Справа № 22ц-9830/2010                                Головуючий в суді 1 інстанції Кулініченко Г.В.

                                                                                   Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,

при секретарі Джафаровій Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна та усунення перешкод в користуванні майном,  

встановила:

У жовтні 2010 року позивачка звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому посилалася на те, що 14 лютого 1997 року сторони уклали шлюб, від якого мають малолітню дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. 08.06.2004 року шлюб між сторонами розірвано.

За час шлюбу 31 серпня 2001 року сторони придбали по договору купівлі-продажу трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім"я відповідача.

Незважаючи на розірвання шлюбу, вони проживають і користуються цією квартирою і до теперішнього часу.  В даний час відповідач вигнав її та дитину з квартири, заявивши, що ні вона ні дитина прав на квартиру не мають. У зв’язку з чим вона змушена звернутися за допомогою до Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Оскільки відповідач порушує її права, то вона звернулася в суд з даним позовом, в  якому просила продовжити їй термін позовної давності, який вона пропустила з вини відповідача, який мав намір добровільно поділити спільне майно, але потім відмовився. Визнати спільною сумісною власністю подружжя, тобто позивачки та відповідача, трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та вселити її в зазначену квартиру. Виділити їй та малолітній дитині в конкретне користування кімнату з балконом площею 18 кв. м, кухню, коридор, ванну, туалет залишити в спільному користуванні.  

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2010 року позов задоволено частково, визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати в сумі 171 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.  

 В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у зв’язку із закінченням строку позовної давності, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що спірна квартира АДРЕСА_1 є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 14 лютого 1997 року сторони уклали шлюб, від якого мають малолітню дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. 08.06.2004 року шлюб між сторонами розірвано.

За час шлюбу 31 серпня 2001 року сторони придбали по договору купівлі-продажу трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що порушення права позивачки на майно, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, виникло з серпня 2010 року.

Таким чином, суд зробив правильний висновок про визнання спірної квартири об”єктом права спільної сумісної власності подружжя і про те, що позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності відповідно до вимог ч. 2 ст.72 СК України.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги про застосування позовної давності не заслуговують на увагу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.            

 Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

Головуючий                    

Судді