АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г.,
суддів: Білоусової В.В, Пономаренко А.В,
при секретарі: Галіч Ю.Є,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа виконавчий комітет Сімферопольської міської ради АР Крим про вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 5 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_4, третя особа виконавчий комітет Сімферопольської міської ради про вселення.
Вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2007 року укладеного між нею та ОСОБА_3 і ОСОБА_5, вона є власником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Після укладання зазначеного договору вона тимчасово дозволила проживати у квартирі брату із членами сім’ї, у зв’язку з чим на початку лютого 2008 року був укладений договір оренди спірної квартири. У зв’язку із сімейними обставинами 1 березня 2010 року вона була вимушена розірвати договір оренди вказаної квартири. Проте відповідачка ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_4 не звільнила квартиру, змінила замок і на даний час чинить їй перешкоди у користуванні квартирою. На неодноразові прохання звільнити житло відповідачка відповідає відмовою. Просить на підставі статті 391 ЦК України вселити її та малолітню доньку ОСОБА_6 у спірну квартиру, у зв’язку з тим, що раніше вона проживала у місті Севастополі але зараз за сімейними обставинами вона переїхала до міста Сімферополя та немає іншого житла.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 5 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені.
Вселено ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані та засновані на законі, оскільки ОСОБА_2 є власником спірної квартири і має право користуватися нею для своїх потреб, зокрема для проживання в квартирі із своєю неповнолітньою донькою.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, довід апеляційної скарги про те, що договір купівлі-продажу спірної квартири є мнимої угодою і власником квартири фактично є вона з чоловіком, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки договір у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був.
Довід апеляційної скарги проте, що ОСОБА_3 з дитиною проживає в спірній квартирі суд до уваги не бере, оскільки в межах цієї справи не вирішується питання щодо їх виселення. ОСОБА_2 є власником спірної квартири і в силу статті 317 ЦК України має право користуватися нею у своїх потребах, у тому числі для особистого проживання та проживання членів своєї родини.
Потребу у вселені в спірну квартиру ОСОБА_2 довела у суді першої інстанції.
Довід апеляційної скарги про те, що вона оскаржила договір купівлі-продажу квартири в судовому порядку суд до уваги не бере, оскільки у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним ОСОБА_3 має право на звернення до суду в порядку статті 361 ЦПК України. Крім того, ОСОБА_3 посилається на те, що вона оскаржила договір тільки в частині Ѕ долі квартири.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки в силу статті 309 ч.3 ЦПК України підставою для скасування рішення суду можуть бути тільки таки порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
У даному випадку немає правових підстав вважати що справу вирішено невірно.
Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до правил ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 5 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Білоусова В.В. Пономаренко А.В.