної кімнати і балкону. (а. с. 8)

Як убачається з позовної заяви, позивачка позов заявила з підстав, передбачених ст. ст. 355, 356, 358, 361 ЦК України.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Встановлено, що спірна квартира з жилими кімнатами 11,9 кв. м та 17,4 кв. м (всього 29,3 кв. м) належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам, на кожного з них приходиться по 9,7 кв. м.

Тому при виділенні позивачці у користування кімнати площею 11,9 кв.м значно погіршуються житлові умови інших співвласників.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він протягом кількох років ночує на кухні на дивані, а влітку змушений ночувати в гаражі, дочка та дружина постійно погрожують йому виселенням із квартири, перешкоджають йому користуватися кімнатами, влаштовують сварки.

Із пояснень сторін та третьої особи в судовому засіданні при апеляційному розгляді справи встановлено, що позивачка займає кімнату площею 11,9 кв. м, третя особа ОСОБА_5 займає кімнату площею  17,4 кв. м, а відповідач - кухню.

З урахуванням наведеного , виділити позивачці у користування кімнату площею 11,9 кв. м без порушення прав інших осіб - співвласників квартири неможливо.  Тому колегія суддів вважає, щ о суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що житлова площа та кількість кімнат дозволяє встановити порядок користування квартирою між сторонами.  

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду про задоволення позову, рішення суду від 29 жовтня 2010 року ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від            29 жовтня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5 та комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 8» про визначення порядку користування жилим приміщенням відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

Головуючий                    

Судді