АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Пономаренко А.В,
суддів: Дралла І.Г, Білоусової В.В,
при секретарі: Бугайовій В.Є,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, Білогірської районної державної лікарні ветеринарної медицини, за участю третьої особи Головного управління ветеринарної медицини в АР Крим про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 4 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, Білогірської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа Головне управління ветеринарної медицини в АР Крим про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Вимоги мотивовані тим, що 30 січня 2009 року начальником Головного управління ветеринарної медицини в АР Крим видано наказ №4-л «Про організацію роботи державної лабораторії служби ветеринарної медицини Білогірського району». 30 січня 2009 року начальником управління ветеринарної медицини у Білогірському районі та начальником Білогірської районної державної лікарні ветеринарної медицини видано накази №6-0 та № 2-0 відповідно, про зміни умов її праці, з якими вона не була згодна. Після цього їй з невідомих причин не виплачується заробітна плата. Остаточно просила стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 7 905 гривень 54 копійки та на відшкодування моральної шкоди 8000 гривень.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 4 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем відповідно до вимог статті 60 ЦПК України не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог. Судом не встановлено підстав для висновку в тому, що порушені трудові права позивачки та що вона не виходила на роботу з підстав передбачених законом. Оскільки на робоче місце ОСОБА_2 не виходила та роботу, яка обумовлена трудовим договором не виконувала, суд не знайшов підстав для стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, доводи апеляційної скарги щодо можливої небезпечності робочого місця позивача суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. В силу статті 60 ч.4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності наказів про зміну умов праці та робочого місця є необґрунтованими. ОСОБА_2 оскаржувала накази №4-л, 6-0, 2-0 щодо зміни умов праці в судовому порядку, але її позовні вимоги залишені без задоволення, а оскаржувані накази визнані такими, що відповідають трудовому законодавству.
За таких обставин у ОСОБА_2 не було правових підстав для відмови від виходу на робоче місце та виконування трудових обов’язків.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 94 КЗпП України).
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до правил ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 4 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Білоусова В.В. Пономаренко А.В.