У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Дралла І.Г,
Суддів Білоусової В.В.,
Пономаренко А.В,
при секретарі Галіч Ю.Є,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради, Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 7 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2002 році ОСОБА_5 прийняла спадкове майно, яке належало її померлому чоловікові, однак, до його складу не увійшов не зданий в експлуатацію гараж для зберігання автомобілю, у зв’язку з чим позивачка просила суд визнати за нею право власності на зазначене нерухоме майно в порядку спадкування.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 7 червня 2010 року у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_5 відмовлено за його необґрунтованістю та безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_5 були вчиненні усі дії з фактичного прийняття у спадщину спірного гаражу, а також з набуття на нього, на її думку, права як новоствореного, незакінченого будівництвом та не зареєстрованого у встановленому законом порядку нерухомого майна, однак зазначені обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції.
Також зазначено, що через відсутність відповідного рішення суду про визнання права власності на будівельні матеріали, позивачка позбавлена можливості завершити будівництво вказаного об’єкту і здати його до експлуатації з оформленням в органах архітектури та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю документації на своє ім’я.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та відсутності у позивачки права власності на спірне нерухоме майно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно ч.3 ст.375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
У сенсі вимог ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а у разі якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 45 від 16 лютого 1971 року ОСОБА_8 надано земельну ділянку площею 25 кв. м. під будівництво індивідуального гаражу, відповідно до затвердженої схеми забудівлі гаражів та доданого проекту індивідуального гаражу (а.с. 5).
26 грудня 1987 року ОСОБА_8 змінив прізвище на ОСОБА_8, про що у книзі реєстрації актів про зміну прізвища, ім’я, по батькові 26 грудня 1987 року зроблено відповідний актовий запис № 7, а 9 січня 1988 року уклав шлюб з ОСОБА_7, якій було надано шлюбне прізвище – ОСОБА_7 (а.с. 35, 36, 37, 38).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер (а.с. 35, 36).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а саме, заявою про прийняття спадщини та свідоцтвом про право на спадщину, що ОСОБА_5 отримала у порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 1/3 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, грошовий внесок та облігації 1990 року, інше майно в зазначених документах не вказано (а.с. 47, 48).
Відомостей щодо наявності належно затвердженого проекту, зазначеного в рішенні виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 45 від 16 лютого 1971 року, наявності державного акту на земельну ділянку для будівництва гаражу, здачі зведеного гаражу до експлуатації та реєстрації у встановленому законом порядку права власності на нього матеріали справи не містять.
Технічний паспорт на гараж виготовлений для суду, про що свідчить відмітка на ньому.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку щодо самочинності зведення гаражу на зазначеній вище земельній ділянці, а відтак відсутності у позивачки права на нього, як новоствореного, не закінченого будівництвом і не зареєстрованого належним чином нерухомого майна.
Позовних вимог щодо визнання права власності на будівельні матеріали ОСОБА_5 в межах цієї справи не заявляла.
З огляду на наведене та з урахуванням обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст..303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили у день проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді : Білоусова В.В. Дралло І.Г. Пономаренко А.В.